Читати книгу - "П’ятнадцятирічний капітан"

— Томе, я розраховую, що ви і ваші товариші допоможете нам розкроїти тушу… коли ми притягнемо кита до корабля… Ми з ним швидко впораємося.

— До ваших послуг, пане капітане! — відповів старий негр.

— Дякую! — сказав капітан Гуль. — Діку, ці гарні люди допоможуть тобі викотити на палубу порожні бочки, поки ми полюватимемо. І коли ми повернемося, робота піде швидко.

— Буде зроблено, капітане!

Людям непосвяченим варто пояснити, що у разі вдалого полювання вбитого кита слід було відбуксирувати до «Пілігрима» і міцно пришвартувати його до судна з правого борту. Тоді матроси, одягнувши чоботи з шипами на підошвах, повинні були вилізти на спину велетня, розсікти шар жиру на паралельні смуги від голови до хвоста, потім ці смуги розділити упоперек на шматки завтовшки у півтора фути, розрізати кожен на дрібніші шматки, викласти у бочки і спустити їх до трюму.

Зазвичай китобійне судно після завершення полювання маневрує так, аби швидше причалити до берега і там довести до кінця обробку туші. Екіпаж сходить на берег і береться до переплавлення жиру; розтоплений на вогні китовий жир виділяє увесь свій корисний вміст, тобто ворвань.[27]

Але тепер капітан Гуль не міг би після полювання повернутися назад на сушу, аби завершити цю операцію. Він розраховував «виплавити» додатково видобутий жир лише у Вальпараїсо. Вітер мав невдовзі змінитися на західний, і капітан «Пілігрима» сподівався підійти до американського узбережжя тижня за три — за цей час здобич не могла зіпсуватися.

Настав момент відбуття. Перш ніж лягти у дрейф, «Пілігрим» трохи наблизився до того місця, де смугач ласував юшкою і викидав струмені води та пару.

Смугастик усе плавав по водному полю, червоному від крихітних рачків, та щохвилини роззявляв широку пащеку, захоплюючи при кожному ковтку міріади мікроскопічних істот.

На думку досвідчених китобоїв, які стежили за ним, не варто було хвилюватися через те, що він раптом спробує втекти. Це, без сумнівів, був один із тих китів, яких гарпунники називають «бойовими».

Капітан Гуль переліз через борт і по штормтрапу спустився на ніс шлюпки.

Місіс Уелдон, Джек, кузен Бенедикт, Том та його товариші востаннє побажали капітану удачі.

Навіть Дінго, ставши на задні лапи і виставивши голову за борт, ніби прощався з екіпажем.

Далі пасажири «Пілігрима» перейшли на ніс, щоб не проґавити ані найменшої подробиці захоплюючого полювання.

Шлюпка відчалила, і рівномірні потужні помахи чотирьох весел швидко її погнали далі від «Пілігрима».

— Діку, стеж за всім, стеж ретельно! — востаннє вигукнув капітан Гуль юнакові.

— Розраховуйте на мене, капітане.

— Стеж, друже, одним оком за судном, а іншим — за шлюпкою. Не забувай цього!

— Буде зроблено, капітане, — відповів Дік і, підійшовши до румпеля, став біля нього.

Легке суденце було вже на відстані кількох сот футів від «Пілігрима». Капітан Гуль стояв на носі. Він ще щось казав, але вже голосу його не було чути, і лише виразні жести капітана давали зрозуміти Діку, що він повторює свої напучування.

Цієї миті Дінго, який не відходив від борту, жалібно завив. Протяжне виття собаки зазвичай справляє тяжке враження на людей, схильних до забобонів. Місіс Уелдон навіть здригнулася.

— Мовчи, Дінго! — сказала вона. — Соромся! Хіба так проводжають друзів на полювання! Ану ж, загавкай веселіше!

Але Дінго мовчав. Знявши лапи з поручнів, він повільно підійшов до місіс Уелдон і лизнув їй руку.

— Дінго не махає хвостом, — прошепотів Том. — Поганий знак! Поганий знак!

Раптом Дінго, охоплений сильною і абсолютно безпідставною люттю, вишкірився і загарчав. Місіс Уелдон обернулася. Негоро вийшов зі своєї каюти. Мабуть, його зацікавило полювання, і він мав намір подивитися на маневри шлюпки.

Дінго кинувся до суднового кока, весь тремтячи від непоясненної люті.

Негоро підняв з палуби вимбовку[28] і зайняв оборонну позицію.

Собака кинувся на нього і хотів було вчепитися йому в горло.

— Дінго, назад! — крикнув Дік Сенд. Залишив свій пост спостереження і миттю кинувся на бак. Місіс Уелдон, зі свого боку намагалася заспокоїти пса. Дінго знехотя підкорився і з глухим гарчанням відійшов до юнака.

Негоро не промовив жодного слова, лише зблід. Кинувши на палубу вимбовку, він повернувся і пішов до своєї каюти.

— Геркулесе! — покликав Дік Сенд. — Я доручаю вам стежити за цією людиною.

— Стежитиму, — просто відповів велетень, стискаючи величезні кулаки.

Місіс Уелдон і Дік Сенд знову повернулися до шлюпки, яка швидко віддалялася від судна.

Тепер вона виглядала вже маленькою крапочкою серед безмежного моря води.

Досвідчений китобій, капітан Гуль не покладався на щасливий випадок. Полювання на смугачів — справа важка, тут жодні заходи безпеки не будуть зайвими. І капітан Гуль не знехтував жодним із них.

Перш за все він наказав стерновому підійти до кита з вітряного боку і так, щоб шум не видавав наближення мисливців.

Говік повів шлюпку в обхід кордонів червоного поля, посеред якого плавав кит. Так мисливці планували його обігнути.

Боцман був старим, досвідченим моряком і вирізнявся рідкісною витримкою.

Капітан Гуль знав, що може цілком покластися на свого стернового: він не розгубиться у вирішальну мить, швидко