Читати книгу - "Комедії"

теж так само вас кохає?

Мар’яна

Я думаю.

Доріна

І з вас обох бажає всяк,

Щоб одружитися скоріш?

Мар’яна

Авжеж, що так.

Доріна

А шлюб із другим тим яку вам дасть надію?

Мар’яна

Скоріш, ніж вийти, смерть собі я заподію.

Доріна

От і рятунок є, а я то й не туди…

Умерти, та й зараз позбутися біди.

Чого ж вам треба ще? Це думка пречудова.

Мене аж гніває така нікчемна мова!

Мар’яна

Доріно, що ж це ти розгнівана така?

Невже тобі дарма недоленька людська?

Доріна

Мені дарма про тих, що плещуть не до речі

І так покірливо беруть біду на плечі.

Мар’яна

Так серце, бач, моє таке вже боязке.

Доріна

Любов йому велить, щоб сталося тривке.

Мар’яна

Хіба ж мою любов що-небудь одмінило?

А батька вмовити — то це ж Валера діло.

Доріна

Але як батько ваш такий цупкий удавсь,

Ще й у Тартюфа так завзято закохавсь,

А слово першеє схотів тепер зламати —

Скажіть, чи то ж Валер у тому винуватий?

Мар’яна

Коли відмовою тому я відповім,

Я людям покажу, хто в серці е моїм.

Як ради нього я, хоч любий він без краю,

Повинність доччину й дівочий стид зламаю?

Чи хочеш, щоб любов мою перед людьми…

Доріна

Ні, ні, не хочу; що ж, я бачу — ви самі

Тартюфа вибрали. Це помилка велика —

Не радить брати вам такого чоловіка.

Навіщо воювать із вашим почуттям?

Це буде партія корисна дуже вам.

Тартюф — ого! Чи бач? А це хіба дурниця?

Бо пан Тартюф, нехай йому все добре сниться,

Ще хоч куди, таки хвороба не взяла.

І з ним побратися — то честь хіба мала?

Про нього слава йде геть по всьому народу,

Він роду панського, він гарний і на вроду:

Там ушка аж горять, а вид немов цвіте.

Ви в щасті цілий вік із ним проживете.

Мар’яна

О боже!

Доріна

Для душі то втіха немаленька

Тулити любого Тартюфіа до серденька.

Мар’яна

Ой, годі вже, не рви душі моєї вкрай,

А краще помочі для мене пошукай.

Я згоджуюсь на все, що скажеш ти робити,

Доріна

Ви батенька свого повинні вдовольнити,

Коли б і мавпу він подружжям вам нарік.

Не плачте ж; доля вам дає щасливий вік,

Ви к ночі в’їдете в його глухе містечко,

Дядьків і братиків чимале там гніздечко,

Ви ж дбати будете на тії всі роти.

А як у вищий світ ви схочете ввійти,

То в гості підете собі шукати втіхи

До пані мерихи або до судіїхи,

Вони ж на складаний стілець посадять вас,

А прийде карнавал — ото веселий час!

Великий бал, музик аж дві кози заграє,

А то й кумедія з паяцом завітає.

Коли ж ваш чоловік…

Мар’яна

Мене вбиваєш ти,

А не подумаєш чим-небудь помогти.

Доріна

Ні, вибачайте.

Мар’яна

Ох, Доріно, бога ради!

Доріна

Ні, хай на кару вам це прийде без завади!

Мар’яна

Доріно!

Доріна

Ні.

Мар’яна

Але наважусь я відкрить.

Доріна

Тартюф ваш чоловік; беріть його, беріть.

Мар’яна

Будь ласка, я ж тобі одній усе звіряю.

Доріна

Ви потартюфитесь, я в тому присягаю.

Мар’яна

Як так, коли в тобі не бачу я жалю,

Нехай же мука та страшна, що я терплю,

Навчить мене, відкіль рятунку дожидати.

Я знаю, чим своє все лихо враз порвати.

(Хоче вийти).

Доріна

Верніться, годі вже; минувся весь мій гнів.

Дарма про все, а вас усяк би пожалів.

Мар’яна

Доріно, як мені такі терпіти муки,

То краще я сама здійму на себе руки.

Доріна

Ось не журіться-бо; скрутнувши де-не-де,

Ми не дамось. Але коханий ваш іде.

ЯВА 4

Валер, Мар’яна, Доріна.

Валер

Оце недавно тут почув я вісті, пані,

Цілком мені нові і… певно, непогані.

Мар’яна

Що саме?

Валер

Про шлюб ваш з Тартюфом.

Мар’яна

Батько мій

Зробити це поклав у голові своїй.

Валер

Ваш батько?

Мар’яна

Він тепер із думкою новою,

Про це він розмовляв якраз отут зо мною.

Валер

Невже це насправжки?

Мар’яна

Авжеж, що насправжки,

Він круто висловив про це свої думки.

Валер

А серця вашого яка в цім постанова? Скажіть.

Мар’яна

Не відаю.

Валер

Це дуже чесна мова.

Не знаєте?

Мар’яна

Ні.

Валер

Ні?

Мар’яна Що ж діяти, скажіть.

Валер

Це добрий суджений, і ви за нього йдіть.

Мар’яна

Ви радите?

Валер

Авжеж.

Мар’яна По правді?

Валер

Безперечно.

Обранню вашому звіряйтеся безпечно.

Мар’яна

Ну, добре; то отак ви радите мене?

Валер

Мене послухатись — вам діло не трудне.

Мар’яна

Так само, як і вам пораду що давати.

Валер

Я радив, щоб свою прихильність показати.

Мар’яна

Щоб вам сподобаться, я раду цю прийму.

Доріна

(відходить у глиб сцени)

Побачимо, який кінець цьому всьому.

Валер

Так от яка любов! То ви мене дурили,

Як ви мені…

Мар’яна

Про це ми досить говорили.

Ви щиро кажете, щоб я за того йшла,

Кого недоленька до мене привела.

І я кажу вам знов: я це зробити рада,

Коли від вас така спасенна йде порада.

Валер

Не виправляйтеся, бо винні тільки ви;

Ця думка з вашої постала голови,

І ви знайшли тепер до чого причепитись,

Щоб слово схибити й зо мною роздружитись.

Мар’яна

Це добре сказано.

Валер

Кохаючи мене,

Не дуже рвали ви серденько запальне.

Мар’яна

Ви вільні думати, аби було бажання.

Валер

Так, вільний, і моє ображене кохання

В такому замірі ще вас попередить.

Я знаю, перед ким любов мою зложить.

Мар’яна

О так, я певна в тім; привабить кожну другу

Заслуга ваша.

Валер

Ох, покиньте цю заслугу!

Самі ви бачите, яка вона мала;

Я тільки думаю, що інша б прийняла

Самотню душу цю, вона могла б кохати

Й розважити мене від оцієї втрати.

Мар’яна

Не буде тяжко вам, що втратите мене,

Бо почуття нове ваш смуток прожене.

Валер

Зроблю, що здужаю; вам легко зрозуміти,

Що й честь примушує за зраду так платити

І що повинен я шукати забуття,

А як