Читати книгу - "Ігри долі"

— Як пішли? А як же вечеря?

— Потім. Все потім.

І вони попрямували до виходу з будинку.

Автомобіль доставив їх до вже згадуваного «Райського куточку». Люди приходили сюди з різних причин, але тільки Ніколас Харт відрізнявся своєю неординарністю. Виявляється, тут можна не лише оздоровитися і помилуватися природою, але й смачно повечеряти і гарно провести час.

В одному з кутків парку Анну Харт чекав сюрприз. Там стояв маленький столик, біля нього два крісла, на столику горіла свічка, у вазі стояли троянди, бокали були наповнені шампанським. Анна своїм очам не повірила, вона на таке не сподівалася, вона знала, що сьогодні їхня річниця, та, думаючи, що Ніколас забув, судячи по його поведінці, хотіла зробити йому маленький сюрприз увечері, за смачною вечерею. Але судячи з побаченого, Нік не забув, і Аня була цьому дуже рада.

Вони сіли за столик, і Ніколас підняв бокал із шампанським і виголосив тост:

— За нас. За те, що рік тому я зробив найкращу пропозицію у своєму житті і за те, що ти на неї погодилася. Я вдячний долі за такий шанс, шанс бути з найкращою жінкою на світі, шанс бути коханим і кохати. За тебе!

— А я хочу випити, за чудового чоловіка, який з’явився у моєму житті і який став моїм чоловіком. А ще я вдячна Богу за те, що я зможу йому подарувати дитину.

Тепер для Ніка було сюрпризом таке почути.

— Ти хочеш сказати, що ти чекаєш на нашу дитину? Ніколас аж сяяв від щастя. Про таке маленьке чудо він мріяв з того моменту, коли у нього з’явилася красуня-дружина. І от його мрія збулася. У нього буде дитинка. Ніколас Харт ніяк не міг прийти до себе після такого. Він навіть не чув, що йому говорила Аня.

— І ти мені нічого не казала? Чому?

— Повір, я сама недавно дізналася. Пам’ятаєш, як мені було трохи погано тоді, коли ти на вечерю запросив своїх друзів. Я думала, що я не те щось з'їла, тому мене нудить. Нудота не проходила кілька наступних днів, тому я пішла до лікаря. А він мені сказав, що це не харчове отруєння, а токсикоз, адже я вагітна. Вибач, що я зразу тобі не сказала, я хотіла зробити тобі сюрприз на річницю.

— Знай, тобі це вдалося. Я такий радий. Анно, я так тебе люблю.

Ніколас похапцем встав з крісла, підбіг до Анни, взяв її на руки і закружляв.

— Нік, люди ж дивляться, що вони про нас подумають.

— А мені плювати, хай знають, який я щасливий! Як я люблю тебе!

І губи Ніколаса і Анни злилися в довгому й гарячому поцілунку.

Та як не крути, все погане чи хороше рано чи пізно закінчується. Як всім відомо, життя проходить через білі і чорні смуги, тривалість цих смуг нікому невідома, можливо, у когось це роки, у когось місяці, тижні, дні, а у когось й години. Але ця закономірність діє завжди і на кожного, інакше це було б несправедливо, хтось би жив, не знаючи ні в чому відказу, а хтось не знав би, як до кінця дня дотягти своє нікчемне життя. Таким створив Бог світ, щоби люди ніколи не забували про його існування. Тому що людина, яка має все, живе собі на втіху, забуваючи про все на світі, живучи лише заради задоволення, а людині, якій нічого втрачати, людині, чиє життя втратило сенс, може це життя втратити через необдуманий вчинок, думаючи, що так буде краще. Та насправді краще не стає, ти продовжуєшся мучитися, відкуповуючи перед Богом свою вину. Він ніколи не посилає того, з чим би ця людина не впоралася, ніколи не залишить цю людину напризволяще, завжди допоможе, хоч і інколи, через повсякденні турботи, ми забуваємо Його про це просити, Він за нас пам’ятає, за нас піклується, хоча ми частіше всього цього не варті. Але людині не властиво довго пам’ятати добро, через деякий час вона про нього забуває, забуває про Бога. Тому знову до «чорної» смуги життя відчиняються двері.

Настали і для родини Харт несриятливі часи. У Ніколаса почалися проблеми на роботі, він приходив пізно додому, роздратований, інколи й у нетверезому стані. Анна не знаходила собі місця, не знала, що і думати, Ніколас так змінився за такий короткий час, з уважного й доброзичливого чоловіка він перетворився на холодну і цинічну людину. Не вже це тільки через проблеми на роботі? Як діяльність, якій ти присвятив все своє життя, яка приносила тобі задоволення, може так вплинути на людину, змінити її на гірше? Виявляється, може вплинути. Таке пережила Анна, всю свою злість, своє невдоволення Ніколас відбивав на ній. Ніколи не чувши від Ніка кривого слова, Аня, буквально, була в шоці від його поведінки. Мало того, що він міг прийти під ранок у нетверезому вигляді, так ще й ображав її та всю прислугу. Та Анна терпіла, знала, що це ненадовго, пройде час і все стане на свої місця, знову вона відчує доброту і турботу свого чоловіка. Час ішов, але нічого не змінювалося, проходили дні, навіть тижні, а Ніколас дедалі агресивніше відносився до неї. Мало того, що він незважав на її вагітність, яка вже перейшла на шостий місяць, кричав на неї, одного разу навіть підняв руку. Це не дуже вплинуло на Аню, вона все продовжувала любити його і терпіти його нахабну поведінку. Але одного разу його поведінка завела надто далеко.

Одного похмурого осіннього вечора Ніколас прийшов додому дуже агресивним і надто п’яним, щоб розуміти, до чого це все може призвести. А призвело це до трагедії, яка змінила не лише його життя, але й життя всіх навколо нього.

Увірвавшись до будинку, почав сильно галасувати, кричав на всіх, хто попадав під його кругозір.