Читати книгу - "Фундація"

Голос голови був твердим, але безбарвним:

— Здається, ви мали рацію. Якщо прийдете сьогодні о шостій вечора, Рада проконсультується з вами щодо наступних кроків.

Вони потиснули одне одному руки й пішли; Гардін усміхнувся сам собі. Вони майже в усьому розібралися; вони були достатньо добрими науковцями, щоб визнати свої помилки, але тепер визнали їх занадто пізно.

Він подивився на годинник. Усе вже мало бути завершено; люди Лі вже контролюють ситуацію, і Рада більше не віддаватиме накази.

Завтра анакреонці висадять свої перші космічні кораблі, але це теж нормально. За шість місяців вони вже не зможуть командувати.

Насправді, як і сказав Гарі Селдон і як здогадувався Сальвор Гардін з першого дня, коли о’Родрік сказав йому про відсутність ядерної енергії на Анакреоні, — вихід з цієї першої кризи був очевидним.

Неймовірно очевидним!

Частина ІІІ. МЕРИ

1

ЧОТИРИ КОРОЛІВСТВА — назва, яку отримали частини провінції Анакреон, що відкололися від Першої Імперії й утворили незалежні та недовговічні королівства. Найбільшим і найпотужнішим з них був сам Анакреон, що в районі…

Безсумнівно, найцікавішим аспектом історії Чотирьох королівств є дивний суспільний устрій, який був нав’язаний їм під час правління адміністрації Сальвора Гардіна…

Галактична енциклопедія

Депутація!

Побачивши їх, Сальвор Гардін не відчув жодного задоволення. Навпаки, у нього з’явилося якесь неприємне передчуття.

Йохан Лі виступав за крайні заходи.

— Я не розумію, Гардіне, — сказав він, — навіщо нам потрібно марнувати час. Вони нічого не зможуть зробити до наступних виборів — принаймні законно — і це дає нам рік. Скажи їм, хай забираються під три чорти.

Гардін стиснув губи.

— Лі, ти ніколи нічому не навчишся. За ті сорок років, що я тебе знаю, ти так і не опанував витончене мистецтво підкрадатися до супротивника ззаду.

— Це не мій метод боротьби, — пробурчав Лі.

— Так, я знаю. Саме тому ти — та людина, якій я довіряю. — Він зробив паузу й потягнувся за сигарою. — Ми, Лі, пройшли довгий шлях з того часу, як спланували наш переворот проти енциклопедистів. Я старію. Мені шістдесят два. Ти коли-небудь замислювався над тим, як швидко пролетіли ці тридцять років?

Лі пирхнув.

— Мені шістдесят шість. І я не відчуваю себе старим.

— Так, але в мене не таке добре травлення. — Гардін ліниво затягнувся. Він уже давно перестав мріяти про м’який веганський тютюн, що існував у час його молодості. Ті дні, коли Термінус торгував із кожною частиною Галактичної Імперії, відійшли в забуття, як і всі добрі старі часи, — туди ж, куди прямувала вся Галактична Імперія. О космосе! Уже впродовж тридцяти років, після втрати зв’язків тут, на краю Галактики, увесь Всесвіт Термінуса складався з самої планети і чотирьох сусідніх королівств.

Як низько впала колишня велич! Королівства! У старі часи вони були префектурами, усі належали до однієї провінції, що, своєю чергою, була частиною сектора, а той — частиною квадранта, який належав до складу всеосяжної Галактичної Імперії. А тепер, коли Імперія втратила контроль над далекими куточками Галактики, ці маленькі групки планет, що відкололися від неї, стали королівствами — з оперетковими королями та знаттю, дрібними, безглуздими війнами й життям, що з пафосом тривало серед руїн.

Цивілізація занепадала. Ядерна енергія була забута. Наука згасала, перетворюючись на міфологію, — доки Фундація не втрутилася у справу. Фундація, яку Гарі Селдон саме для цього створив на Термінусі.

Його роздуми перервав голос Лі, який стояв біля вікна:

— Приїхали, — сказав він, — на спортивній машині останньої моделі, шмаркачі малі. — Він зробив кілька невпевнених кроків до дверей, а потім подивився на Гардіна.

Гардін усміхнувся й махнув рукою.

— Я наказав привезти їх сюди.

— Сюди? Навіщо? Забагато для них честі.

— А навіщо всі ці офіційні процедури з прийомом у мера? Я вже занадто старий для цієї бюрократії. Крім того, при роботі з молоддю лестощі йдуть на користь — особливо коли вони тебе ні до чого не зобов’язують. — Він підморгнув. — Сідай, Лі, і підтримуй мене морально. Мені це буде потрібно з молодим Сермаком.

— Цей хлопець, Сермак, — похмуро сказав Лі, — небезпечний. У нього є прибічники, Гардіне, тож не варто його недооцінювати.

— Хіба я колись когось недооцінював?

— Ну то заарештуй його. Можеш його в чомусь звинуватити просто зараз або пізніше.

Гардін проігнорував його останню пораду.

— Он вони, Лі. — У відповідь на дзвінок він натиснув педаль під столом, і двері відчинилися, від’їхавши вбік.

Ці четверо, що складали депутацію, зайшли, і Гардін помахом руки запросив їх сісти в крісла, що стояли півколом. Вони вклонилися й чекали, доки мер заговорить першим.

Гардін клацнув срібною кришкою портсигара з цікавим різьбленням, що колись належав старому Джорду Фарі з Ради опікунів у давно забуті часи енциклопедистів. Це був справжній імперський виріб від Сантанні, хоча сигари, що лежали всередині, були вже власного виробництва. Один за одним представники депутації взяли сигари й урочисто їх закурили.

Сеф Сермак був другим праворуч і наймолодшим з усієї групи. Він був найбільш цікавим — мав акуратно підстрижені щетинисті жовті вуса й запалі очі невизначеного кольору. Щодо інших Гардін відразу ж відкинув усякі сумніви — з облич було видно, що вони прості смертні. Саме на Сермаку слід зосередити свою увагу, це він уже під час свого першого терміну в міській раді перевернув цей статечний орган влади догори дриґом, і саме до нього Гардін звернувся:

— Мені особливо тривожно бачити вас, депутате, з того часу, як минулого місяця ви виголосили відмінну промову. Ваша атака на зовнішню політику цього уряду була найбільш талановитою.

В очах Сермака зажеврів вогник.

— Ваш інтерес — честь для мене. Атака могла бути талановитою або ні, але вона була, безумовно, виправданою.

— Можливо! Це ваша думка, звичайно. Проте ви ще досить молоді.

Сермак сухо відповів:

— Це вада, яку мають усі люди в певний період їхнього життя. Ви стали мером міста, бувши на два роки молодшим за мене.

Гардін усміхнувся. Нахабства цьому хлопчикові не бракує. Він відповів:

— Гадаю, ви прийшли до мене з приводу тієї ж зовнішньої політики, що так дратувала вас у залі засідань міської ради. Ви говоритимете від імені трьох ваших колег чи я маю вислухати кожного окремо?

Молоді люди перезирнулися між собою, кліпаючи очима.

Сермак похмуро сказав:

— Я говоритиму від імені народу Термінуса — народу, який насправді не представлений у цьому бюрократичному органі, що називається міською радою.

— Розумію. Продовжуйте!

— Я до цього й веду, містере мер. Ми незадоволені…

— Під словом «ми» ви маєте