Читати книгу - "Житловий кодекс України. Науково-практичний коментар станом на 05.05.2011 р"

3. Реалізація конституційного права на отримання житла здійснюється декількома способами: по-перше, шляхом державою створення необхідних матеріальних, соціальних та правових умов за яких кожний громадянин зможе побудувати житло, придбати його у власність або взяти у оренду. Правові механізми, що спрямовані на деталізацію конституційного положення про придбання та оренду житлового приміщення закріплені у нормах ЦК України (Глава 54 "Купівля-продаж" та глава 59 "Найм (оренда) житла"). По-друге, шляхом надання державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну плату житла громадянам, які потребують соціального захисту.

Правові, організаційні та соціальні засади державної політики щодо забезпечення конституційного права соціально незахищених верств населення України на отримання житла визначаються Законом України "Про житловий фонд соціального призначення" № 3334-IV від 12 січня 2006 р. У цьому аспекті варто підкреслити, що можливість надання жилих приміщень громадянам у будинках державного і громадського житлового фонду, що закріплюється у ЖК України як спосіб задоволення права на одержання житла Конституцією безпосередньо не передбачається. Дана обставина може свідчити про можливість поступової відмови вітчизняного законодавця від механізму безоплатного надання приміщень особам, які потребують поліпшення житлових умов, проте не належать до категорії соціально незахищених верст населення. Як наслідок, не можна у повній мірі виключити можливість переходу від процедури, передбаченої нормами Глави 1 Розділу 3 ЖК України до механізму забезпечення житловими приміщеннями, встановленого Законом України "Про житловий фонд соціального призначення" при розробці перспективного житлового законодавства України.

4. У коментованій статті визначаються два основні принципи надання жилих приміщень у будинках громадського та державного житлового фонду. По-перше, жилі приміщення надаються громадянам, які постійно проживають у відповідному населеному пункті, якщо інше не встановлене законодавством, та, по-друге, жилі приміщення, як правило, надаються у вигляді однієї квартири на сім'ю.

Норми ст. 31 визначають не тільки місце надання житла, але і місце обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов - населений пункт, у якому громадяни приймаються на облік. Так, згідно ст. 36 ЖК облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та відповідно надання житлових приміщень, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті відповідного органу місцевого самоврядування територіальної громади села, селища, міста, району у місті тощо. Проте, облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію (ст. 37 Кодексу).

За загальним правилом, сформульованим у змісті коментованої статті поліпшення житлових умов полягає в наданні житлового приміщення, як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю. В основі даної норми - принцип забезпечення жилими приміщеннями кожної сім'ї. Водночас, існують винятки із даного правила, зумовлені сформованими конкретними умовами, що роблять неможливим у даний момент надання родині окремої квартири. Зокрема, житлове законодавство при наданні жилих приміщень містить заборону на заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя. Також не допускається заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими особами (ст. 50 ЖК України).

5. Необхідно відрізняти право громадян на одержання жилих приміщень у будинках державного та громадського житлового фонду від права громадян на одержання житла фонду соціального призначення, надання якого здійснюється згідно Закону України "Про житловий фонд соціального призначення" № 3334-IV від 12 січня 2006 р.

Відповідно до ст. 3 Закону до житла з житлового фонду соціального призначення належать: квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, які надаються громадянам у порядку черги на одержання соціального житла; жилі приміщення у соціальних гуртожитках, які надаються громадянам на час їх перебування на соціальному квартирному обліку за умови, що таке житло є єдиним місцем їх проживання.

Соціальне житло надається органами місцевого самоврядування громадянам, які були взяті на соціальний квартирний облік. Правом взяття на такий облік користуються громадяни України: для яких таке житло є єдиним місцем проживання або які мають право на поліпшення житлових умов відповідно до закону та середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік з розрахунку на одну особу в сумі менший від величини опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті та прожиткового мінімуму, встановленого законодавством.

Правом взяття на соціальний квартирний облік також користуються мешканці тимчасових притулків для дорослих, громадяни, які мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. На відміну від житла, наданого у будинках державного та громадського житлового фонду соціальне житло не підлягає піднайму, бронюванню та приватизації (ч. 5 ст. 3 Закону).

Громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштовувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.

1. Реалізація права громадян на одержання житлового приміщення пов'язується законодавцем з виникнення цивільної дієздатності. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання