read-books.club » Драматургія » Талан 📚 - Українською

Читати книгу - "Талан"

180
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Талан" автора Михайло Петрович Старицький. Жанр книги: Драматургія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 18 19 20 ... 30
Перейти на сторінку:
i т к а. У тебе знайшли… Тут нема смiху… Тут жах!

Л у ч и ц ь к а. Нi, голубе мiй, — один тiльки смiх. Знаєш, що се таке? Це моя роль iз "Глитая": се той лист, що Глитай пiдробив i принiс Оленi.

К в i т к а. Роль? Невже?

Л у ч и ц ь к а. Роль, роль… хiба не пам'ятаєш? Та я тобi й покажу…

К в i т к а. Може… Однако все-таки… странно… Я хороше не помню… Какое ужасное недоразумение… Я не могу придти в себя…

Л у ч и ц ь к а. Ти менi не ймеш вiри? Невже ти змiг про мене так чорно помислити? Антосю, що ж се?

К в i т к а. Прости! У меня расшатаны нерви… какая-то тупая боль… Да, все одно к одному… кругом разочарования, неудачи, неприятности.

Л у ч и ц ь к а. Ти мене лякаєш… Що ж скоїлось?

К в i т к а. В земство нема чого й думати: остатня стежка закопана!

Л у ч и ц ь к а. Чого ж то? З якої причини?

К в i т к а. Одна причина, одна!

Л у ч и ц ь к а. Все я?

К в i т к а. Що ж ти з ними вдiєш! I кланяться перестали… Нема просвiтку: руки складай та й лежи нiкчемною колодою, поки згниєш.

Л у ч и ц ь к а. Я? Я тобi свiт заступила?

К в i т к а. Не ти, а панськi привереди… А! (Йорза волосся).

В И Х I Д Х

Тi ж i Гаша.

Г а ш а (вибiга). Бариня на минутку зовуть вас… сюда…

К в i т к а. Сейчас! (Iде за нею).

При свiтi блискавки видко в гущавинi бариню i Квiтку.

Л у ч и ц ь к а. А коли я помiха, коли я всiм тут каменем на шиї — так ясно що: зайву личину тра набiк!

К в i т к а (хутко, скажено). А! Наконец-то комедии разоблачу! (Бере Лучицьку за руку). С кем это вы изволите любовные переписки вести? (Лучицька дрижить. Пауза). От кого — не роли, а любовные письма получаете?

Л у ч и ц ь к а (змертвiлим голосом). Антось! Не оскорбляй меня!

К в i т к а (напряженнее). С кем обниматься изволили?

Л у ч и ц ь к а. Не оскорбляй! Что зто? Гвалт?!

К в i т к а (несамовито). С кем об-ни-ма-лась?

Л у ч и ц ь к а. З Лемiшкою… отцом Маринки… Спроси няню…

К в i т к а. Одна шайка! Где бы он взялся здесь?!

Л у ч и ц ь к а. Проездом… Клянусь богом… Опомнись!

К в i т к а. Где письмо? Отдайте мне его!

Л у ч и ц ь к а. Вот оно. (Дiстає).

К в i т к а (вирвав). От какого-нибудь поганого актеришки — и у сердца храните… А! знаю, от какого мерзавца зто письмо!

Л у ч и ц ь к а (пошатнулась i ухопилась за спинку стула; коси вiд руху впали). Не от мерзавца, Антон Павлович, а от честнейшего и преданнейшего мне человека…

К в i т к а (скажено). От преданнейшего? Так у вас там, между зтой… зтой… преданнейшие люди?

Л у ч и ц ь к а (нiби одгонячи образу рукою, а другою за голову). Остановитесь!.. Не оскорбляйте!.. Пощадите!

К в i т к а (ловить слова у листi). А-а! Вот оно: "богорiвна", "неспогадана", "вернiть мировi дар божий"! Так вот в чем дело? Так зто все была жалкая комедия… водевиль с переодеаанием?.. Вы разыгрывали угнетенную невинность, я получил роль простака, дурачка-буффа, а настоящий герой был за кулисами…

Л у ч и ц ь к а (задихаючись). Остановитесь!..

К в i т к а. Туда вас тянет, туда манит цыганская жизнь, а здесь — тоска, разойтись негде… Обманулись в расчетах… Что ж? Вы здесь не пленница… насиловать воли не будем! (Виходить, кричить вбiк). Коня мне!

Л у ч и ц ь к а. Ай!! Бесчеловечно! Безбожно! За что же? За что? (Рида).

В И Х I Д XI

Лучицька i Палажка.

П а л а ж к а (пiдбiга). Що знов? Що?

Л у ч и ц ь к а (кидається до неї з риданням). Вигнав!.. Дочекалась! I за що? Обридла… свiт заступила… в тiм i вина! (Лама руки). А! Дайте ж менi чого… щоб я… навiки забулась… Тiльки далi од цього мiсця, далi!

П а л а ж к а. Заспокойся, рiднесенька! Будь вони проклятi, iроди!

Л у ч и ц ь к а (збентежено). Тiкати, тiкати звiдсiль! Няню! Берiть… тiльки мою шкатулку… а їхнього — нi рубця… Пiдводу наймiть…

П а л а ж к а. Та хай їм все завалиться! Я зараз… Тiльки надворi горобина нiч.

Л у ч и ц ь к а. Пiшки пiду! Туча, няню, не така жорстока, як люде: буря порве все, та хоч серця не займе. Грiм одразу уб'є, та катувати не буде… А тут катують i не докатовують… Ходiм!

Няня її пiддержує.

(Вона сливе пада). Боже! (Сповза з рук нянi на колiна). Скiнчи мої муки!.. Над силу кара, над силу!

Грiм, дощ, буря.

Завiса

ДIЯ ЧЕТВЕРТА

Картина 1

Велика на першiм планi кiмната, зовсiм проста. Дверi однi посерединi, а другi, маленькi, злiва. Шкапи з книгами, нотами i дорогими костюмами. Злiва — писарський стiл; на ньому афiшi, тетрадi; обiк його крiсло i стул. Справа навпроти — столик i дзеркало з причандалами для гримировки; при ньому стул, лампи i свiчi.

В И Х I Д I

Котенко, парикмахер i потiм Безродний.

К о т е н к о. Що се? Новий парик? Новi втрати?

П а р и к м а х е р. У нас же не було на Богдана.

К о т е н к о. А на сотника, на Карася?

П а р и к м а х е р. Степан Iванович казали, що не пiдходять.

К о т е н к о. Що ти менi з своїм Степаном Iвановичем? Щоб,

1 ... 18 19 20 ... 30
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Талан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Талан"