Читати книгу - "В.І.Н. (Вибору іншого немає)"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
«Чуєш, а ти ще у тих Його малолітніх прихильників? Тоді спитай, чи спав Він зі своїми фанатками, або, може, якщо пощастить, і з фанатами! Обов’язково спитай про це у них! Поцікався, скількох малоліток Він трахнув! В яких місцях, позах, за яких обставин це відбувалося. Побільше смажених дрібниць! Коротше, ти мене зрозумів. Ну все, давай!», — і Сашпаш на цьому відключився.
«Тьху ти……….!», — беззвучно вилаявся Шульц, злісно скрегочучи зубами. Проте він швидко опанував себе і повернувся до кімнати, де голосно про щось сперечалися татуйовано-пірсінговані хлопці та дівчата. Сівши на місце, він сказав:
«Гаразд, давайте продовжимо. Отже, про діяльність вашого клубу більш-менш зрозуміло. Тепер мене цікавить, чи був хтось із вас особисто знайомий з Ним, і як складалися ваші стосунки?»
«Ага, і чи спали з Ним наші дівчата?», — додав якийсь бомжуватого вигляду хлопець з дальнього кута, на що всі одразу невимушено розсміялися.
«Ну... Я не питав про таке... Але, якщо...», — зам’явся Шульц.
«Т-тут м-майже всі були з Ним знайомі ос-особисто», — врятував ситуацію Зомбі, — «Я часто б-бував у Нього вдома, і одним із перших отримував всі Його н-нові книги та д-диски. Інші т-теж регулярно навідувалися на їх репетиційну б-базу, х-ходили на концерти, на творчі з-зустрічі. Інакше й б-бути не могло».
«Розкажіть трохи про Нього — яким Він був?»
«Він був незвичайним, не таким, як усі, ні на кого не схожим», — озвався високий чоловік у чорному капелюху і яскраво-оранжевому шарфі, обмотаному навколо довгої шиї, вочевидь — найстарший з усіх присутніх фанатів, — «Він завжди йшов вулицею, широко розправивши плечі і високо піднявши голову, дивлячись кудись поверх інших людей, так, ніби нічого й нікого не боявся у цьому житті, ніби виразно демонстрував оту свою «інакшість». За це Його багато хто і не любив. Коли Він йшов містом, Йому вслід усі оберталися — таким незвичайним Він був. І оберталися не лише жінки, а й чоловіки. Він завжди виділявся з натовпу, ніби якийсь іноземець чи прибулець, що раптом опинився серед цього понурого сірого міста, і змусив світ навколо себе сяяти якимось дивовижним, нетутешнім світлом. За Ним услід неодмінно, ніби самі собою, поверталися десятки голів, проводжали Його поглядом. Узагалі, Його неможливо було не помітити — навіть у великому натовпі Він дуже виділявся».
«Це просто випирала назовні Його шалена внутрішня свобода. Ось Його Бог, Його мета, Його сенс життя. Внутрішня свобода, до якої нам усім ще дуже далеко», — кинув з іншого кутка невеличкий товстий хлопець у всьому чорному.
«Багато хто з нас намагався бути таким, як Він, і наслідував Його у всьому. Він був для багатьох з нас прикладом, взірцем», — вигукнула маленька дивакувата дівчина із зеленим волоссям і рясно проколотими вухами, губами та бровами, що сиділа поруч із Шульцем, — «Ми курили такі самі цигарки, як Він, намагалися так само вдягатися, дивилися ті фільми, які Він рекомендував, навіть імітували Його манеру говорити, брали собі якісь Його слівця і вислови. Тут нема секрету, що Він став таким-собі законодавцем сценічної моди для молодих музикантів, і вони виходили на концерти у такому ж прикиді, як виходив Він. І досі виходять. Ось, наприклад, наш Джордж — на ньому такий самий капелюх і шарф, які були у Нього!», — зеленоволоса дівчина вказала рукою на високого хлопця, що першим озвався на пропозицію Шульца розповісти щось про Нього. Хлопець дещо награно вклонився, і урочисто зняв свій капелюх.
«А скільки людей почало писати вірші і музику, прозу і пісні, дивлячись на Нього! Це ж Він заразив усіх нас творчістю, і тепер ми всі щось там пишемо. Він вказав шлях, яким треба іти, і ми пішли. Хай у нас дещо не виходить, але ми знаємо, що треба робити, аби не бути в’ялим овочем, як всі інші там, на вулиці. І це Його заслуга. Я особисто, прочитавши Його прозу, сам став писати, і це допомогло мені зістрибнути з наркоти й поринути з головою в творчість. Я ніколи не забуду, хто підштовхнув мене до цього, хто показав приклад», — сказав хлопець з кудлатою рудою бородою і розкиданим по плечах густим солом’яним волоссям.
«А ще Він дуже гарно цілувався! Просто бомбезно! Йому не було рівних у цьому!», — гигикнула повненька блондинка з надзвичайно пухкими, нафарбованими яскраво-червоною помадою губами, але на неї одразу зло зашикали інші дівчата, що, враховуючи особливе завдання головного редактора, видалося Шульцу підозрілим.
«Він завжди ділився останньою копійкою, давав у борг на пиво і ніколи про це потім не нагадував. Він міг запросто подарувати свій улюблений медіатор чи дати в користування дорогий мікрофон. Він був не жадібним, а, навпаки, дуже щедрим. До Нього завжди можна було звернутися з якимось проханням, і Він робив усе можливе, аби
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В.І.Н. (Вибору іншого немає)», після закриття браузера.