read-books.club » Сучасна проза » Вода, павутина 📚 - Українською

Читати книгу - "Вода, павутина"

146
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Вода, павутина" автора Нада Гашич. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 18 19 20 ... 122
Перейти на сторінку:
і голубів узимку, які будуть сідати на ту саму огорожу і гріти лапки на власному животі, навперемінно втягаючи і витягаючи їх.

Думки у нього були зимові, йому стало холодно і він натягнув ковдру на ноги.

Із кухні їхньої хатинки долинали звуки: Циліка товкла каструлями і згадувала Матір Божу, чути було, як чоловік зрілого віку зріло кашляє і як хтось старечим голосом погрожує незнайомцям:

— Я зв’яжуся, а вас вода віднесе. Байстрюки прокляті, вас всіх Сава віднесе!

На ту погрозу ніхто не відізвався і ніхто не відчув, що хатинка змерзлякувато здригнулася.

* * *

Давидова мама постійно поглядала на годинника на екрані свого комп’ютера. Сьогодні її закидали роботою. Так то воно є, коли працюєш у банку. Рівно о дванадцятій, коли вона вже подумала, що їй вдасться вислизнути, — об’єднати обід і випросити трохи вільного часу, щоб нарешті піти до Давидової психологині, — зайшли колеги з тортом, квітами і печивом, заспівали «Нарру birthday to you, happy birthday to you», вона з нижньої шухлядки вийняла вже приготовану пляшку шампанського і тоді зрозуміла, що й сьогодні пропустить домовлену зустріч. Знала й те, що повернеться додому пізніше, ніж передбачала, бо найближчих колежанок змушена буде після роботи додатково запросити до кав’ярні. А було важливо, було справді важливо сьогодні бути більше з Давидом, помиритися з ним, відсвяткувати у свій спосіб її день народження. Вирішила йому все-таки подарувати саме на свої уродини нового мобільного телефона, через який почалася сварка два дні тому. «Осел впертий, вже два дні втратив». Завжди вона попускає. Повернеться додому, на вулицю Малу, після сьомої вечора і не застане нікого. Ні Іти, ні Ірми, ні Давида.

* * *

У квартирі нареченого Ловро Славичека Іта завершувала підготовку до весілля.

— Ловрик, перестань рахувати. Та мені все одно, скільки коштує, один же раз женимося. Візьми список і спочатку викреслюй те, шо ми вже купили і за шо заплатили: печиво, трояндочки, листочки з цукру і марципанів, цукрові сарни, грибочки і фрукти, срібні, золоті і кольорові перли, мереживо і мереживні серветки під тарілки, паперові серветки, скатерки, запрошення, номерки на столи, подушечки для обручок, браслети з квіток для дружок і свашок, чохли для стільців, банти для церкви, гірлянди і кульки прикрасити браму і вхідні двері хати і Задруги, кришталь на стіл. Переходь до другого списку з лахами! Спочатку моє: позичили весільну сукню, фату, хутряне болеро, рукавички до ліктів, босоніжки з кришталиками, прикраси для волосся, декольте і рук. Купили: мереживні танга, шовкові панчохи з поясом. Тепер ти! Позичили: тільки смокінг. Купили: сорочки, краватку, штани, шкарпетки і мешти. Далі, купили і повністю оплатили: обручки, вино і ракію для домашньої забави в тебе і в мене. Тепер запиши знизу! Ше треба оплатити: торт, прикраси на машину, прикраси для церкви, квіти для декорування залу і столів, прикрашання подвір’я і хати, меню з тисненими іменами молодят, чохли для компакт-дисків, макіяж в візажиста, фриз’єрка, манікюр з розписом нігтя, на який буду натягати обручку, церква плюс ксьондз, який прийде благословити вечерю. Дали аванс за зал. Не дали авансу, бо оплатимо карткою таке: прикрашання приміщення і стін світлодіодним освітленням, спеціальні світлові ефекти, озвучення. Оркестр оплачують твої і мене не цікавить, скільки це коштує. Фотографа і DVD оплачує дружба.

Ловро набирав ціни на калькуляторі, і виявилося, що вони вже витратили більше двох тисяч євро, що мусять ще заплатити більше трьох тисяч євро, але гостей багато, і мали би отримати в подарунок близько семи тисяч, всі витрати покрити, і ще вистачить їм на медовий місяць і облаштування ванної кімнати в нього, куди Іта переселиться відразу після весілля. Гроші, яких бракувало, вони отримали розумною оборудкою, згідно з якою Іта продала Ірмі свою частину будинку, від якої й так нічого не мала б. Щоправда, коштувала вона занадто дешево, але так воно є, коли продаєш щось, куди практично неможливо заселитися, і що ніхто інший не купив би. Вони були більш-менш задоволені.

* * *

Ірма не пішла на уроки, але з дому вийшла.

— Ні, не дзвоню зі свого мобільного. Я знаю, що роблю. А, ти вже знаєш, що був поліцейський? Питав мене про все, що, очевидно, питають в таких випадках. Нічого я не сказала, бо нічого й не знаю і нічого і нікого не бачила. Знаю, не треба мені погрожувати, знаю, що мене би викинули зі школи і не тільки з тої. Знаю. Де я була вчора ввечері? Цілу ніч вдома. Як ти знаєш? Ти сидів в машині біля дому? Ну то якщо знаєш, то не випитуй мене. Знаю, знаю. Я тобі підпишу, завтра можемо піти до нотаріуса. Куди завгодно. Добре. Завтра мені треба в школу. Ні, ніхто за мною не стежив.

* * *

Знав час, коли тато повертається з роботи. Щоб добратися до його будинку, вибрав трамвай 14 на площі Бана Єлачича.

Чотирнадцятка завжди була заповнена студентами, інколи вони вели цікаві розмови, і він любив підслуховувати, про що вони говорять. Але трапляється й таке, цей трамвай мовчав. Він не міг сісти, було дуже багато людей і всі сидячі місця були зайняті. Проштовхався до вікна, приклеївся до шиби і лічив вітрини, обліплені вивісками «Зачинено на ремонт». А тоді відчув, як хтось його неприємно стиснув зі спини і гидко торкнувся його ноги. Йому здалося, що це не випадково, і він різко обернувся. Над ним були незацікавлені обличчя, які дивилися крізь вікно. Наблизилися до зупинки, пасажири заворушилися, багато їх зійшло. Давид вибрався з неприємного натовпу і сів на звільнене місце, спиною обернений до напрямку їзди. Зараз, коли він уже вирішив їхати до дому батька, міг вільно спостерігати за обличчями, йому було байдуже, кого він побачить і хто побачить його. Спокійно розглядав чоловіка, який спав, опустивши голову і засунувши її між спинкою і вікном, тому його обличчя видно не було. Давид уже добре розпізнавав таких пасажирів. По смородові. Від них тхнуло, і цей сморід відрізнявся від смороду п’яних. Тхнуло якимось йому невідомим брудом, і він відразу збагнув, що той чоловік спить не тому, що його зморив сон, а тому, що він абсолютно звичний до спання у трамваї. Він знав, що вони ніколи не показують облич, знав і те, що називають їх безхатьками. Не любив того слова і відвернув погляд від сплячого чоловіка. Підвів голову і помітив, що до нього знову наблизився чоловік, який намагався

1 ... 18 19 20 ... 122
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вода, павутина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вода, павутина"