Читати книгу - "Книга Балтиморів"

— Ні, мам. Клянуся.

Те приниження допекло Гіллелеві до самісіньких печінок, тож він поклав собі відплатити помстою за помсту. Нагода випала за кілька днів, коли Кнур не ходив до школи, бо з’їв щось несвіже. Учні готували виставу для батьків з нагоди Дня подяки, там було кілька сцен, де розповідалося про подяку англійських переселенців індійцям із племені вампаноагів за допомогу, й цю подію святкували через чотириста років, що дало американським школярам три дні вихідних. Той сучасний аспект святкування знайшов вираз наприкінці вистави у вигляді вірша, що його мав прочитати якийсь учень. Ніхто не хотів цього робити, тож учитель призначив для того діла Кнура. Автором того вірша був Вільям Шарбурґ, а звався він «Смачні мамині інгредієнти»:

День подяки нині —

Свято у родині.

Запах смаковитий на усеньку хату.

То індичку смажить матінка на свято.

Як же гарно пахне! Збіглися на запах

Тато, доня й цуцик на куценьких лапах.

Мамі та індичка вдалася на славу.

Як же всі хвалили ароматну страву!

Таточко радіє,

Доня робить тосі,

Цуцик облизнувся —

То вже наїмося!

А малій же доні стриматись несила:

— Що ти тут готуєш, мамо моя мила?

Мама зачерпнула юшки в ополоник,

Дала скуштувати невгамовній доні.

— Смачно, — каже доня. — Що там є? Що саме?

— То інгредієнти, — відказала мама.

— Там інгредієнти? А які, рідненька?

— Та мої, дитинко. Смачно, дорогенька?

— Ой, які смачнющі! З'їм усе до ложки!

— Ні, — спинила мама, — зачекай-но трошки!

Притулилась доня їй до фартуха,