Читати книгу - "Фантастика Всесвіту. Випуск 4"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ми — Досконале Сяйво, Зоря Індії і Сонце Слави, — промовляв імператор, який також знав трохи щось про улесливість, — однак ми виросли у тій гівняній дірі міста, де чоловіки трахали жінок, аби наробити дітей, і трахали хлопців, аби зробити з них чоловіків; ми виросли, весь час будучи напоготові, виросли озираючись, аби боягуз не напав ззаду чи воїн спереду.
— Так, мерехтливий світочу, батьку багатьох синів, мужу багатьох дружин, монарху світу, володарю землі, правителю довкілля, збирачу всього сущого, Досконале Сяйво, Зоре Індії і Сонце Слави, — промовляв Бгакті Рам Джейн, який міг бути і глухим, але знав, як натякнути на ще вищу якість.
— Чи так повинен бути вихований король, Бгакті Рам Джейне? — ревів імператор, перевертаючи від гніву посудину з водою. — Неписьменний, який стереже свою дупу, лютий, правда? Такий має бути принц?
— Так, Найрозумніший над розумними, батьку багатьох синів, мужу багатьох дружин, монарху світу, володарю землі, правителю всього довкілля, збирачу всього сущого, Досконале Світло, Зоре Індії, повелителю людських душ, ковалю людських доль, — промовляв Бгакті Рам Джейн.
— Ти лишень удаєш, що можеш читати слова по наших губах, — прокричав імператор.
— Так, Найбільший провидцю над провидцями, батьку багатьох…
— Ти — баран, якому треба перерізати горло, аби ми мали що з’їсти на обід.
— Так, Милосердніший від богів, батьку…
— Твоя мати трахалася з кнуром і зачала тебе.
— Так, Пишномовний над пишномовними, б…
— Ну нічого, — сказав імператор, — тепер ми почуваємося краще. Пішов геть звідси. Живи…
4. І ТУТ ЗНОВУ В ЯСКРАВИХ ТРІПОТЛИВИХ ШОВКАХ
І тут знову в яскравих тріпотливих шовках, що розвівалися з вікон червоного палацу, ніби стяги, постав Сікрі, тремтячи, як опійне видіння у спекотний день. Нарешті — дім з бундючними павичами й танцюючими дівчатами. Якщо сплюндрований війною світ був грубою правдою, то Сікрі — прегарним обманом. Імператор повертався додому, як курець до прокуреної люльки. Він — Чарівник. На цьому місці він створить новий світ-світ, де віросповідання, місце народження, ранґ чи етнічна належність не матимуть значення. Адже саме тут зібрано найвродливіших жінок світу, і всі вони — його дружини. Найвидатніших талантів також зібрано тут, і серед них Дев’ять Зірок, дев’ять найталановитіших із найталановитіших, а з їхньою допомогою йому геть усе під силу. З їхньою допомогою він зачарує всю землю, усе майбутнє і всю вічність. Імператор був чарівником реального, а з такими помічниками його чародійству не буде меж. Тансенові пісні можуть відкривати замки всесвіту і приносити святість у повсякденне життя. Вірші Фаїзі відчиняють вікна сердець і розуму, так що через них можна побачити темряву і світло. Управлінський талант Раджі Ман Сінгга та фінансові вміння Раджі Тодар Мала підтверджують, що економіка держави перебуває у надійних руках. До того ж був ще Бірбал, найкращий з дев’яти найкращих. Його перший міністр і перший друг.
Тож перший міністр і найбільший дотепник віку привітав його біля вежі слонових бивнів Гіран Мінар. І тут імператорові захотілося пожартувати.
— Бірбале, — промовив Акбар, спішуючись, — чи можеш ти відповісти на одне запитання? Ми вже давно хотіли поставити його тобі.
Перший міністр і легендарний дотепник покірно вклонився.
— Як забажаєте, Джаганпанаг, Захистку Світу.
