Читати книгу - "Отець всіх лис, Марк Лапкін"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Той вдячно кивнув і взяв одну сигарету.
- Навіть так? - запитав Чоловік. - А вогню не буде?
Капітан дістав невеликий блок із цільного шматка дерева. Із бруска прямо як із гребінця стирчали виточені в ньому сірники із зеленими голівками.
Чоловік відірвав один сірник.
- Лейтенант Муу повідала мені, що одна з причин, через яку я тут сиджу, - це куріння, - сказав затриманий і подивився на тепер уже лагідну лейтенанта Му.
- Нам, творцям, дозволено трохи більше, ніж іншим громадянам, - відповів Капітан і повернувся до свого стільця. - І її звуть лейтенант Му, а не Муу, - навздогін поправив він.
Чоловік підкурив сигарету і після короткої затяжки з огидою на обличчі запитав:
- Що це? - дивувався він. Сигарета ж виглядала звичайною і навіть пахла тютюном.
- Сушені пелюстки троянд та інших квітів, - відповів Капітан. - Те, що творцям можна трохи більше, не означає, що ми порушуватимемо закони Отця.
Сержант Бріт уважно дивився на Чоловіка і нічого поки що не друкував.
- Це не стосується вашої справи, але будь ласка, вгамуйте мою безпардонну допитливість і скажіть, що сталося у вашому рідному місті? - продовжив Капітан.
- Демон, - видихаючи дим, сказав затриманий. - Жодної троянди з мільйона більше немає.
- А ти сам бачив його, бачив Демона? - продовжував розпитувати Капітан.
У білій кімнаті виникла пауза. Капітан Жульєн, здавалося, навіть не дихав, очікуючи відповіді. Лейтенант Му не підтримувала зорового контакту з Чоловіком, але тримала свої вуха в напрузі.
- Ні, - коротко відповів допитуваний.
Напруга, що літала в кімнаті, вмить зникла.
Лейтенант Му масажувала великим пальцем протилежну руку і дивилася вниз, вдаючи, що її тут зовсім немає.
- Синку, де зараз твої близькі? - перейнявся співчуттям Капітан.
- Я вже говорив лейтенанту Му, повторю і вам - я відповідаю тільки за себе.
- Два мільйони людей, ось так просто зникли? - не витримавши, увірвався в діалог сержант Бріт.
- Не зникли, їх усіх зжерли, - поправив Бріта Чоловік і затягнувся димом. - А мене не зжерли.
Сержант Бріт почав червоніти і важко дихати носом як розлючений бик. Очі його налилися кров'ю, а кулаки стиснулися. Він різко схопився, і екран на столі похитнувся.
- Що ти робив на даху? - загарчав сержант Бріт. - Скажи мені, тварюко! - заорав він і вдарив кулаком по столу. - Що ти там малював? Кого ти там викликав? Свого міста тобі мало?
- Закрий рота, Бріте, - перебив його Капітан. - Рано тобі ще його відкривати. Чи ти не знав? Чи ти забув?
На білому столі утворилася вм'ятина від кулака сержанта. Бріт важко видихнув носом і сів назад на стілець. Він наслідував приклад лейтенанта Му і перестав відсвічувати зовсім.
Чоловік не був ображений, адже якоюсь мірою сержант Бріт мав рацію.
- Ані в нас, ані в Отця немає доказів існування Демона або, боронь нас небо, Демонів, - пояснював сержантові Капітан Жульєн. - Немає в нас класифікації, доведеного способу виклику так званого «демона». Ні ти, ні я не можемо звинуватити <ця деталь не така важлива> у цьому, - продовжував Капітан. - Вибачте невігластво Брита, <ця деталь не так важлива>.
Чоловік докурював самокрутку, що йому передав Жульєн.
- Нічого, - загасивши сигарету в йогурті, сказав Чоловік.
- Ви й справді підпалили дах як так званий «арт-перформанс»? - запитав Капітан.
Чоловікові дедалі менше подобався спектакль, у якому він теж грав. Йому ставало дедалі нудніше, а тіло потребувало підживлення і відпочинку.
- А ви й справді покликали бродячого монаха Гуана на допомогу через острах неіснуючого «Демона»? - запитанням на запитання відповіла Людина.
- Святий Ігуан за життя був захисником дітей. З тією бідою, з якою зіткнулося наше місто, допомога монаха з храму Ігуана не буде зайвою, - вголос міркував Жульєн. - Моя відповідь на ваше запитання «так», - серйозно відповів Капітан і передав естафету. - Тепер ваша черга відповідати правду.
- Теж так, - стримуючи сміх, відповів Чоловік. - Тільки змушений вас поправити - це була інсталяція, а не арт-перформанс.
Капітан Жульєн був щирим із Чоловіком, коли відповідав про Гуана.
- Вам не здається, що криками «демон» і «пожежа» ви відлякували людей геть, але аж ніяк не привертали їхню увагу до вашої «інсталяції»? - продовжував допит Капітан.
Капітан Жульєн вирішив дати Чоловікy ще один шанс, ведучи допит у її ритмі.
- Прямо як світло від міст, що відлякує зірки, - відповів затриманий. - Можна ще вашу сигаретку?
Капітан Жульєн передав портсигар лейтенантці Му, і та, постукуючи підборами, принесла йому сигарету і сірники.
«Непогано я в цьому жорсткому кріслі влаштувався», - подумав Чоловік. - Спасибі, - сказав він уголос лейтенанту Му.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Отець всіх лис, Марк Лапкін», після закриття браузера.