Читати книгу - "Хімія для серця , Настя Коваленко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Дорога назад здавалася коротшою, хоча втома навалювалася на плечі, як важкий рюкзак. Мар’яна сиділа біля вікна автобуса й дивилася, як повз пролітають жовті поля, тьмяні села й рідкісні дерева, що хиталися у вітрі.
Назар поруч не говорив багато. Але його присутність — тиха, уважна — стала чимось знайомим, майже рідним. Час від часу він поглядав на неї і ніби хотів щось сказати. Але мовчав.
Коли автобус зупинився біля гуртожитку, і всі почали виходити, він затримався.
— Мар’яно…
— Так?
— Коли тебе не буде поруч… буде трохи порожньо.
Вона знітилася, усміхнулася краєчками губ.
— Я ж тут. Просто… іноді мовчу.
— Мовчання — це не страшно, якщо його розділяти з правильною людиною, — сказав він, злегка торкнувшись її плеча.
Ці слова залишилися з нею на весь вечір. Навіть коли вона вже сиділа в кімнаті з Ліною, розкладаючи речі, думки все ще повертались до автобуса, до поля за вікном і до його очей.
Щось змінювалось. Повільно, але незворотно.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімія для серця , Настя Коваленко», після закриття браузера.
