Читати книгу - "Відрядження з нареченою , Сергій Олексійович"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Коли хтось тобі подобається, але ти не знаєш, чи підходити ви, один одному, то відповідь дуже проста. Вам просто треба разом поїхати в будь-яку подорож. Подорож відразу покаже, хто насправді той, кого ви хотіли бачити разом.
Це я вже зрозумів на своєму особистому досвіді. Мені дуже подобалась Віка. Нікого не було за неї красивіше у нас в офісі. А виявилось, що врода то й не головне, щоб повинно бути в людині.
Жити разом, це теж свого роду подорож. Подорож у часі з коханою людиною. От сіли в автомобіль, чи в літак, чи просто йдете пішки. І відразу все стає зрозумілим. День якій ми провели разом, відразу показав, хто є хто і чи підходите ви один одному. Може Віра була не дев'ятнадцятирічна струнка та юна красуня. Та вона була людиною. І це було головне. В неї красива душа та добре серце. І я вже знав та бачив, що якщо будуть у спільному житті якісь труднощі, то вона не буде скиглити та не піде від мене. От, як Віка. Коли зламалася автівка і вже стало темно, то могло бути так, що ми заночуємо прямо посеред дороги. Вона почала плакати та ридати. А потім просто сіла у чуже авто і поїхала собі до дому. Віра. Вірочка чомусь залишилась з нами. Бо вважала, що ми всі разом в одному, образно кажучи, човні.
І сталося диво. Як Віка поїхала. До речі, ми посадили її тільки з дорослою жінкою. Дуже чемна пані згодилися довезти нашу вередливу супутницю прямо до дому. Так от. Тільки Віка поїхала, автівка завелася сама собою Це наче якесь диво було. А може вона теж відчувала, що ця людина тут зайва. Всім стало смішно. Вірочка звісно переживала за свою племінницю, то вони були між собою на постійному зв'язку, то ми напевно знали, що з Вікою все добре і зараз вона там іде собі спокійно до дому. І ми теж у трьох теж ідемо. Задоволені та щасливі.
Миколайович, тому що машина нарешті поїхала. Я, тому що ніхто не варить воду і Віра виявилися такою чудовою людиною. А Вірочка. Вона теж була щаслива. Бо це відразу було видно по її радісному обличчю.
Коли ми висаджували Віру біля її будинку, вона міцно обійняла мене перед тим, як піти та прошепотіла тихесенько.
- Пам'ятай. Я твоя наречена.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відрядження з нареченою , Сергій Олексійович», після закриття браузера.
