read-books.club » Наука, Освіта » ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло 📚 - Українською

Читати книгу - "ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло"

3 409
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло" автора Філіп Джордж Зімбардо. Жанр книги: Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 186 187 188 ... 207
Перейти на сторінку:
незнайомому поведінковому контексті. Це стане зрозумілим у наступних розділах.

39

Наступні три сценарії створено на основі доступної інформації щодо трьох наших несправжніх в’язнів: початкових анкетних даних і пізніших інтерв’ю, разом зі спостереженнями, вчиненими під час ранкових арештів. Звичайно, я трохи творчо підійшов до завдання побудови цих уявних сценаріїв. Проте, як ви побачите пізніше, в них існує багато паралелей з поведінкою хлопців у змодельованій в’язниці.

40

Там, де не зазначено інакше,—усі розмови в’язнів і наглядачів узято з розшифровки відео- та аудіозаписів експерименту Імена в’язнів і наглядачів змінено, щоб приховати їхні справжні особи. Матеріали щодо Стенфордського в’язничного експерименту, на які є посилання в цій книжці, а також усі оригінальні дані й результати дослідження зберігаються в Архіві історії американської психології в Акроні (Огайо). Усі майбутні матеріали також передадуть і вони зберігатимуться в цьому Архіві як доробок Філіпа Зімбардо. Для отримання інформації щодо матеріалів звертайтеся: www.uakron.edu або ahap@uakron.edu. СВЕ став предметом багатьох дискусій у медіа, і декотрі з учасників відкрили свої справжні дані. Проте тут я уперше так детально описую експеримент широкому загалу, тому вирішив змінити імена всіх в’язнів і наглядачів, щоб приховати їхні особисті дані.

41

Ці правила були розширеним варіантом правил, розроблених Джаффе з однокурсниками для проекту в рамках мого курсу «Соціальна психологія в дії» минулої весни. У межах цього курсу студенти вибирали з-поміж десяти запропонованих мною експериментів, кожен з яких досліджував різні аспекти функціонування осіб в інституціях (як-от будинки для літніх людей) чи сектах і соціалізацію в ролях в’язня й охоронця. Джаффе з десятком колег створили модель в’язниці в своєму гуртожитку упродовж вихідних—з драматичним, подібним до теперішнього експерименту результатом. Я давав деякі поради цим студентам, проте не знав, що вони пережили перш, ніж представили результати свого проекту наступного дня після в’язничних вихідних. Я був вражений інтенсивністю їхніх відкрито представлених перед великою лекційною групою почуттів: злості, фрустрації, сорому, а також збентеженням їхньою поведінкою в нових ролях (як своєю, так і друзів). Після того я провів для них усіх дебрифінг, на якому стало зрозуміло, що ця ситуація породила в них проблеми. Але з огляду на те, що вони добирали учасників серед друзів і самі розподіляли ролі, не було впевненості, чи це в них самих відбувалося щось незвичне, чи у в’язничному середовищі. Тільки контрольований експеримент із випадковим поділом на ролі в’язнів і охоронців зможе відділити диспозиційні та ситуативні причини. Це стало одним із поштовхів для планування і проведення наступного літа СВЕ.

Кінцевий звіт Джаффе було представлено 15-16 травня 1971 року під простою назвою: «Змодельована в’язниця» (його не було опубліковано.—Стенфордський університет, весна 1971 року).

42

Звіт охоронця після зміни.

43

Записано на плівку кінцеві враження в’язня.

44

План харчування на перший тиждень, узгоджений зі студентською їдальнею:

Неділя—тушкована яловичина;

Понеділок—квасоля з соусом чилі;

Вівторок—запечений пиріг з куркою;

Середа—індик по-королівськи;

Четвер—кукурудзяні оладки з беконом;

П’ятниця—спагеті з фрикадельками;

Сніданки—150 мл соку, пластівці або яйця накруто й яблуко;

Обіди—2 шматки хліба з нарізкою: шинкою, вареною чи ліверною ковбасою. Яблуко, тістечко, вода або молоко.

45

Ретроспективний щоденник в’язня.

46

Ретроспективний щоденник в’язня.

47

Ретроспективний щоденник в’язня.

48

Архівний лист в’язня.

49

Цитата з інтерв’ю для NBC Chronolog: ефір в листопаді 1971 року.

50

Ретроспективний щоденник охоронця.

51

Розшифровки відеозапису з інструктажу охоронців. Див.: DVD Quiet Rage: The Stanford Prison Experiment.

52

Цитати з цього і наступних розділів, що описують СВЕ, походять з різноманітних джерел даних, які я намагатимуся вказувати (особливо коли це корисно). Серед цих архівних даних є: розшифровки відео- і аудіозаписів експерименту, написані наприкінці змін звіти охоронців, інтерв’ю учасників наприкінці дослідження, надані після проведення певного часу вдома (зазвичай протягом кількох тижнів) кінцеві оцінки та ретроспективні щоденники учасників, аудіозаписи проведених телепрограмою Chronolog NBC інтерв’ю (вересень 1971 року, ефір в листопаді 1971 року), й особисті спостереження і спогади безпосередньо по завершенні досліду, які Крейґ Гейні, Кристина Маслач і я опублікували в статті. Ця цитата походить з фінальної оцінки.

53

Якщо не зазначено інше, всі діалоги між в’язнями й охоронцями взято з розшифровки відеозаписів експерименту.

54

Звіт охоронця після завершення зміни.

55

Ретроспективний щоденник охоронця.

56

Ретроспективний щоденник охоронця.

57

Цей викрик в’язня 8612 є одним із найдраматичніших моментів всього дослідження. Щоб симуляція вдалася, кожен мусить погодитися діяти так, ніби це реальна в’язниця, а не експериментальна модель тюрми. В певному сенсі це вмикає групову самоцензуру, що передбачає мовчазну згоду прибирати всі події у в’язничні, а не в експериментальні метафори. Тобто кожен знає, що це лише експеримент, але поводиться так, ніби це була справжня в’язниця. 8612-й розбиває цю згоду, кричачи, що це не в’язниця, а всього лиш експериментальна симуляція. Коли він додав конкретне, хоча й дивне пояснення—у справжній в’язниці вони так не роблять, не забирають ліжка та одежу,—посеред довколишнього хаосу запанувала тиша. Тоді інший в’язень відкрито підважив його твердження, просто заперечуючи: «Роблять». Після цього обміну правила самоцензури зміцнилися, і решта в’язнів, охоронців та персоналу продовжили накладати самообмеження на очевидну правду. Про повне висвітлення механізмів самоцензури див.: D. Miller, An Invitation to Social Psychology: Expressing and Censoring the Self. Belmont, CA: Thomson Wadsworth, 2006.

58

Ретроспективний щоденник в’язня.

59

Запис бесіди з охоронцем.

60

Не зовсім зрозуміло, який «контракт» він має на увазі. Дивіться сторінку, присвячену дослідженню (www.prisonexp.org), щоб знайти отриманий учасниками опис дослідження, підписану ними згоду та заявку Комісії з контролю залучення осіб до експериментальних досліджень Стенфордського університету.

61

Ретроспективний щоденник в’язня.

62

Ретроспективний щоденник в’язня.

1 ... 186 187 188 ... 207
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло"