Читати книгу - "Третя крапля магії, Лариса Лешкевич"

– Я – Аула, мати Айни… 

– Що з нею? – сіпнувся Теумар, –  Коли ми розлучилися вона була непритомна…

– З нею все гаразд… А твій батько? Він видужав?

– Так… так… Я можу її побачити?

– Звичайно. Кімнати за поворотом, праворуч.

Теумар кивнув і швидким кроком пішов коридором. Аула з задумливою усмішкою дивилася йому вслід. Не треба бути провидицею, щоб зрозуміти, наскільки  цей чоловік закоханий.

Теумар зупинився біля дверей і, зібравшись з духом, постукав.

– Мамо, прошу тебе… Мені б хотілося відпочити…

Теумар затремтів, почувши її голос, тихенько штовхнув двері, що виявилися не замкненими і безшумно увійшов. 

Айна лежала на ліжку, спиною до нього. Вона навіть не обернулася.

– Мам, я ж попросила… я не хочу зараз розмовляти…

Теумар сів на ліжко поруч із нею і ласкаво прибрав світле пасмо волосся з її обличчя.

– Айно…

 Вона здригнулася, але промовчала.

– Поїхали зі мною, люба…

Вона трохи повернула голову.

– З тобою? Куди?

– Куди завгодно… туди, де ми будемо разом… Хіба ти забула, що нам не можна розлучатися!

Він ніжно, наполегливо повернув її обличчям до себе.

– Це сталося у другому світі, Теумаре, але ми повернулися до нашого, реального…

–  Це нічого не змінює!

– Змінює! Лемі, як і раніше згоден, одружитися зі мною. Я дам йому відповідь завтра під час заходу сонця. А хіба ти відмовишся від свого слова?

– Незважаючи на те, що Іві намагалася мене обдурити, якби я її любив, я б з нею одружився…

– Обдурити?

– Вона напоїла мене приворотним зіллям, щоб я ні про кого, крім неї, і думати не міг!

–  Яка кмітлива дівчина! – посміхнулася Айна.

Теумар нахилився і дбайливо почав обмацувати своїми губами її губи. Він боявся говорити їй про свої почуття, боявся, що вона йому не повірить, відштовхне його.

І не помилився. Айна відсторонила його рукою і, підвівшись, сіла на ліжку.