read-books.club » Сучасна проза » Біґ Мак. Перезавантаження 📚 - Українською

Читати книгу - "Біґ Мак. Перезавантаження"

157
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Біґ Мак. Перезавантаження" автора Сергій Вікторович Жадан. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 17 18 19 ... 70
Перейти на сторінку:
гру, намагаючися будь-що захопити зелений прапор супротивника, але, знайшовши його, максимум, що вони можуть, – це перегрупуватися, провести необхідні заміни особового складу й наново ганяти в лісах, виправдовуючи своє суворе скаутське призначення. Спілкування з вашою цільовою аудиторією просто грузить, ці діти, вони просто запресовані ідеологією і пропагандою – наприклад, коли вони курять драп, вони ж не просто курять драп, вони займають певну соціальну позицію, твою мать, і з ними треба рахуватися; коли вони слухають якусь музику, вони обов’язково закладають у це якусь ідеологічну концепцію; вони мені говорять, ти ж ось, чувак – за всім, що ти говориш, теж стоїть певна позиція, за цим же щось стоїть, і я особисто не маю аргументів, а головне – бажання, щоб переконати їх у чомусь протилежному. Так чи так, мені завжди простіше було не пояснювати, ніж користуватися вигаданою вами ж термінологією, тому що я не люблю, коли в побутовому, скажімо, алкоголізмі чи побутовій, скажімо, невлаштованості вбачають жест і знак, це неправильно, як на мене, а якщо й правильно, то однаково по-дебільному. Моя б воля, я побудував би яку-небудь ідеальну Китайську Народну Республіку, так, щоб Китай, але без підараса Мао, щоб там не було ніяких бойз-бендів, селф-мейд-менів, мідл-класу, інтелектуалів й андерграунду, натомість – прості емоції, просте спілкування, секс без презервативів, економіка без глобалізму, парламент без зелених, церква без московського патріархату, а головне – ніякого кабельного телебачення…

– Містер Баланеску?

– Так, слухаю вас.

– Я сьогодні бачив ваш виступ на площі.

– Ви живете в цьому готелі?

– Так, я сьогодні теж брав участь у відкритті.

– Ви співаєте?

– Так. Але погано. Проте річ не в цьому. Я просто хотів з вами познайомитися.

Треба йому щось сказати, розповісти якусь історію.

Наприклад, анекдот який-небудь етнічний, він же має бути румуном або циганом, у нас же з ними багато спільного, він мав би розуміти наш гумор, який-небудь анекдот, наприклад про євреїв, а якщо він сам – єврей? – якщо він ніякий не Баланеску, якщо це прізвище дружини, а він узяв його, щоб переховуватися від нацистів і податкової, усе одно, я мушу скористатися з цієї можливості, потім лікті кусатиму, він великий музикант, такі люди, як він, завжди знають трішки більше за інших, музиканти тільки зовні такі пригальмовані, а всередині в них дивні й неформатні комбінації мізків, потрібно його розговорити, можливо, це мій шанс у цьому житті, можливо, він його – це життя – зараз узагалі змінить, принаймні він може просто зробити якийсь натяк, натякнути мені на щось таке, що вже тривалий час є десь поруч, але я все ніяк не можу його розгледіти, а він – Баланеску – міг би мені підказати, недаремно ж я зустрів його тут, на сходах перед готелем, о другій ночі, з пакетом біомолока в руках.

– Може, вип’ємо?

– Ні, я не п’ю. Знаєте, вік уже не той, здоров’я. Я молоко п’ю.

– А де ви взяли молоко о другій ночі? (Чорт, що я говорю).

– Ми з собою привезли, з Британії.

– Проблем із митницею не було? Воно ж могло зіпсуватися.

– Ні-ні, що ви – ми ж його пересипаємо кригою.

– То що – ви й кригу везете з собою?

– Так, звісно.

– Але ж це дорого!

