Читати книгу - "Вибрані твори. Том II"

Центуріон (насміхаючись). А подарунок ти, без сумніву, продаси цариці.

Аполлодорій. Центуріоне, цариця має від мене безплатно для подарунка Цезареві найрозкішніший із цих килимів, — як належну данину сицилійського смаку єгипетській красі.

Клеопатра (радіючи, каже центуріонові). Тепер ти бачиш, яке ти неввічливе, просте створіння!

Центуріон (коротко). Так, дурень зі своїм крамом швидко розлучається. (Звертаючись до своїх людей). Ще двох сюди, на цей пост; глядіть, щоб ніхто, крім цього чоловіка та його краму, не залишав палацу. Коли він ще раз оголить свого меча в межах ліній — убийте його. На місця! Марш! (Він відходить, залишаючи ще двох вартових на допомогу першому).

Аполлодорій (з увічливою товариськістю). Чи не зайдете ви, друзі мої, до палацу і чи не втопите нашу сварку в чаші вина? (Він виймає гаманця, побрязкуючи монетами в ньому). У цариці є подарунки для всіх вас.

Вартовий (дуже похмуро). Ви чули даний вам наказ? Ідіть у своїй справі.

1-й додатковий Вартовий. Так, ви самі знаєте. Ідіть геть!

2-й додатковий Вартовий (з тугою дивлячись на гаманець — цей вартовий, чоловік з гачкуватим носом, не схожий на свого товариша, в якого плескувате обличчя). Не спокушайте бідного чоловіка.

Аполлодорій (до Клеопатри). Перлино з усіх цариць, центуріон близько, а римський солдат непідкупний, коли його начальник иа нього дивиться. Мені треба відвезти твоє доручення Цезареві.

Клеопатра (що заглибилася в міркування серед килимів). Ці килими дуже важкі?

Аполлодорій. Це байдуже, хоч які вони важкі. Носіїв тут багато.

Клеопатра. Як укладають килими в човни? Їх скидають униз?

Аполлодорій. Тільки не в маленькі човни, ваша величносте, а то вони затонуть.

Клеопатра. В човен цього чоловіка, наприклад, можна? (Показує на човняра).

Аполлодорій. Ні. Він занадто малий.

Клеопатра. Але ти можеш відвезти в ньому килима Цезареві, коли я йому пошлю?

Аполлодорій. Певна річ.

Клеопатра. І ти звелиш обережно знести його по сходах і гарненько пильнувати?

Аполлодорій. Звірся на мене.

Клеопатра. Дуже, дуже пильнувати.

Аполлодорій. Більше, аніж мого власного тіла.

Клеопатра. Ти обіцяєш мені, що не дозволиш носіям упустити або кинути його?

Аполлодорій. Поклади найтонший скляний келих, який тільки є в палаці, всередину згорнутого килима, царице, і коли він розіб’ється, то я відповім за це своєю головою.

Клеопатра. Добре. Ходім, Фтататіто. (Фтататіта підходить до неї. Аполлодорій пропонує провести їх до палацу). Ні, Аполлодорію, ти не повинен іти. Я виберу килим для себе. Ти повинен чекати тут. (Вона вбігає в палац).

Аполлодорій (до носіїв). Ідіть за цією господинею (показує на Фтататіту) і слухайтесь її. (Носії встають і піднімають свої пакунки).

Фтататіта (звертаючись до носіїв, ніби то хробаки якісь). Сюди! І зніміть узуття перед тим, як поставите свої ноги на ці сходи.

Вона входить до палацу; за нею йдуть носії зі своїми пакунками. Аполлодорій тимчасово йде до краю набережної і дивиться черев гавань. Вартові злісно стежать за ним очима.

Аполлодорій (звертаючись до вартового). Мій друже...

Вартовий (грубо). Мовчи там.

1-й додатковий Вартовий. Заткни свою пельку.

2-й додатковий Вартовий (напівшепотом, боязко дивлячись у напрямку північного кінця набережної). Чи не можеш ти заждати трішки?

