read-books.club » Наука, Освіта » Спроба Павла Скоропадського 📚 - Українською

Читати книгу - "Спроба Павла Скоропадського"

250
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Спроба Павла Скоропадського" автора Данило Борисович Яневський. Жанр книги: Наука, Освіта / Публіцистика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 18 19 20 ... 84
Перейти на сторінку:
армії та флоту. У вересні вдруге відвідав Німеччину під час державного візиту гетьмана. Намагався досягнути компромісу з опозиційними до УД націонал-соціалістами. 20 листопада подав у відставку. Подальша доля та дата смерті невідомі.

Зі споминів сучасників:

Н. Суровцева: «Дорошенко казалось, будто Палтов помогает ему и при этом скромно стоит в стороне. А у меня и у всех министерских сотрудников было как раз противоположное мнение: работал Палтов, а Дорошенко очень скромно стоял с ним рядом».

Д. Донцов: «Палтов делает все: организовывает прессовые бюро, назначает архиереев, выдумывает новую униформу для армии. Кроме того, постоянно в разговорах с немцами».

Зі споминів П. Скоропадського: «Затем, в тот же день (25 квітня. – Д. Я.) я познакомился с Александром Александровичем Палтовым… Я вызвал его в отдельную комнату, рассказал ему план предстоящих действий и цели, которые я собирался преследовать по установлению гетманства. Указал ему на основные мысли, которые я хотел провести в своем обращении к народу. Он начерно записал, пошел к себе домой и через полтора часа вернулся ко мне с уже совершенно готовой основой моей Грамоты. Оставалось лишь несколько сгладить и заменить некоторые выражения более симпатичными. Меня эта ясность ума и быстрота работы в таком сложном вопросе поразили. Таких помощников у меня до сих пор не было. Я ему немедленно предложил обдумать вопрос, какую бы должность он мечтал занять в случае удачи переворота. Предполагал назначить его помощником державного секретаря, он согласился. Я решил его приблизить к себе. Александр Александрович был при мне за все время моего гетманства».

«Впоследствии,– пригадував гетьман, – из-за Палтова мне пришлось испытать много неприятностей. Мне говорили, что у него были какие-то денежные недоразумения при старом правительстве, что он был под судом. Все это, может быть, и было, – я этого не знаю. Я утверждаю лишь одно, что во время бытности его при мне (он занимал должность товарища министра иностранных дел, с откомандированием ко мне) – это выдающийся по своему уму человек, по своей широкой всесторонней образованности, что он поразительно работоспособен, уравновешен, всегда на месте и что он был предан делу, которому служил, и тем самым мне. Его прошлые денежные дела мне неизвестны. Думаю, что, обладая таким умом, если бы это был действительно нечистый делец, он сумел бы составить себе большое состояние, а он был беден. Убежден, что за время гетманства ни в чем предосудительном в этом отношении он замечен не был. Когда ко мне приходили всякие завистники с инсинуациями по адресу Палтова, ни один из них не мог указать мне на какой-нибудь порочащий последнего факт. Что он любил иногда покутить, может быть, но когда он успевал это делать —я не знаю. Обыкновенно до часу ночи он бывал в Совете Министров, заседавшем в гетманском же доме, а в восемь часов утра являлся уже ко мне с готовыми бумагами. Он действительно работал над созданием Украины не за страх, а за совесть. Никакой задней мысли у него не было, брал вопрос всегда широко и смело, не комкал его и не боялся нового, если это было целесообразно. У него был широкий размах, чего, к сожалению, у большинства наших министров не было. Я его оценил с первого дня и мнения своего о нем не меняю, хотя знаю, что многие меня в этом, может быть, упрекнут. Я им в ответ на это скажу одно: если вы, господа, когда-нибудь будете в тех условиях, в которых был я, желая вам добра, советую: берегите умных, образованных, способных к работе людей, у нас их можно перечесть по пальцам. Не придирайтесь к мелочам. Не копошитесь в прошлом ваших подчиненных, если в данную минуту они ценны своей работой. За этот совет вы мне скажете спасибо».[87]

Завадський Сергій Володиславович (1871—1943). Народився на Поділлі у старовинній польсько-українській родині. До 1917 р. – товариш обер-прокурора Сенату Російської імперії. Від 6 травня 1918 р. – виконувач обов'язків товариша міністра судових справ. У липні – державний секретар УД. З 26 липня – сенатор Загального зібрання Генерального суду. З 1 серпня – другий (після Петра Дорошенка) Верховний правитель УД. Один з авторів так званої «записки дев'яти». З 1922 р. – на еміграції, працював у російських наукових установах.[88]

У межах даної розвідки неможливо оминути увагою одну з найбільш впливових позалаштункових фігур того часу. Йдеться про особистого секретаря гетьмана, мартиніста та масона високого градуса посвяти – Сергія Костянтиновича Маркотуна. Він народився 1890 р. в Санкт-Петербурзі в родині доктора медицини. З 1912 р. – студент юридичного факультету Університету Св. Володимира. Присяжний повірений Київської округи. Після лютого 1917 р. – начальник залізничної міліції Південно-Західних залізниць. Разом із П. Скоропадським, М. Шумицьким та А. Галіпом заснував масонську ложу «Молода Україна». Один з ініціаторів Грамоти гетьмана про федерацію з майбутньою небільшовицькою Росією. З 1919 р. – на еміграції в Парижі. Засновник та голова Українського національного комітету (1920). З 1922 р. перейшов на радянську платформу, уклавши угоду з X. Раковським. Засновник Франко-української групи. Вважався агентом ДПУ Рік смерті невідомий. Голова київської ложі «Нарцис». Масон 18 ступеня.[89]

Частина II
Установчі документи Української Держави

Ці документи добре і давно відомі в Україні – 20 років тому до наукового обігу їх у повному обсязі ввів автор цієї розвідки. Сьогодні, за 20 років, що минули від початку непідцензурних досліджень історії українських державних формацій, слід наголосити на ті дві обставини, на які вперто й послідовно не хочуть звертати увагу інші дослідники.

Обставина перша. Поза короткостроковими і цілком ясними цілями та інтересами своїх примусових союзників – німців та австрійців – ті, хто привів Скоропадського до влади, прагнули відновити на більшості території сучасної України цивілізовані форми життя, покласти край потокові селянського бандитизму, який, заохочуваний націонал-соціалістичними «державотворцями» з Української Центральної Ради, вщент зруйнував саме

1 ... 18 19 20 ... 84
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спроба Павла Скоропадського», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спроба Павла Скоропадського"