Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

,

У Брюгласі конфлікт між місцевими дворянами графа Накіна і військовими дворянами досяг свого апогею. За таких обставин лише такий безтурботний юнак, як Петі-фініс, зосередився б на чутках у місті.

Подумавши, що він підійшов до нього, щоб привітатися. Марден згадав цього юнака, який не боявся смерті. Цей ветеран, який пережив Листопадову війну, підняв брови, побачивши його. Хоча старий почув, що з Брандо і Фреєю все гаразд, він не міг не зітхнути з полегшенням і потай зрадів, що Марта захищає його.

, —

Потім його погляд зупинився на Фреї. Дівчина з довгим хвостиком одразу вклонилася і відповіла: Капітане Марден, я повернулася...

.

Марден кивнув і полегшено посміхнувся: Добре, добре. Добре, що ти повернувся.

Але перш ніж він встиг закінчити своє речення, він не міг не згадати, що селяни Бучче все ще бідували, поки дворяни боролися за владу. Хоч він і не з Бучче, але на мить втратив дар мови.

,

Побачивши, що Марден, здається, постарів на десять років, Фрея згадала і про сім'ю тітки Сил, яка загинула від рук Мадари. Її очі не могли не почервоніти.

.

Брандо бачив, що маленький римлянин постійно дивиться на нього, і не міг не зітхнути. Хоча ця дівчина була необережною, іноді вона була різкою і проникливою. Але коли ви звертаєте увагу на цю торговельну даму, вона починає поводитися слухняно і влаштовує істерику.

—

Подумавши про це, він поплескав Фрею по спині і заспокоїв дівчину довгим хвостиком. Потім він сказав Мардену: Капітане Марден, я мушу сказати щось зухвале. Але не потрібно занадто багато думати про справи між вельможами. Адже ми всього лише маленькі персонажі, яким потрібно слухняно чекати свого остаточного рішення —

,

Марден був приголомшений. Він не очікував, що Брандо доведе справу до кінця. Хоч він і був ветераном Листопадової війни, але не вмів плести інтриги та інтриги. За ці кілька днів він виснажив свій розум і душу і майже не міг цього витримати. Іноді він справді заздрив Петі-фінісу тому нахабі, якому не треба ні про що турбуватися.

.

Але для Мардена, як людини, яка з'явилася пізніше в історії, погляд Брандо був простішим, ніж його. Тому що в цій ситуації рішення Мардена і його групи не мало б ніякого ефекту. Таким чином, вони можуть не приймати рішення і чекати, поки інші все влаштують за них. Хоча це звучало трохи безпорадно, це була правда.

.

Це те, що він хотів сказати Мардену.

Але після того, як Брандо пояснив це ветерану, старий гвардійський капітан не міг не бути шокованим. Він підозріло подивився на Брандо і запитав: Юначе, хто ти? Звичайні люди не можуть бачити ці речі так чітко. Не кажучи вже про звичайних людей, навіть я їх не бачу чітко.

.

Його слова підтвердили здогад Фреї. Оскільки капітан Марден так сказав, то особистість Брандо була певна. — подумала Фрея. Потім вона підійшла і розповіла ветерану Листопадової війни про особу Брандо. Звичайно ж, йшлося про Хайлендського лицаря.

.

Марден був просвітлений.

.

Отже, ви шляхетний і гірський лицар. Почувши це, старий гвардійський капітан не міг не поглянути на Брандо з подивом. Він сказав: «До речі, коли я був молодим, у мене була можливість битися пліч-о-пліч з гірським лицарем. Хоча більшість людей кажуть, що Гірський Лицар непокірний, я повинен сказати, що всі вони герої.

Він знову подивився на Брандо. Схоже, що їхні нащадки теж нетерплячі. Брандо, принаймні ви це довели.

Ви лестите мені, капітане Марден.

Ні, коли ви сказали, що хочете доставити листа з гори Зевайл, я просто подумав, що ви молодий чоловік, який не боїться смерті. І якби не римська дівчина, яка наполягла на тому, щоб піти з тобою, я б тебе не підтримав. Марден відповів: Звичайно, що стосується пізніше, то я послав Фрею погнатися за тобою, це вже інша справа.

Але в будь-якому випадку ваш подальший виступ можна вважати героїчним. Юначе, справжня мужність – це не нерозсудливість, а знання того, що ти робиш. Ваші вчинки явно гідні цього.

.

Старий гвардійський капітан поплескав обома руками по плечах Брандо і Фрею. Ви обоє хороші. Еруїн є прикладом для наслідування для молоді.

Фрея мовчала. Вона подивилася на Брандо. Вона вважала, що більша частина заслуг насправді належить Брандо. Просто про це ніхто не знав.

Звичайно, Брандо не був би настільки дурним, щоб сказати це вголос.

.

Після цього вони зустрілися з рештою ополчення Букче. Ейк, Ірен і Макі, які мали з ним добрі стосунки, природно, прийшли привітати його. Макі навіть приніс маленьку бочку елю, сказавши, що хоче виголосити тост за виживання після лиха. Мовчазні Неберто і Влад лише поплескали один одного по плечах. Вони не володіли словами, але їхні почуття, природно, були включені в їхні вчинки.

.

Єдиною несподіванкою було те, що по дорозі вони зіткнулися з Бреттоном. Цей молодий чоловік був зі своїм батьком, і він не вступав у пряму конфронтацію з Бренделом. Він лише злегка кивнув на Бренделя, і обидві сторони відмахнулися одна від одної.

,

Потім Макі розповів йому, що Бреттон був у депресії протягом останнього місяця, і лише нещодавно він відчув себе трохи краще. Почувши цю новину, Брандо на мить не міг не помовчати. Людина, яка могла звинуватити себе в смерті товариша, була не такою вже й поганою. Це підтвердило одну з його думок.

,

Коли святкування підійшло до кінця, до нього приєдналося кілька молодих срібнокрилих кіннотників. Коли Брандо побачив цих юнаків, він не міг не глянути на Батому.

.

Це означало, що його план розігнати «ненависть» виявився досить успішним. Зрештою, ревнощі – це те, з чим люди народжуються, і цього не уникнути. Однак, поки він тримався в тіні, він все одно міг завойовувати друзів.

. - ,

Після святкування старий гвардійський капітан Марден знову прийшов розпитати його про вельмож. Цього разу Брандо навмисно попросив Фрею залишитися і відповів дядькові Мардену, правда в тому, що ситуація вже зрозуміла. Скоро до нас прийдуть лицарські війська Білогривої армії. Це означає, що вони вже прийняли рішення. Але не хвилюйтеся, це рішення не має до нас жодного стосунку. Ми просто повинні