Читати книгу - "Iсторичнi есе. Том 1"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Друкується на основі публікації: Rudnytsky I. L. Essays in Modern Ukrainian History. — P. 143–172.
Переклад Ярослава Грицака, мовна редакція Володимира Кулика.
Проблема польських впливів на розвиток української суспільної думки у XIX ст. посідала одне з центральних місць у творчості Івана Лисяка-Рудницького. Систематичну працю над нею він розпочав від середини 1960-х років. Зокрема доповідь на таку тему він запропонував включити у програму VII Міжнародного конгресу славістів (Варшава, вересень 1973 року); доповідь була включена до програми конгресу, однак Лисяк-Рудницький не поїхав до Варшави через завантаженість іншою роботою. Польськомовні й англійські тези доповіді зберігаються в його архіві (box 13, file 397). Однак тема здалася йому надто загальною, і вже на початку 1970-х років він вирішив зосереджитися на постаті Іполіта Володимира Терлецького (див. лист до Ореста Зілинського від 25 грудня 1972 р. (box 37, file 802)). Доповідь на тему “Іполіт Володимир Терлецький — забутий церковно-громадський діяч і політичний мислитель XX століття” Іван Лисяк-Рудницький виголосив 22 жовтня 1972 р. у Вінніпезі під час наукової конференції Українського історичного товариства. Публікацію резюме доповіді див: Український історик. — Р. Х. — Нью-Йорк — Мюнхен, 1973. — Ч. 3–4 (39–40). — С. 157–160. Пізніше з доповіддю на ту ж саму тему він узяв участь в українознавчому семінарі, який проводився при Гарвардському університеті під час 1973–1974 академічного року (див: Rudnytsky I. L. I. V. Terleckyj. A Forgotten Nineteenth Century Political Thinker // Minutes of the Seminar in Ukrainian Studies held at Harvard University during the Academic Year 1973–1974. — Cambridge, Massachusets, 1973–1974. — P. 96–99), а також у черговому щорічному засіданні Канадської асоціації слов’янознавців у Кінгстоні, 3–5 червня 1973 р. Підготовчі матеріали (виписки, копії статей і книжок та ін.) до дослідження біографії Іполіта Володимира Терлецького зберігаються в архіві Івана Лисяка-Рудницького (box 18, files 383, 401–413).
70
“в енцикліці Пія IX “In supreme Petri apostoli sede” — згідно з ватіканською традицією, папські енцикліки одержували назву за своїми першими словами.
71
Друкується на основі публікації авторського рукопису у кн: Rudnytsky I. L. Essays in Modern Ukrainian History. — P. 173–186.
Переклад Ярослава Грицака та Андрія Дещиці, мовна редакція Володимира Кулика.
Доповідь на таку тему Іван Лисяк-Рудницький виголосив на засіданні українознавчого семінару при Гарвардському інституті українознавчих досліджень 27 жовтня 1983 р. Резюме доповіді та один з первісних варіантів зберігаються в архіві автора (box 14, file 339). Там само зберігаються матеріали до дослідження діяльності Михайла Чайковського (box 12, files 304–320; box 13, files 334–336; box 14, files 337–338, 340).
72
“Міцкевич навіть приїжджав до Туреччини, щоб підтримати діяльність Чайковського, але став жертвою епідемії холери і помер у його таборі.“ — тут неточність: Міцкевич помер у Константинополі, а не в таборі Чайковського.
73
Первісна публікація: Rudnytsky I. L. Franciszek Duchiński and His Impact on Ukrainian Political Thought // Eucharisterion. Essays presented to Omeljan Pritsak on his Sixtieth Birthday / Eds. Ihor Ševčhenko and Frank E. Sysyn // Harvard Ukrainian Studies — Vol. III–XV. — 1979–1980. — Part 2. — P. 690–705.
Переклад Ярослава Грицака та Андрія Дещиці, мовна редакція Володимира Кулика.