Аполлодорій. Терпець — це поважний триголовий осел. (Вони люто бурмотять, але він ні крапельки не ніяковіє). Послухайте-но: вас поставлено сюди, щоб доглядали за мою чи щоб доглядали за єгиптянами?

Вартовий. Ми знаємо свої обов’язки.

Аполлодорій. Так чому ж ви їх не виконуєте? Там щось таке коїться (показує на південь в напрямку молу).

Вартовий (похмуро). Мені не потрібно, щоб такі, як ти, вказували, що мені робити.

Аполлодорій. Йолоп. (Він починає гукати). Гей, сюди, центуріоне. Гей-о!

Вартовий. Будь ти проклятий зі своїм втручанням. (Гукає). Гей-о! Тривога! Тривога!

Обидва інші вартові. Тривога! Тривога! Гей-о!

Прибігає центуріон зі своєю вартою.

Центуріон. Що ще? Ця баба знову вас атакувала? (Побачивши Аполлодорія). Ти все ще тут?

Аполлодорій (показуючи, як і раніше). Дивись туди. Єгиптяни посуваються. Вони хочуть взяти назад Фарос. Вони будуть атакувати з суходолу і з моря: на суходолі — з боку великої дамби, на морі — з західної гавані. Ворушіться, мої військові друзі, полювання почалось. (Уздовж усієї набережної чутно звуки труб). Ага! Я вам казав!

Центуріон (хутко). Додаткові вартові! Передайте тривогу до південних постів. Один чоловік залишиться на варті тут. Решта — зі мною. Мерщій!

Обидва додаткові вартові біжать на південь. Центуріон зі своєю вартою біжить на північ, і зараз же чутно звук військової труби — буцини. Із палацу йдуть чотири носії, які несуть килима; за ними йде Фтататіта.

Вартовий (поводячи боязко своїм плумом). Знову ти! (Носії зупиняються).

Фтататіта. Мовчи, римський приятелю, ти тепер сам. Аполлодорію, цей килим — подарунок Клеопатри Цезареві. В ньому загорнуті десять дорогоцінних келихів із найтоншого іберійського кришталю й сотня яєць священного блакитного голуба. Ціною твоєї чести — не дай розбитися жодному.

Аполлодорій. Відповідаю своєю головою. (До носіїв). Несіть їх обережно до човна. (Носії несуть килима до сходів).

1-й носій (дивлячись униз на човна). Стережіться, що ви робите, пане! Оці яйця, про які каже пані, мабуть, важать більше як фунт кожне. Цей човен надто малий для такого вантажу.

Човняр (збентежено вибігаючи по сходах). Ах ти, нахабний носію! Ах ти, приблудний син верблюдихи! (До Аполлодорія). Мій човен, пане, часто носив на собі п’ять чоловік. Так невже він не витримає вашої милости й пакунка з голуб’ячими яйцями? (До носія). Боги покарають тебе, паскудний верблюде, за твою заздрісну злість.

1-й носій (уперто). Я не можу зараз кинути цього пакунка, щоб одлупцювати тебе, але іншим разом я буду напоготові.

Аполлодорій (проходячи між ними). Якби цей човен був навіть простою дошкою, я й то дістався б на ньому до Цезаря.

Фтататіта (тривожно). В ім’я богів, Аполлодорію, не ризикуй з цим пакунком.

Аполлодорій. Не бійся, шановне страховище, я здогадуюся, чого він вартий. (Носіям). Спускайте його, кажу вам, і обережно, а то вашою єдиною їжею упродовж десяти днів будуть лише пруття.

Човняр спускається сходами; носії зі своїм пакунком ідуть за ним; Аполлодорій і Фтататіта доглядають за ними через край набережної.

Аполлодорій. Обережно, мої сини, мої діти! (З раптовою тривогою). Обережно, собаки! Покладіть його горизонтально на корму... так... добре.

Фтататіта (кричить униз на одного із носіїв). Не наступи на нього,