Читати книгу - "Українська література 17 століття"

Е р є б — за грецькою міфологією, найпохмуріша частина підземного

світу.

49 Е т е й (Етней) — за грецькою міфологією, один із циклопів, велетнів із одним оком на лобі, котрі жили у східній Сіцілії і кували блискавки для Зевса; циклопами називали також пелазгів, давніх жителів Греції, які будували циклопічні споруди із величезних не скріплених між собою каменів

50 П о л і м н і я (Полісімнія) — за грецькою міфологією, муза поетичної творчості, насамперед хоральної поезії, лірики, музики, пантоміми, танцю, наділяла здатностями до науки і пам’яттю; винахідниця ліри і рільництва, ототожнювалась із Мпемознною.

51 Ціней (Кінсас; II ст. до н. е.) —грецький дипломат, оратор

і письменник.

52 Гортензій Квінт (114—50 до н. е.) — римський політичний діяч, оратор.

53 К і р (Кір II Великий; ? — після 529 до н. е.) — перший перський цар з династії Ахеменідів підкорив Мідію, Вавілон, грецькі колонії у Малій Азії

54 Талія — за грецькою міфологією, муза комедії.

55 Олімп — гірський хребет у Греції, що відділяє Македонію від Тессалії; за грецькою міфологією, осідок третьої династії богів, очолюваної Зевсом.

56 А р к а д і я — гірська лісиста країна на Пелопоннесі; в уявленні грецьких поетів — щаслива земля цілинної природи; славилась розведенням худоби; звідки — аркадські телята.

57 Евтерпа — за грецькою міфологією, муза ліричної поезії

58 І з м а р — гора в грецькій країні Фракії і місто біля її підніжжя уславлене винами.

59 Родоп — тобто Родопські гори на Балканах.

00 • • і_ • ......

Терпсіхора за грецькою міфологією, муза ліричної поезії

танців, хорового співу

61 Ерато — за грецькою міфологією, муза любовної поезії

62 Чоловік перший тобто Адам.

63 ... вторий все то од мі нив... Йдеться про Ісуса Христа

04 Пітон — за грецькою міфологією, дракон, убитий Аполлоном

65 ... кролевич теба нськи й... (фівапський) Йдеться про персонажа грецької міфології Амфіона, котрому приписують заснування міста Фіви; він так гарно грав на лірі, що каміння саме складалось у стіни

66 Золотий волос — тобто золоті струни.

67 Артаксерксес — ім’я кількох персидських царів: Артаксеркс І Довгорукий (465—425 до н. е.), Артаксеркс II Мемнон (405—359 до н. е.) — переміг свого брата Кіра, воював зі Спартою, заволодів грецькими колоніями; Артаксеркс III (359—338 до н є ) — підкорив Фінікію та Єгипет був отруєний своїм полководцем Боюасом, Артаксеркс IV (Ардешир Бабе-ган) — царював у 226—240 pp., засновник новоперсидської держави, родоначальник династії Сассанідів.

68 ... Я з о н греков богатив през воду Йдеться, мабуть

про тирана Яяоиа, котрий заснував могутнє царство з центром у місті Ферн, де було багате на воду джерело Гіперія. Язон царював у 378 370 pp. до п. е

... преч Фебаз сестрам и...— Тобто з музами.

70 Ми Палл а ди-боги н і одтоль юж не знаєм Палла да одне з імен Афіни, за грецькою міфологією богині мудрості і військової справи.

71 Зоїл (III ст. до н. е.) —грецький ритор, який осуджував Гомера, його ім’я стало прізвиськом будь-якого озлобленого несправедливого критика

м. н.

Криптонім не розшифровано. Про автора відомо тільки те, що він сам про себе повідомляє, а саме, що він «з Ровного, з найубогшої школи». Мабуть, він був учителем у цій школі.

Ля мент о пригоді... мещан острозьких...—Подається за публікацією: Митецький П. Острозька трагедія.— «Записки Наукового товариства ім. Шевченка», 1903, т. 51, с. 1—24.

Пані воєводина віденська — Анна Алоїза Ходкевич (? — 1654), дочка князя Олександра Костянтиновича Острозького, онука князя Костянтина (Василя) Костянтиновича Острозького. У 1621 р. вийшла заміж за великого гетьмана литовського Яна Кароля Ходкевича. Через десять років овдовіла. Підпала під вплив єзуїтів; займалася філантропічною діяльністю; з метою окатоличення підвладної людності відкрила початкову школу в Острозькому замку і в 1624 р. заснувала єзуїтську колегію в Острозі та Ярославі.

Кирило ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ

Кирило Транквіліон-Ставровецький (? —1646) у 1589— 1592 pp. вчитель львівської братської школи. Сучасники характеризують його як мужа «учешіа в науці письма і язика еллінська і словенська». З 1592 р. він вчителює у віденській братській школі. З подальших 22-х років відомостей про його життя і діяльність немає. У 1614—1615 pp. Кирило — ієромонах, славиться як проповідник, бере участь у виданні Псалтиря (Львів, 1615), друкує у власній похідній друкарні свої книжки «Зерцало богословії» (Почаїв, 1618) і «Євангеліе учительное» (Рахманів, 1619), за які зазнає переслідувань — ортодокси вбачають у них єретичні та прокато-лицькі тенденції. Між 1615 та 1626 pp. Кирило веде мандрівне життя: Львів — Волинь — Замостя. Близько 1626 р. переходить в унію і стає архімандритом чернігівського Єлецького монастиря, захопленого уніатами. 1646 р. в Чернігові виходить у світ «з нової друкарні» Кирила його збірка прозових повчань і віршів «Перло многоцінноє».

Поетичні твори Кирила-Ставровецького вибрано з його збірки прозових статей і віршів повчально-релігійного змісту «Сія книга названная Перло многоцінноє. Составленная трудолюбієм през Кирила Транквіліона і проповідника слова божія, архімандрита чернігівського монастиря Єлецького. Со всею, єже о Христі братією...» (Чернігів, 1646).

Подається за публікацією у кн.: Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. К., 1978.

Предмова до чительник а... — Із примірника Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР,. Ст. II /2556, арк. 1—2 зв. (ненуме-ровані). Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст., с. 231—232.

'«Радуйтеся... і веселітес я».— Пор.: Псалтир, пс. 46, ст. 2; Євангеліє від Матфея, гл. 5, ст. 12.

2 «Возрадовася дух мой о бозі,. спасі моєм».— Євангеліє від Луки, гл. 1, ст. 47.

3 «Радуйтеся о господі, і паки рек у, радуйтес я...» — Послання апостола Павла до филип’ян, гл. 4, ст. 4.

Епіграма («Єсли ту що нестройного поета мудрий обачить...»).—

Із примірника ЦНБ АН УРСР, філія № 1, Д. X 6 /545, арк. З зв. (ненумерова-ний). Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст., с. 233.

1 «І б і дівінум іллюмінаціо, ібі тацет поетарум шкопдаціо» — «Ubi divinum illuminatio, ibi tacet poetarum scondatio» (Де боже сяйво, там змовкає поезія — лат.).

На старо окитний герб ясне освецоних і вельможних їх мил остей княжат Корецьких.— Із примірника Державної бібліотеки