– А знаєте, у нас у контракті це один з пунктів, така обов’язкова умова – ми беремо з собою ті харчі, які нам потрібні, а організатори це оплачують.

– І ви берете з собою молоко?

– Так.

– Чудово.

Маразм. Що я від нього хочу? Стоїть собі чоловік, п’є біомолоко, привезене спеціально з Британії, а тут до нього різні мудаки чіпляються. Так, анекдот, анекдот про євреїв, а потім – натяк.

– Знаєте, вибачте, звичайно, що про таке питаюсь, мені просто цікаво, скажіть: а решта квартету, ну, ваші колеги, вони що – теж… тільки молоко?

– Чому ви питаєте?

– Вибачте, звичайно, я не хотів вас образити, просто…

– Ні, решта вживають наркотики, якщо вас це цікавить.

– Вибачте, я зовсім не це…

– Але я давно підв’язав. Ви що – не вірите?

– Вірю.

– Це справді лише молоко.

– Я вірю вам, містере Баланеску.

– Я маю квитанцію з аеропорту.

– Не треба квитанції, містере Баланеску…

– Тоді що вам треба?

– Скажіть, містере Баланеску… ви… як би це сказати… ви – вірите в Бога?

– Ні.

– Чому?

– Тому що я атеїст.

– Релігія розчарувала вас?

– Ні, я завжди був атеїстом.

– І в дитинстві?

– І в дитинстві.

– А ваші батьки?

– Мої батьки – католики.

– Ясно… Скажіть, а все-таки, як ви гадаєте – Бог є?

– Немає, – категорично сказав Баланеску й надпив з пакета.

Схоже, він на мене ображається. Може, він таки єврей і не треба йому ніяких анекдотів розповідати. Та й не знаю я ніяких анекдотів. Треба його запитати напряму, а то він звалить у номер, а я так і залишусь зі своєю морокою.

– Скажіть, а це молоко…

– Послухайте, чоловіче, – Баланеску занервував, – я б із вами охоче поділився цим молоком, мені справді не шкода його для вас…

– Не шкода?

– …не шкода, але зрозумійте мене – мені вже досить багато років, я прожив, як міг, це нікчемне життя, я щось та й бачив, я подивився світу, ось, я навіть німецькою говорю, у мене немає жодних упереджень і стереотипів щодо людей, хай вони навіть емігранти, але я вам не можу віддати своє молоко. Просто тому, що в мене запалення ясен, вони в мене просто гниють, ось – подивіться, – він задирає пальцем свою верхню губу, – подивіться-подивіться, я просто боюся, що ви підхопите цю заразу.

– Запалення ясен… – прошепотів я вражено.

– Так, запалення. Чесне слово, мені для вас не шкода. Хочете, я вам у барі поставлю пиво?

– Запалення ясен, – повторив я приголомшено.

– Але це не смертельно, не хвилюйтеся ви так за мене, – Баланеску поплескав мене по плечі.

– Господи, при чому тут ви? – я був просто розплющений.

– З вами все гаразд?

– Так-так, дякую, містере Баланеску. Доброї вам ночі.

– Ви знайдете свій номер?

– Так, безперечно… Запалення ясен…

– Який у вас?

– 510-й.

– У мене 511-й.

– Сусіди…

– Так, зустрінемося вранці на сніданку.

– Так-так, дякую…

– До зустрічі.

Ватяними ногами я добрідаю до ліфта, підіймаюся до себе в номер і виходжу на балкон. Чорт, навіщо він мені це сказав? Я ставився до нього як до бога, а тепер що?

Гнилі ясна, чорт, гнилі ясна. Я відчував, що мені знову стає погано. Якого чорта я тут роблю, чому не поїхав назад ще вечірнім потягом? Спав би зараз у вагоні, не

1 ... 17 18 19 ... 70
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Біґ Мак. Перезавантаження», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Біґ Мак. Перезавантаження"