— Тоді, — провадив далі Акбар, — що було першим — яйце чи курка?
Бірбал відповів одразу:
— Курка.
Це здивувало Акбара.
— А чому ти такий. упевнений? — допитувався він.
— Гузоор, — відповів Бірбал. — Я обіцяв відповісти лишень на одне запитання.
Перший міністр й імператор стояли на міському кріпосному валу і дивилися на воронів, що кружляли.
— Бірбале, — почав Акбар, — як ти гадаєш, скільки воронів у нашому королівстві?
— Джаганпанаг, — відповів Бірбал, — рівно дев’ятсот дев’яносто дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто дев’ять.
Акбар дивувався.
— А уяви собі, що ми їх порахували, — промовив він, — і їх виявилося більше, то що ти скажеш?
— Це означатиме, — відповів Бірбал, — що до них із сусіднього королівства прилетіли гості.
— А якщо менше?
— Тоді трохи наших полетіло подивитися на закордоння.
Біля Акбарового двору на імператора чекав великий лінгвіст, гість з далекого західного краю — єзуїтський священик, який міг вільно розмовляти і диспутувати десятками мов. Він ніяк не зізнавався імператорові, якою була його рідна мова. А імператор ніяк не міг розгадати цієї загадки, тож перший міністр обійшов священика і дав йому добрячого копняка. Священик вибухнув прокльонами — не португальською, а італійською.
— Бачите, Джаганпанаг, — сказав Бірбал, — якщо когось добряче стусонути, то людина завжди вдається до рідної мови.
— Якби ти був атеїстом, Бірбале, — запитав імператор свого першого міністра, — що б ти сказав справжнім вірянам усіх великих релігій світу?
Хоч Бірбал був відданим браміном з Трівікрампуру, однак відповів не вагаючись:
— Я б сказав, що всі вони, на мою думку, також атеїсти, просто я вірю на одного бога менше, ніж кожен з них.
— І як це зрозуміти?
— Всі ревні віряни мають багато причин не вірити всім іншим богам, окрім свого, — промовив Бірбал, — а звідси випливає, що саме вони дають мені всі підстави не вірити в жодного з богів.
Перший міністр та імператор стояли неподалік Хвабґога, себто Палацу Мрій, дивлячись на спокійну гладь Ануп Талао — монаршої приватної водойми, Незрівнянної Водойми, найкращої з усіх можливих водойм, про яку казали, що у разі якихось негараздів у королівстві її води збурювалися.
— Бірбале, — промовив Акбар, — як ти, мабуть, знаєш, наша улюблена королева має нещастя не існувати. Навіть попри те, що ми її найбільше кохаємо, захоплюємося найбільше нею і цінуємо її більше за втрачений Кохінор, вона залишається невтішною.
Перший міністр порадив імператорові:
— Джаганпанаг, вам слід сказати, що її перемогу побачать усі саме в кінці, оскільки в кінці не існуватиме жодної з королев, а вона існуватиме, насолоджуючись вашим вічним коханням, а її слава триватиме ще віки. Отже, якщо це правда, що вона насправді не існує, то також правда, що вона є тією, що живе. Якщо ж вона не живе, тоді он там за високими вікнами ніхто не чекатиме на ваше повернення.
* * *
Сестри Джодги, тобто решта дружин імператора, обурювалися. Як же так, могутньому імператорові більше до вподоби бути з жінкою, якої не існує? В крайньому разі, коли його нема, її також не повинно бути; адже їй не потрібно вештатися у реальному світі. Вона повинна зникати, як та примара, якою вона була, їй треба заповзати у дзеркало чи в тінь і щезати. А її відмова зникати, вважали живі дружини, була порушенням поведінки, якої слід очікувати від уявного створіння. Адже звідки їй було знати про хороші манери, якщо вона
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фантастика Всесвіту. Випуск 4», після закриття браузера.