Читати книгу - "Чарівні казки"

Ніяких інших формальностей при укладанні цього шлюбу вона не дотримала, але одразу ж втратила веретено — воно розбилося на друзки.

У цей час Балакуха і Розумниця страшенно хвилювались. Вони дісталися до своїх кімнат кожна сама по собі й зачинилися там. Ці кімнати були досить віддалені одна від одної, а оскільки кожна із сестер нічого не знала про долю інших, за цілу ніч вони не склепили очей. Наступного дня зловмисний королевич відвів Безтурботну до нижніх покоїв у кінці саду. Там королівна сказала Підступному про свою тривогу щодо сестер, хоча сама не наважувалась з’явитися перед ними, боячись їхнього осуду за своє заміжжя. Королевич на це відповів, що бере на себе клопіт умовити сестер схвалити їхній шлюб і, поговоривши ще трохи, вийшов, зачинивши Безтурботну, яка цього навіть не помітила. Потім він заходився шукати її сестер.

Певний час він не міг знайти, де вони заховалися. Та, нарешті, вічне бажання Балакухи поговорити, яке призвело до того, що королівна почала розмовляти сама із собою, жалісно голосячи, привело королевича до її кімнати, де через замкову шпарину він побачив і саму принцесу. Підступний заговорив до неї через двері і сказав, як до цього старшій сестрі, що він здійснив спробу проникнути до вежі лише заради того, аби запропонувати їй своє серце і свою вірність. З великими перебільшеннями він вихваляв її красу і розум, і Балакуха, цілком певна того, що має незрівнянні переваги, досить безрозсудно повірила базіканню королевича. Принцеса відповіла йому зливою слів, які аж ніяк не були нелюб’язними. Мабуть, королівну охопила справжня словесна лихоманка, коли вже так вчинила, а, може, пригніченість так подіяла, крім того, принцеса цілий день нічого не їла, адже в кімнаті не мала їжі. Оскільки була надзвичайно лінивою особою і нічим не переймалася, окрім нескінченних розмов, то коли чогось потребувала, зверталася до Розумниці. Ця мила королівна, настільки ж працелюбна й завбачлива, наскільки мало відзначалися цими якостями її сестри, завжди тримала у своїй кімнаті безліч марципанів, мармеладу, маринадів і варення, які готувала сама. А Балакуха, не маючи такої переваги, до того ж присилувана голодом, дослухаючись до ніжних запевнень королевича, врешті-решт відчинила двері підступному спокуснику, і тоді він так само майстерно, як перед тим, розіграв комедію — бо добре завчив свою роль.

Потім вони разом вийшли з кімнати і попростували до буфетної, де знайшли найрізноманітніші страви, адже кошик завжди постачав королівнам їжу заздалегідь. Балакуха все ще турбувалася про долю сестер, та раптом невідомо чому вирішила, що вони, без сумніву, зачинилися разом у кімнаті Розумниці, де забезпечені усім вдосталь. Підступний доклав усіх зусиль, підтримуючи в ній цю впевненість, і сказав, що вдвох провідають королівен увечері. Вона була не згодна з ним і відказала, що треба йти до них одразу ж після обіду.

Нарешті королевич і королівна закінчили обідати у цілковитій злагоді, і Підступний попросив показати йому прекрасні покої вежі, запропонувавши руку королівні, яка і відвела його туди. Опинившись у покоях, він заходився розписувати свою ніжність до неї і ті вигоди, які матиме принцеса, якщо вийде за нього заміж. Він сказав їй те ж саме, що й Безтурботній: вона мусить дати згоду негайно, бо коли зустрінеться із сестрами до того, як прийме його своїм чоловіком, ті обов’язково запротестують, оскільки він, без сумніву, наймогутніший сусідній королевич, і, на думку її сестер, найбільш підходяща пара для старшої.

Після безлічі пустих балачок королівна вчинила так само необачно, як і старша сестра: прийняла королевича як чоловіка і згадала про властивості скляного веретена лише тоді, коли воно розбилося вщент.

Десь під вечір Балакуха повернулася до своєї кімнати разом із королевичем, і перше, що побачила, — розбите на друзки веретено. Це дуже схвилювало королівну; принц спитав її про причину такого хвилювання.

Нестримна пристрасть до базікання не дала їй щось приховати від нього, і вона з дурного розуму розкрила Підступному таємницю чарівних веретен; він відчув радість через те, що король одержить вагомі докази негідної поведінки своїх дочок.

Однак Балакусі вже не хотілося шукати сестер, бо мала підставу боятися, що ті не схвалять її поведінки. Тоді королевич запропонував: знайде їх сам і докладе всіх зусиль до того, аби вони не засуджували її вчинку. Після таких запевнень королівна, що за цілу ніч не склепила очей, заснула, і поки вона спала, Підступний замкнув її, як і Безтурботну.

Чи не правда, чарівна графине, Підступний був останнім негідником, а обидві королівни — легкодухими і нерозсудливими особами? Я дуже сердита на всіх цих людей і, думаю, ви відчуваєте те ж саме, але не хвилюйтесь: усі вони матимуть по заслузі, а мудра й відважна Розумниця здобуде перемогу.

Зачинивши Балакуху, підступний королевич заходився обшукувати всі кімнати вежі, а що всі вони були відчинені, вирішив — Розумниця могла ховатися в тій єдиній, двері якої були замкнені зсередини. Тоді Підступний і тут, тепер уже перед дверима Розумниці, взявся викладати все те, що говорив її старшим сестрам. Але королівна не була такою легковажною, як Безтурботна і Балакуха, довго слухала його мовчки. Нарешті, зробивши висновок, що її все ж таки знайдено, Розумниця відповіла: коли й справді він відчуває до неї таку сильну і щиру ніжність, у чому й намагається переконати, вона просить його зійти в сад і зачинити за собою двері; після цього говоритиме з ним скільки завгодно з вікна своєї кімнати, котре виходить у сад.

Підступний ніяк не хотів на це погодитись, але тому, що королівна уперто не хотіла відчинити, безчесний королевич, не тямлячи себе від нетерпіння, виламав двері її кімнати. Та тут він побачив, що Розумниця озброїлась великим молотком, який колись забули в одній з комірок. Від хвилювання на щоках королівни палав рум’янець, і хоча очі її блищали від люті, вона видалася Підступному надзвичайно принадливою. Він хотів кинутись їй в ноги, але королівна гордовито сказала йому, відступаючи:

«Королевичу, якщо ви наблизитесь до мене, я розіб’ю вам голову цим молотком!»

«Як! Прекрасна королівно! — лицемірно вигукнув Підступний, — моє кохання викликає у вас таку жорстоку ненависть?»

Він