Читати книгу - "Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар"

[Кодекс доповнено статтею 160-2 згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 7445-XI від 27.04.89 p.]

[У статтю 160-2 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 8918-ХІ від 07.03.90 p.; Законом Української РСР № 1255-ХІІ від 25.06.91 p.; Законом України № 2547-XIІ від 07.07.92 p.]

Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері торгівельної діяльності. Правовими актами України встановлено порядок здійснення торгівельної діяльності, відповідно до якого суб’єкти господарської діяльності здійснюють торговельну діяльність після їх державної реєстрації як суб’єктів підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності у них ліцензії на торгівлю окремими видами товарів. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 p. № 755-IV. Торгівля окремими видами товарів відповідно до законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про лікарські засоби» та інших законодавчих актів здійснюється на підставі ліцензій.

Об’єктивна сторона правопорушення полягає у здійсненні угод куплі-продажу товарів чи інших предметів з ухиленням від реєстрації в установленому порядку з метою одержання неконтрольованого державою прибутку. Особа, що вчинила це правопорушення, може бути притягнена до адміністративної відповідальності за умови, Що розмір цього прибутку не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Під договором купівлі-продажу необхідно розуміти договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати. Порядок державної реєстрації, ліцензування та контролю за одержанням прибутку суб’єктами торгівельної діяльності встановлено Господарським кодексом України, Законами України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про безпечність та якість харчових продуктів», Порядком заняття торговельною діяльністю і правилами торговельного обслуговування населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 108 та іншими нормативно-правовими актами.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Суб’єктами правопорушення можуть бути як приватні особи, які здійснюють торговельну діяльність без одержання відповідного дозволу, так і працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, які без належного оформлення дозволу займаються торгівлею.

[Кодекс доповнено статтею 160-3 згідно із Законом Української РСР № 1255-ХІІ від 25.06.91 p.]

[Статтю 160-3 виключено згідно із Законом України № 179/94-ВР від 22.09.94p.]

[Кодекс доповнено статтею 160-4 згідно із Законом Української РСР № 1255-ХІІ від 25.06.91 p.]

[Статтю 160-4 виключено згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001 p.]

Незаконний відпуск або незаконне придбання бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів, що належать державним або громадським підприємствам, установам і організаціям, при відсутності ознак розкрадання -

тягне за собою накладення штрафу від чотирьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 161 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини в сфері використання паливо-енергетичних ресурсів. Зазначені відносини регулюються Законом України «Про енергозбереження»,

Об’єктивна сторона правопорушення полягає у незаконному відпуску або придбанні бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів, що належать державним або громадським підприємствам, установам і організаціям. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення цього правопорушення лише за умови, що в її діях немає ознак розкрадання (див. коментар до ст. 51 КпАП). Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням, регулюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України. Порядок приймання, зберігання і роздрібної торгівлі бензином, дизельним пальним, гасом, маслами, мастилами регулюється Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. № 1442. Відповідно до зазначених правових актів облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах щодо забезпечення нафтопродуктами (ППЗН), підприємствах нафтопродуктопровідного транспорту (ПНТ) та наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на автозаправних станціях (АЗС) - в одиницях об’єму. Для забезпечення достовірності і єдності вимірювань маси нафти, нафтопродуктів, а також контролю за їх якістю ППЗН, ПНТ, ДЗС повинні мати необхідне устаткування та засоби вимірювальної техніки, які допущені до застосування Держстандартом України і мають чинне тавро або свідоцтво про повірку. Кількість нафти і нафтопродуктів визначається одним із методів, які передбачені ГОСТ 26976. Засоби вимірювальної техніки, що експлуатуються, підлягають повірці, яка засвідчується свідоцтвом про повірку або відтиском повірочного тавра у паспорті засобів вимірювальної техніки. Згідно з Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» повірка здійснюється лише особами, які атестовані органами Держстандарту як повірники. Перелік засобів вимірювальної техніки кількості нафти і нафтопродуктів та періодичність їх повірки встановлюється органами Держстандарту України. Відповідальність за комплектність і справний стан засобів вимірювальної техніки покладається на керівників підприємств та організацій, які наказом призначають осіб для здійснення щоденного контролю за засобами вимірювальної техніки.

Пально- та мастилороздавальні колонки на АЗС встановлюються таким чином, щоб покупець міг безпосередньо спостерігати за показаннями колонки під час вимірювання та видачі замовленої ним дози пального чи мастила. Показання колонки зберігаються протягом усього часу проведення розрахунку з покупцем (до замовлення іншої дози). Перед початком