Читати книгу - "Iсторичнi есе. Том 2"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
232. Ukrainian-Jewish Relations in Historical Perspective / Ed. by Howard Aster and Peter J. Potichnyj. - Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies, University of Alberta, 1988. - P. 480, 487-491, 497.
(Виступи в дискусії під час засідання круглого столу про українсько-єврейські взаємини, Мак-Мастерський університет, 17-20) жовтня 1983 р.)
1989
233. Націоналізм // Поступ (Львів). - 1989. - N 17. - Грудень. - С. 4-6.
1990
234. Політична думка українських радянських дисидентів / Перекл. В. Кулика // Слово (Київ). - 1990. - N 10. - Травень. - С. 6-7.
235. Проти Росії чи проти радянської системи? // Поступ. - 1990. - N 8 (25). - Червень. - С. 7-8.
236. Політична думка українських дисидентів / Перекл. Я. Грицака // Ратуша. - 1990. - N 3. - 6 жовтня. - С. 4-5.
237. Вклад Галичини в українські визвольні змагання (1917-19 рр.) // Ратуша. - 1990. - N 16. - 10 листопада.
238. Ukrainian-Jewish Relations in Nineteenth-Century Ukraunian Political Thought // Ukrainian-Jewish Relations in Historical Perspective / Ed. by Howard Aster and Peter J. Potichnyj. - 2nd. ed. - Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies, University of Alberta, 1988. - P. 69-83.
(Див. N 231).
239. Ukrainian-Jewish Relations in Historical Perspective. / Ed. by Howard Aster and Peter J. Potichnyj. - 2nd ed. - Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies, University of Alberta, 1990. - P. 480, 487-491, 497.
(Див. N 232).
1991
240. Лисяк-Рудницький Іван. Нариси з історії нової України / Відп. ред. Я. Грицак. - Львів: Меморіал, 1991. - 101 с.
Зміст:
Грицак Я. Від редакції. Іван Лисяк-Рудницький і його праці з нової української історії. - С. 6-8.
Роля України в новітній історії. - С. 9-66.
Націоналізм. - С. 56-98.
Політична думка українських дисидентів. - C. 99-101.
241. Політична думка українських радянських дисидентів / Перекл. Я. Грицака // Зустрічі (Варшава). - 1991. - N 2. - С. 187-196.
242. Польсько-українські стосунки: тягар історії // Україна: Польща: між минулим і майбутнім / Ред. і упор. А. Павлишин. - Львів, 1991. - С. 126-159.
1992
243. “Якщо Дзюбу можна розглядати...” - [Львів, 1992. - С. 1-2].
Передрук фрагменту з публікації українського перекладу “Політична думка українських дисидентів” (див. N 240) у листівці випущеній Львівською регіональною організацією Народного Руху України (осінь 1992).
1993
244. Essays in Modem Ukrainian History by Ivan L. Rudnytsky / Ed. by Peter L. Rudnytsky. - 2nd., paperback ed. - Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies, University of Alberta, 1987.
(Див. N 230).
1994
245. Переяслав: історія і міф // Універсум (Львів). - 1994. - N 1-2. - Січень-лютий. - С. 9-11.
Примітки
1
Голосування щодо Четвертого Універсалу відбулося у Малій Раді (виконавчому комітеті Центральної Ради) під час нічного засідання 24-25 січня 1918 р. (за новим стилем); законопроект був прийнятий на ранок 25 січня. Однак документ був датований ранішим числом - 22 січня, тобто днем, на який попередньо було встановлено відкриття українських Установчих Зборів. Збори не змогли розпочати своєї роботи через вибух воєнного конфлікту між Совєтською Росією та Українською Народною Республікою (див.: Христюк П. Замітки і матеріяли до історії української революції. - Відень, 1921. - Т. 2. - С. 106). Ця неправильна дата - 22 січня - традиційно пов’язується з прийняттям Четвертого Універсалу, і українці за межами УРСР святкують її як національний День незалежності. Термін “універсал” первісно вживався у XVII-XVIII ст. для прокламацій гетьманів та інших представників козацької старшини. Цей архаїчний термін Цен-тральна Рада відродила для своїх урочистих маніфестів, які адресувалися до всього народу України й містили в собі важливі заяви та ухвали конституційної ваги.
2
Між текстами Четвертого Універсалу, надрукованими в різних працях з історії української революції, є незначні розбіжності. Це дослідження грунтується на повному тексті Універсалів, які були надруковані у кн.: The Ukraine, 1917-1921: A Study in Revolution / Ed. T. Hunczak. - Cambridge, Mass., 1977.
3
Див. текст Третього Універсалу в кн.: The Ukraine, 1917-1921: A Study in Revolution. - P. 387-391.
4
Відповідні українські терміни такі: самостійність - політична незалежність країни, її статус суверенної держави; самостійництво - ідеологія та стан свідомості, спрямовані на досягнення незалежної національної державності; самостійник -той, хто підтримує програму самостійності. Англійська мова, здається, не має точних відповідників. Термін “nationalism” надто широкий і охоплює будь-які прагнення до національного самоствердження, навіть ті, які не передбачають повної політичної суверенності. Вживання терміна “independence” може викликати певне замішання, тому що він не лише стосується політичного статусу країни, але ft може мати інші значення. Наприклад, у часи революції існувала Українська партія самостійників-соціалістів. Але було б зовсім помилковим перекладати її назву як “party of independent socialists”, бо насправді малися на увазі не незалежні соціалісти, а прихильники самостійної України із соціалістичним внутрішнім ладом. Щоб уникати повторень, я залежно від контексту вживатиму як більш-менш синонімічні різні терміни: “independence”, “sovereignty”, “nationalism”, а також оригінальне українське слово “самостійність” та похідні від нього поняття. Варто з’ясувати ще одне питання, пов’язане із семантикою. Англійський термін “autonomy” означає самоуправління країни, яке може включати або не включати її повну незалежність. В українській, як і в інших слов’янських мовах, “автономія” означає самоуправління без повної державної незалежності.
5
Див.: Нечкина М. В. Общество соединенных славян. - Москва, Ленинград, 1927; Luciani G. La Société des Slaves unis (1823-1825). - Paris, 1963. Лучіані твердить (c. 66), що “Об’єднаним слов’янам... бракувало ідеї української національної окремішності від великоросійської національності”. Не вступаючи в детальну дискусію з цього питання, варто зазначити, що Об’єднані слов’яни, незалежно від недорозвинутого стану їхньої національної свідомості, належать до традиції української суспільної думки; вони мали помітний вплив на вироблення пізніших українських політичних програм у XIX ст. Див.: Гермайзе О. Рух декабристів і українство // Україна. - 1925. - N 6. - С. 25-38.
6
Див.: Luciani G. Le Livre de la Genése du peuple ukrainien. - Paris, 1956; Зайончковский П. А. Кирилло-Мефодиевское общество. - Москва, 1959.
7
Найповніше федералістична програма М. Драгоманова представлена у його
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Iсторичнi есе. Том 2», після закриття браузера.