Читати книгу - "Ілон Маск"

На шляху від Каліфорнії до Колорадо, Вайомінгу, Південної Дакоти та Іллінойсу вони по черзі керували авто, проводили мозкові атаки і верзли всілякі нісенітниці, доки не настав час повертатися на схід, щоб Маск міг продовжити навчання тієї осені. Найкращою ідеєю, яка народилася під час подорожі, була онлайн-мережа для лікарів. Це не було щось аж настільки амбітне, як база електронних медичних карток, — радше це була система, що давала змогу лікарям обмінюватися досвідом і співпрацювати. «Нам здавалося, що якраз у медичній галузі можна було влаштувати струс статусу кво, — розповідає Кімбал. — Згодом я сів за складання бізнес-плану, прогнози продажів, маркетинг, але воно якось не пішло. Нас це не надихало».

Частину того літа перед мандрівкою Маск провів у Кремнієвій долині, практикантом у двох місцях. Удень він працював у дослідницькому інституті Pinnacle. Заснований у місті Лос-Ґатос, Pinnacle був стартапом, який наробив багато галасу. Його команда науковців досліджувала можливості використання суперконденсаторів як революційного джерела енергії в електричних та гібридних автомобілях. Ці дослідження також відхилялися — принаймні концептуально — на химерніші терени. Маск міг багато і довго говорити про те, як суперконденсатори можна застосувати у ручній лазерній зброї, подібній до тієї, що її використовують у «Зоряних війнах» та майже всіх інших футуристичних фільмах. Лазерні пістолети могли б випускати постріли велетенської енергії, а потім стрілець замінював би суперконденсатор у нижній частині пістолета, як замінюють магазин із кулями, і продовжував би стріляти далі. Суперконденсатори також виглядали обнадійливо як блоки живлення для ракет. Вони краще, ніж батареї, могли витримувати механічні навантаження під час запуску і краще тримали б заряд протягом тривалих проміжків часу. Маск закохався в роботу у Pinnacle та почав використовувати її як основу для деяких своїх експериментів у бізнес-плані, який він складав у Пенн, а також для своїх індустріалістських фантазій.

Вечорами Маск прямував до Rocket Science Games, стартапу з центральним офісом у Пало-Альто, який хотів створити найпросунутіші на той час відеоігри, з використанням компакт-дисків замість картриджів. На компакт-дисках можна було зберегти більше інформації, тож вони, теоретично, дозволили б компанії привнести голлівудський стиль у фабули і якість виробництва ігор. Під це завдання стартап зібрав команду інженерів і людей із кіноіндустрії, які усі у перспективі були зірками. У Rocket Science працював Тоні Фаделл, який пізніше очолюватиме більшу частину роботи з розробки айпода та айфона в Apple, а також хлопці, які розробляли для Apple мультимедійне програмне забезпечення QuickTime. Там також були люди, які працювали в Industrial Light & Magic над ефектами, використаними у перших «Зоряних війнах», і деякі з тих, хто робив ігри для Lucas Arts Entertainment. Rocket Science дала Маскові відчути, що може запропонувати Кремнієва долина з погляду як наявних ресурсів таланту, так і культури. В офісі завжди, двадцять чотири години на добу, хтось працював, і ні- кому не здавалося дивним, що Маск з'являвся щовечора о п’ятій годині на цю свою другу роботу. «Ми запросили його для написання суто технічного низькорівневого коду, — розповідає Пітер Берретт, австралійський інженер, який брав участь у заснуванні компанії. — Він був абсолютно незворушний. Минув деякий час, і мені здається, йому ніхто більше не давав жодних вказівок, тож він почав робити те, що сам хотів».

Конкретно завданням Маска було писати драйвери, які давали б змогу джойстикам і мишкам комунікувати з різними комп'ютерами та іграми. Драйвери — це ті самі капосні файли, які. вам доводиться встановлювати, коли ви хочете змусити принтер або камеру працювати з вашим домашнім комп'ютером, — справді сапка робота. Навчившись програмувати самостійно, Маск вважав себе доволі хорошим програмістом і взявся за амбітніші речі. «Я, по суті, намагався знайти спосіб реалізувати багатозадачність, щоб з компакт-диска можна було зчитувати відео і одночасно виконувати гру, — каже Маск. — У ті часи можна було робити або одне, або інше. Це був складний шматок асемблерного програмування». Складний, без сумніву. Маск мав формулювати команди, які зверталися безпосередньо до основного комп'ютерного мікропроцесора, і копирсався у найбазовіших функціях, завдяки яким машина працює. Брюс Лік, колишній провідний інженер команди QuickTime в Apple, тоді відповідав за прийняття Маска на роботу і дивувався його здатності працювати без перерви всю ніч. «Він мав безмежну енергію, — каже Лік. — Сьогодні молодь не має уявлення про залізо і про те, як усе працює, а він мав досвід збирання комп'ютерів і не боявся розбиратися у нових для себе речах».

Маск знайшов у Кремнієвій долині багатство можливостей, яке він шукав, і місце, яке відповідало його амбіціям. Він приїздив туди два літа підряд, а потім гайнув на захід назавжди, отримавши свій подвійний ступінь від Пенсильванського університету. Спочатку він збирався вступати до аспірантури Стенфордського університету за спеціальностями матеріалознавство та фізика, щоби продовжити роботу над суперконденсаторами, яку він розпочав у Pinnacle. Згідно з легендою, Маск кинув Стенфорд через два дні, не встоявши перед покликом інтернету. Він і Кімбала вмовив переїхати до Кремнієвої долини, щоб вони могли взятися за завоювання Мережі разом.

Перший натяк на ідею життєздатного інтернет-бізнесу прийшов до Маска під час однієї з його практик. Продавець послуг «жовтих сторінок» прийшов до офісу одного зі стартапів. Він спробував продати ідею позиції в онлайн-каталозі поряд зі звичайною позицією, яку компанія могла купити у великій, товстій «жовтосторінковій» книзі. Продавець затинався у своїй презентації і, очевидно, мав дуже слабке уявлення про те, що таке інтернет або яким чином хтось міг би знайти там компанію. Його недолуга подача змусила Маска замислитися, і тоді він уперше заговорив з Кімбалом про ідею того, як допомогти компаніям розміститися онлайн.

«Ілон сказав: "Ці хлопці поняття не мають, про що вони говорять. Може, це те, чим ми могли б зайнятися" », — розповідає Кімбал. Це був 1995 рік, і брати були на порозі створення Global Link Information Network — стартапу, який скоро змінить свою назву на Zip2. (Деталі контроверсії навколо заснування Zip2 і Маскової навчальної історії дивіться у ДОДАТОК 1.)

Ідея Zip2 була креативною. Небагато маленьких компаній 1995 року розуміли, що несе з собою інтернет. Вони не дуже уявляли, як до нього потрапити, і не бачили особливої цінності у створенні вебсайту для свого бізнесу або навіть у тому, щоб розміститися в онлайн-каталозі за прикладом жовтих сторінок». Маск із братом сподівалися переконати ресторани, крамниці одягу, перукарні та інший бізнес, що для них прийшов час дати про себе знати публіці, яка користується інтернетом.