Читати книгу - "Поєдинок з абвером"

— Нам присилають «Гунію», — сказав по хвилі. — Смердючий, мушу зауважити, тютюн, аж у горлі дере…

— Німецька охорона прибуде ввечері, — мовив гість, — тому я повинен перевірити об’єкт. Ходімо…

Він уважно оглянув генератори, обійшов машинний зал, котельню, охоронні пости, завітав у караульне приміщення. І все щось занотовував у маленькому записнику.

— Ви невдоволені? — запитав черговий інженер, скоса позираючи на помітки.

— Навпаки. Повний порядок. Зразу видно: об’єкт має доброго господаря.

— Дякую, — вклонився інженер.

Повернувшись у загін, розвідник склав детальний план диверсії на електростанції і доповів про це Морському та Григор’єву.

Пізнього вечора до Старої Гори прибуло сім чоловік на чолі з «інспектором магістрату» — хоробрим розвідником-диверсантом Олексієм Івановичем Новиковим. Бійці були переодягнені в німецьку уніформу. Серед них виділявся словак Ян Шіпка — людина з неабиякими акторськими здібностями. До того ж він добре володів німецькою мовою.

Партизани обеззброїли й відвели на безпечну відстань охоронців, а також людей, що на той час чергували на станції, заклали під генератором тол.

…Після гучного вибуху настала тиша. Електростанція в Старій Горі замовкла.

Це трапилось вночі, вірніше досвіта — несподівано надійшла телеграма з Берліна…

Намісник Гітлера у Словаччині обергрупенфюрер СС Карл Герман Франк вважав цю Гіммлерову пересторогу небезпідставною, і все ж текст шифровки, що достовірно відтворював становище в окупованій Словаччині, геть зіпсував йому настрій. Недопивши навіть вранішньої кави, Франк поринув у тривожні думи.

По правді сказати, він краще за Гіммлера був поінформований про становище, яке склалося в краї після придушення повстання. Знав з певних джерел, що частина заколотників перейшла у глибоке підпілля, частим на поповнила партизанські загони, які останнім часом, з наближенням радянських військ, ще більше активізували свою підривну діяльність, чинили диверсії, проводили розвідку…

Обергрупенфюрер зціпив кулаки, грубо вилаявся. Тоді, дещо заспокоївшись, ще раз пробіг очима рядки шифровки. Тепер уже став міркувати, яких вжити заходів. Однак не міг зосередитись: вперто напливали спогади про ті часи, коли він на чолі німецької агентури в Чехословаччині організовував партію націонал-соціалістів, яка так знадобилася при ліквідації Чехословацької республіки. Потім думки довго кружляли навколо власної персони.

Після окупації Чехословаччини він швидко подерся вгору: фюрер особисто підкреслив відданість Франка справі рейху, призначивши його статс-секретарем і керівником СС та поліції німецького «протекторату Чехії і Моравії», а також «незалежної Словацької держави», якими тоді керував барон фон Нейрат. Та згодом посада заступника міністра вже не задовольняла Франка. Він плекав надію, що з увільненням Нейрата стане керівником протекторату. Однак сталося те, чого не сподівався: посаду намісника Гітлера у Празі зайняв шеф розвідслужби гестапо Гейдріх. Правда, через кілька місяців партизани знищили його. Але й тоді Франку не пощастило, бо місце вбитого посів довірений Гіммлера Курт Далюге. Після цього ображений претендент, скориставшись своїм службовим становищем та агентурними можливостями, спритно «підставив ногу» вискочці Далюге. Суперника запідозрили в поразницьких настроях і усунули від керівництва протекторатом.

Так само Франк вчинив і з Фріком — колишнім міністром внутрішніх справ Німеччини, коли той прибув у Прагу замість Далюге. І лише тоді домігся він влади, про яку давно мріяв. Але посада державного секретаря радувала недовго. Радянські війська тіснили гітлерівську армію на всіх фронтах, на окупованих фашистами землях посилився рух Опору, спалахнуло словацьке повстання. Каральні заходи гітлерівців, терор в містах і селах не давали бажаних наслідків. Навкруги клекотіло, вирувало. В Прагу все частіше надходили тривожні повідомлення про диверсії на залізницях, шосейних шляхах, вбивства і зникнення німецьких офіцерів та верховодів місцевих націонал-соціалістів. Безславно гинули вояки рейху, запроданці, нівечилась військова техніка, транспортні комунікації, виходили з ладу електростанції, вибухали склади боєприпасів, палали заводи й фабрики…

Зморщене, як печене яблуко, обличчя державного секретаря з обвислим підборіддям ще більше збрижилось. Велика голова з рідким, старанно причесаним волоссям безвільно звисла. Здавалось, господар розкішного кабінету поринув у забуття. Та після тривожних дум, розгубленості Франк досить швидко оговтався. Він підвів голову, натиснув кнопку виклику. З’явився ад’ютант.

— Покличте полковника Пухерта, — наказав володар «протекторату».

Незабаром полковник виструнчився за крок перед столом.

— Доктор Пухерт, ознайомтесь із шифровкою з Берліна й негайно на її підставі надішліть вказівки Шаньо Маху в Братіславу. Наголосіть, що він особисто відповідає за ліквідацію партизанів і, зокрема, Морського та його банди.

…Лист, переданий фельд’єгером, роздратував міністра внутрішніх справ Маха.

«Чорт забери! — вилаявся подумки. — Це вже, мабуть, доніс у Берлін той подряпаний абверівський лис Лахузен».

Мах надломив плитку шоколаду, з’їв шматочок. Підсунув крісло-гойдалку до акваріуму. Скляний куб стояв біля вікна. В зеленуватій воді ліниво плавали золоті рибки. Жовті дрібні водорослі стелилися по сірому піщаному дну.

Міністр полюбляв сидіти отак наодинці й спостерігати за рибками. Це заспокоювало нерви. А спокою останнім часом бракувало. В горах і долах діяли партизани. Вони дошкуляли дедалі більше. Ім’я Морського наводило страх на найхоробріших німецьких вояків. Щоранку Мах скаженів, приймаючи доповідні своїх підлеглих. Відчай прокидався в ньому щоразу, коли вмикав «телефункен» і слухав останні вісті.

Цей фашистський ставленик добре розумів, що «скорочення фронту, запланований відхід німецьких військ на заздалегідь підготовлені позиції» — не що інше, як пропагандистські трюки доктора Геббельса. Насправді ж за цим екзальтованим базіканням стоїть близька катастрофа рейху. «Що робитиму, коли більшовицькі танки вийдуть на береги Шпреє? — з гіркотою запитував себе полковник і ляк вихолоджував серце. — А як же капітали, таємно переправлені до Швейцарії?..»

Мах ляснув долонею по стінці акваріума. Рибки злякано заметушилися. Озвалось на мить притуплене почуття влади сильного над слабшим. Пальці настирливо стукотіли по холодному склу, воду зморщили дрібні хвильки.

Та приступ люті минув, як тільки міністр згадав про наказ Франка. Обергрупенфюрер СС категорично вимагав вжити негайних і ефективних заходів проти партизанів і банди Морського, а попередження — «особисто відповідаєте» знову перетворило його на хитрого й підступного провокатора.