Читати книгу - "Мисливці на мамонтів"

Дід Фао поплескав Уа по спині, узяв його за руку й повів до виходу. Усі вийшли за ними.

На лужку за землянками уже чекали на них семеро старших мисливців зі зброєю в руках.

Щоб стати мисливцем, не досить відростити пушок на верхній губі. Потрібно витримати випробування і довести, що ти гідний цього.

Випробування почалось. Уа мав показати, як прудко він бігає, як високо стрибає, як спритно вилазить на дерева.

Далі почалася перевірка зі списом. Чи далеко полетить спис з рук Уа? Чи влучить він у ціль? З якою силою проб'є суху оленячу шкуру?

У ті часи люди ще не знали лука і стріл. А в епоху, коли жили наші герої, найвищим досягненням було вміння влучно кидати списа. Це була нелегка справа. Але син Уамми недаремно цілий рік тренувався. Перед дідами і старшими він показав таку силу й спритність, що йому міг позаздрити й дорослий мисливець.

Але й самого лише вміння володіти зброєю все ще було замало. Треба було знати, як полагодити зламаного списа, як вставити знову кам'яне вістря і міцно закріпити його у горішньому розщепі древка.

Усім цим Уа вже володів досконало, і судді були ним дуже задоволені.

Каллі прийшов, коли всі зібралися в мисливській землянці, щоб приступити до останніх випробувань: Уа мав показати свою витривалість і терпіння.

Юнака примусили довго тримати на простягненій руці важкий камінь. Каллі шмагонув його гнучкою лозиною по голій спині. Його щипали, йому крутили пальцями шкіру на животі. Каллі наказав йому лягти ниць і притулив до тіла розжарений на вогнищі кремінь. Уа мав, не ойкнувши, терпіти, поки камінь охолоне. Уа й тут виявив себе молодцем. Палке бажання швидше стати дорослим допомогло йому стійко витерпіти всі муки.

Це було останнє випробування, і Каллі, найхоробріший мисливець селища, з усмішкою віддав йому свого важкого бойового списа. Налегке випробування витримано.

Діди разом з Тупу-Тупу прийшли в землянку матері Уа — Уамми. Вони перенесли до землянки мисливців речі Уа: його постіль, одяг, його мішки і зброю, яку він собі зробив.

Уамма несподівано для себе заплакала. Вона все ще вважала сина маленьким. І раптом він уже мисливець! Інші жінки теж сплакнули. Менші брати й товариші дивилися на Уа з захопленням і заздрістю.

Увечері на лужку знову кружляли в танку на честь молодят і молодого мисливця Уа. Лише ніч розігнала всіх.

Коли селище затихло, величезний і важкий Каллі вийшов з мисливської землянки. Він оглянувся довкола і поволі рушив понад яром. На самому краю урвища сиділа самотня Ші. Весь вечір вона була одна, не брала участі в танцях. І тепер іще очі в неї щеміли від сліз. Вона засмучено дивилася вдалину, не помічаючи, як навколо густішають сутінки і западає ніч.

Каллі здалеку помітив її, нечутно підійшов і сів поруч.

Обом не хотілося говорити. Вони навіть не дивились одне на одного. Раптом Каллі накрив широкою долонею маленьку руку Ші. Дівчина всміхнулася, і її сумні оченята повеселішали. В тому жесті вона відчула ласку, і їй було приємне тепло його руки. Так сиділи вони до пізньої ночі.

Куолу ледве живий доплентався до своєї землянки. Рана була неглибока, але чаклун втратив багато крові. Він пролежав увесь день. Іза прикладала до хворого місця листочки. Рана перестала кривавитись.

Землянка Куолу нагадувала землянки інших жителів Великої ріки. В береговій кручі він викопав неправильної форми округлу довгасту яму, зверху прикрив її конусоподібною в'язкою жердин. Проміжки між жердинами затулив великими шматками білого бересту, а зовні вкутав жмутками сухої осоки, чагарника, очерету й рогозу. В покрівлі зробив димову дірку. Друга дірка, ширша — від річки, правила за двері.

Стіни всередині були обвішані хутрами звірів, жмутками рослин та рогами оленів. Кілька кінських черепів прикрашали куток, де жив Куолу.

Куолу лежав мовчазний і злий. Всі дружини не знали, як йому догодити. Чаклун вередував: то лежав, заплющивши очі, то вимагав води, а коли її приносили, перевертав посудину.

Через день він почув голоси Червоних Лисиць, які поверталися додому, і послав до них дружин за узвичаєною даниною.

— За прохід! А Чорнобурим сказати: Куолу видужає. Знатимуть скоро! Нехай чекають лихого вітру від моїх слів!

Так усім стала відома страшна погроза: Куолу хоче помститися.

Через десять днів сам Куолу сказав про це трьом мисливцям Чорнобурих. Він перестрів їх біля річки, неподалік від селища. На цей час рана його загоїлась. Чаклун почав знову виходити.

Куолу зажадав, щоб до його землянки привели Канду. Він хоче взяти її за дружину. А якщо не послухаються, всім Чорнобурим не здобрувати.

Серед Чорнобурих знялася паніка. Чаклун! Юсора! В його владі наслати з вітром будь-яку біду. Схоче заподіяти лихо — як урятуватись?

Жінки приходили умовляти Канду — нехай іде до чаклуна. Вони не хочуть через неї зазнати горя. Канда плакала. Ао зі списом у руці стояв перед куренем і погрожував кожному, хто підійде. Через день нова звістка: чаклун вимагає за дружину не тільки Канду, а й Баллу.

Ні та, ні та й слухати не хотіли про це. Але жінки бурчали й сердито зиркали на красунь. Матері пішли порадитися з Каху. Мати матерів узяла з вогнища палаючу гілку й обійшла з нею довкола землянок. Це трохи заспокоїло. Та незабаром знову селище охопив страх.

Почали хворіти люди, особливо діти. Щоліта діти хворіли. В цьому не було нічого дивного. Але цього року хвороба напосілася особливо зла. Тяжко захворів і помер один з дідів. Що день, то ставало тепліше й тепліше. Хмари мух і мошви вилися над селищем. Звалище було місцем, де вони плодилися. Мух ставало дедалі більше, вони літали всюди, швидко розносячи заразу.

Одного похмурого дня Ао, Вовча Ніздря, Уа, Каллі та Улла повернулися із вдалого полювання. Вони принесли молоде