Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

— А, то ви вже знаєте, — Ярина похмуро хитнула головою, почухала перенісся й вибралася з ванної. Вона розблокувала екран смартфона, побачила час і задумливо кивнула. — Вже скоро…

 Андрій стиснув руки в кулаки:

— Ти хоч розумієш, що змусила всіх хвилювалися? 

— Хвилюватися зараз має тільки одна людина, — загадково пробурмотіла Ярина. Вона змовницьки нахилилась до інших й тихо уточнила. — Комусь з вас потрібно тут залишитись?

— Так, — Марія, якій в цю мить було байдуже до інтриг та з’ясування стосунків, ледь не підстрибнула на місці.

— Добре. Тоді ми з вами виходимо, а я пізніше все поясню, — Ярина підштовхнула Сергія та Андрія до коридору. 

За Марією гучно грюкнули двері ванної кімнати. Андрій злісно навис над Яриною, яка від несподіванки втиснулась в стіну, і вимогливо прохрипів:

— Ти зараз же все пояснюєш.

— Я перепрошую, але якщо ви вже розібрались з дверима, — ззаду підійшов занадто схвильований для своєї звичної зверхності Єгор. Здавалося, він навіть зблід. — Я можу відвідати…

— Можете, — занадто різко відгукнулась Ярина і вислизнула з-під навислого над нею Андрія. Вона ринулась уперед і загородила ванну кімнату спиною. — Але в іншій квартирі та в іншому будинку. Туалет не працює, сусідів на поверсі та поверхом нижче немає вдома. Мені дуже прикро, — у голосі не промайнуло і тіні жалості.

Вже за хвилину Єгор відпросився з роботи й пішов геть з квартири.

— Я не розумію, як ви його витримуєте, — неголосно видихнула Ярина, коли робітники повернулися до відновлення приватності квартири й встановлення дверей.

— Тебе ж якось терпимо, — Сергій викривив вуста у насмішкуватій посмішці. Його настрій значно покращився.

— І ти ще щось казала про отруту, — осудливо похитав головою Андрій, коли дізнався, як саме Ярина помстилась неприємному Єгору.

— Мені могло б бути соромно, якби він не перейшов на особистості, — вона неприязно скривилася й трухнула волоссям. — Вам же я такого ніколи не робила і не планую.

— Можливо, тобі заважає наша присутність копирсатися у нашій аптечці? — Сергій не сумнівався, якщо людина зробила щось один раз — вона зробить це і вдруге.

— Можливо, — Ярина втомлено позіхнула. — Ви вже вдома, тому я піду трохи відпочину у кімнаті. Ви мене зарано розбудили.

— То це ми винні, що ти ручку зламала і нам довелося викликати Ростислава? — Сергій намагався здаватися невдоволеним, але його тішило, що не тільки він не знайшов спільної мови з Єгором. Це було ніби підтвердженням, що справа не в ньому та не в його паскудному характері.

— Якби ви мене не засмучували, я б не поривалась піти, — занадто голосно і театрально зітхнула Ярина і втекла до кімнати Сергія до того, як їй сказали ще щось неприємне чи осудливе.