Читати книгу - "Джмеленя та Рожко з Чивчинського лісу"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Пан Гєник вдесяте перекладав з місця на місце бутлі з голодною водою, мішки з ріпою, зелениною і городиною, банки з сушеними і маринованими грибами та медом, відерка з цукрованими чорницею, брусницею, лохиною, малиною, суницею, ожиною і марічейською журавлиною, бочівочку-бербеничку з соленими груздями, десять літрів молока (за словами бабці Лесі, конче необхідно взяти, бо поки доїдемо, діткам буде свіжий сир), пакунки з вурдою, бринзою, бутсом і маслом, торбинки сушених трав і ягід, копчене сало, домашню ковбасу і вудженину, два ліжники (тітка сама їх робила!), в’ялену рибу, домашні яйця (гуцульські яйця — то вам не львівські!), настоянки з тирличу, золотого кореню й болотного калгану, дерев’яні ложки, переверталки, дощечки для нарізання (їх тут роблять майстерно), пояси й шкарпетки з овечої вовни, банячки зі свіжим банушем, свіжий житній хліб і ще цілу купу всіляких дивовижних речей, які навіть важко перелічити. Пан Гєник опинився перед важким завданням: як вмістити все це у своє авто.
Бабця Леся переймалась зовсім іншим:
— Йой-йой, Василинко, що ж ми тобі зі Львова дамо? У нас стільки всього не росте!
На що її сестра резонно відповіла:
— Та хоч мені трохи хату розгрузили, бо не мала, де то скиртувати!
— Та як ми віддячимо?! — вторила пані Леся.
— Віддячите? — здивувалась тітка Василина: — Та ви мені городи обсікли, грядки попололи, дров нарубали до весни. То ще хто кому дячити має!
* * *За тиждень після повернення до Львова прийшов лист від тітки Василини, з якого, правда, дорослі майже нічого не второпали.
«Слава Ісу, дорога родино!
Коли приїдете знов? Мо’ на Різдво? А мо’ скорше, на Миколая? Маю дарунків. Наготувала. За Рожка можете потішитись! Хухи з Кавказу передали каляки-маляки, що в тамтешніх горах живе дівчинка для нього. До нас її веде сам мамбері. І то ще не всьо! Ламассу з Лапландії надіслали листа, що в них також живе єдиноріг.
Тих паскудних бетонів на Черемоші вже нема. Водяники їх поточили, а люди розібрали. Розмите вориння зрихтували. Ну, і про здоровлє — приїду до Львова вже не хвора. Інджі-баба помогла: привезла ми якоїсь настоянки. Я то попила — і вже ніц не болить. Тепер пробую розшифрувати рецепту лікарства. Мо’ й сама зможу людей лікувати від тої біди. А ще про Едіка. Після тих авантюр хлоп навернув сі на добру дорогу! Сіно готує оленям і козам, малька головатиці завіз. Єдним словом — зовсім інша людина. Аби так пан Біг усіх дурнів навернув. А от про того київського інженера ніц не чути, тільки бачили, як він тікав. А як ви там у тому Львові? Не бідуєте? Пишіть, не забувайте.
Цілую всіх, Василина.»
Оглавление Галина і Тарас Микитчаки Джмеленя та Рожко з Чивчинського лісу Розділ 1 Не чорний Черемош і зелене Шибене Розділ 2 Шепітливий лист Розділ 3 Легенда про Довбуша і дідька з Чорної гори Розділ 4 Каляки-маляки Розділ 5 Мандрівка Чивчинами Розділ 6 Золотий топірець Розділ 7 Босорканя Залізноноса Інджі-Баба Розділ 8 Знайомство з Рожком Розділ 9 Полювання на єдинорога Розділ 10 Вухатий Камінь Розділ 11 Повернення
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Джмеленя та Рожко з Чивчинського лісу», після закриття браузера.