74
“трактат “Історія Pyciв” написаний близько 1820 р.“ — в інших своїх статтях (“Інтелектуальні початки нової України”, “Напрями української політичної думки”) Іван Лисяк-Рудницький датував написання “Історії Русів” прибл. 1800 р.
75
Юрій Шевельов (1908 р. н, псевдоніми — Юрій Шерех, Гр. Шевчук) — український філолог і літературознавець, публіцист. Народився 1908 р. у Ломжі (Польща). Навчався у Харківському університеті. Доцент Інституту журналістики (Харків, 1933–1941). Під час війни емігрував на Захід. Професор УВУ (з 1945), лектор в ун-ті в Люнді (1950–52), лектор-гість в Гарвардськім ун-ті (1952–54), надзвичайний (з 1954), звичайний (з 1958) професор слов’янської філології в Колумбійському ун-ті. Дійсний член НТШ (з 1949), УВАН та її президент (1959–60). Член редакційної колегії “Енциклопедиї українознавства”. Автор числених наукових і публіцистичних праць, зокрема збірок есе “Думки проти течії” (1948); “Прощання з учора — Коли ж прийде справжній день” (1952); “Друга черга” (1978); “Третя сторожа” (1993), монографії “Die ukrainische Schriftsprache 1798–1965” (1965) та ін. Листування з Юрієм Шевельовим зберігається в архіві Івана Лисяка-Рудницького.
76
Друкується за публікацією: Rudnytsky I. L. Drahomanov Mykhaylo // Encyclopedia of Ukraine. — Vol. I: A-F/Ed. by Volodymyr Kubijovyč / Published for Canadian Institute of Ukrainian Studies Shevchenko Scientific Society and Canadian Foundation for Ukrainian Studies. — Toronto, Buffalo, London: University of Toronto Press, 1984. — P. 753–756.
Впорядкування та переклад фрагментів тексту Ярослава Грицака, мовна редакція Володимира Кулика.
Дослідження політичної думки Михайла Драгоманова становило одну з найважливіших тем у творчості Івана Лисяка-Рудницького. Він працював над нею практично протягом усього періоду своєї наукової діяльності Драгоманову була присвячена його докторська дисертація, яку він протягом весни 1943 — весни 1945 року написав і захистив під керівництвом відомого вченого-славіста Едуарда Вінтера у Карловому університеті у Празі (текст дисертації зберігається в архіві Карлового університету в Празі — Ustav dejin UK a Archiv University Karlovy. Dissertace Nu V/79). Після переїзду до США Лисяк-Рудницький разом із сином Михайла Драгоманова проф. Світозаром Драгомановим підготував збірник “Mykhaylo Drahomanov. A Symposium and Selected Writings” (1952). Драгоманову присвячено декілька публікацій у 1960–1970-х роках. Наприкінці свого життя Лисяк-Рудницький мав намір видати збірку англомовних перекладів автобіографічних праць Михайла Драгоманова. Опис цього проекту разом з численними матеріалами до дослідження діяльності та творчості Драгоманова зберігаються в архіві Івана Лисяка-Рудницького (box 10, files 261–273; box 11, file 274–300; box 12, files 301–303). Див. також: Дюк Надія. Іван Лисяк-Рудницький — дослідник Михайла Драгоманова // Сучасність. — 1986. — Ч. 3. — С. 74–79.
Дана стаття становить немовби квінтесенцію дослідів Лисяка-Рудницького над діяльністю та творчістю Драгоманова. Первісна публікація: Лисяк-Рудницький І. Драгоманов Михайло // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. / Гол. ред. В. Кубійович. — Т. 2. — 1955–1957. — C. 589–591. Згодом її передруковано з деякими доповненнями в кн.: “Між історією й політикою”. — С. 100–107. Стаття була написана на замовлення редакції “Енциклопедії українознавства”. В архіві Івана Лисяка-Рудницького (box 25, file 524) зберігаються первісні варіанти статті, листування з редакцією, зауваги рецензентів (Світозара Драгоманова, Матвія Стахова, Олександра Оглоблина, Олександра Шульгина, Іллі
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Iсторичнi есе. Том 1», після закриття браузера.