Читати книгу - "Повернути себе. Том 2, Олександр Шаравар"

           —  Та гаразд тобі, Шарме. Фіск нормальний хлопець, - усміхнувся Ван, - І йому це й не треба, у нього є те, що в тебе, бабію, ніколи не буде у твоєму житті.

            —  І що це таке в нього є? - Запитав Шарм з цікавістю.

            —   Та, яка його любить по-справжньому, - відповів Ван, після чого голосно заржав.

             —  Ну ти і гівнюк, - беззлобно вдарив по плечу Вану Шарм, - Тут йому пощастило насправді. - Після цього Шарм повернувся до Фіска, - Бережи свою малу, такі рідко бувають.

             —  Я так і збираюся робити, - відповів Фіск.

             — Молодець, а тепер давайте будемо трохи зібранішими. Ми хоч і позбавилися головної злочинної організації міста, але є й інші. Можуть захотіти зайняти їхнє місце і для цього зробити з нами щось.

             — Не хвилюйся, не зроблять. Над нами на висоті п'яти кілометрів трійка безпілотників висить і контролює ситуацію. Вони перехоплюють усі радіопереговори у місті, і, якщо щось хтось запланує, ми знатимемо першими, - відповів Шарм.

           Через півгодини до формера стягнулися й останні бійці загону, ті з трудом змогли відірватися від пасій, які не хотіли їх відпускати від себе. А незабаром підійшов і сам Декс.

           Він вирішував з мером міста деякі питання щодо постачання загону, так як не хотів повністю залежати від Родріеля, той і так останнім часом натякав, що настав час уже й отримати плату за його допомогу.

              —  Після повернення займемося складанням планів, - відправив Декс повідомлення Фіску. - Є можливість вибратися з планети.

               —  Це якось пов'язано з розмовою з мером? - Запитав Фіск через нейромережу.

               —  Так, подробиці розповім пізніше, - відповів Декс і вже звернувся до всіх, - Ми добре попрацювали і навіть трохи заробили. - тут всі почали посміхатися, - До речі, щодо цього, чекаю від кожного звіту про те, що ви прихопили і не вказали в офіційному звіті.

              —  Командир, ну як так можна? У нас все запротокольовано. Все є у звіті. - почав обурюватися Хо.

               — Хо, якщо я, скажімо, відкрию твій наспинний контейнер. Я там нічого не знайду з того, що немає у звіті? - Запитав Декс.

                 —  Так це подарунки за порятунок від вдячних жителів Тритауна, - сказав Хо.

               —  Нехай будуть подарунки, але щоб вони були в новому звіті, - сказав Декс, - Ван, проконтролюєш.

               —  Зроблю, - відповів Ван.

               —  Тепер всі на борт, Фіску, допоможи мені, - сказав Декс, кивнувши у бік Формера, що висить у повітрі.

            Завантаживши сам формер у спеціальний мішок обидва псіона, піднялися останніми на борт десантного бота, після чого бот вирушив у зворотний шлях у підводну в'язницю.  Декс відразу, тільки-но бот покинув безпечну зону Тритауна, активував псіонічну техніку приховування. Все-таки формер випромінює дуже сильно в псіонічному діапазоні, і видно як маяк на відстані більше сотні кілометрів. Ось і без приховування було вирушати не найрозумнішою ідеєю. Повернення зайняло зовсім не багато  часу, вже за три години десантний бот занурився під воду і через півгодини сів у ангарі в'язниці. Фіск за час польоту встиг обдумати те, що сталося в Тритауні, і дійти висновку, що затримуватися на планеті немає сенсу.

            Навіть якщо їм вдасться позбутися архів не тільки на планеті, а й у всій зірковій системі планет, все одно чекає дуже довгий період відновлення. І займатися собою дуже малоймовірно, що вдасться. Отже, слід залишити її і перебратися до мирніших регіонів. У кращому разі - це, звичайно, Шаррн, але спочатку можна було побути в гостях і у Декса.

          — Сильно не напиватися, післязавтра у нас нове місто.

          —  Так  що за плани? - Запитав Фіск у Декса, коли інші покинули ангар.

           — Мер Трітаун має свій корабель, перебуває на сьомому супутнику Парнатара. У мене є координати схованки. - промовив Декс.

             — Має свій корабель у схованці? Чому не просто на космодромі? - Запитав Фіск.

             — А наш мер виявився нечистим на руку. Це був шлях відступу, якщо виявиться його діяльність. Непоганий стелс фрегат шостого покоління. - промовив Декс.

             —  Наскільки я пам'ятаю, стелс фрегати - дуже дорого і важкодоступно, - сказав Фіск, - Чим він займався?

           —  Він прикривав діяльність работоргівлі. Щороку організовував конкурси із призом у вигляді гранту на навчання у метрополії серед випускників шкіл-інтернатів, у яких навчаються сироти. – сказав Декс.- Оскільки ці переможці були дуже розумними молодими людьми і мали високий індекс інтелекту, то й коштували вони відповідно.

            —  І ти просто відпустив таку мерзоту без покарання? - обурився Фіск.

            — Залишати місто без влади не можна, особливо в такій ситуації, якби було на кого замінити, то я б це й зробив, але банально нема на кого. Наразі він “забув” про свій корабель. Крім цього, тепер він буде трудитися дійсно на благо міста, а не своєї кишені. - відповів Декс.

             — Можливо, ти маєш рацію, але як ми виберемося з планети? Чи зможемо дістатися до корабля на десантному боті? - уточнив у Декса Фіск.

             — Теоретично можемо, але зараз надто сильне прикриття орбіти з боку зіургів та архів. Я не ризикував би зараз намагатися вирватися з планети. Зараз ми можемо продовжувати робити те, що робимо, рано чи пізно щільність прикриття зменшиться.  На жаль, ми нічого не можемо зробити з флотом у системі. В нас немає таких сил. Зате ми можемо спробувати змусити забратися із системи. Якщо  знищуватимуться  кораблі з невідомої причини, є шанси, що вони втечуть.

             — Я не був би в цьому впевнений. Але кращих ідей все одно у мене немає. Які у нас найближчі плани? - Запитав Фіск.

               — Завтра в мене зустріч із Родріелем, він хоче про щось мене попросити. Думаю, хоче, щоб ми звільнили якесь конкретне місто наступного разу. Коли дізнаюся, ми зможемо вже вирішити, що робити, - відповів Декс. - Але не забувай, о шостій ранку в нас тренування.