Читати книгу - "Книга друга. Герой Дивли, LesykLab"

Зачарована величним видовищем, Єва змогла відвести погляд, лише коли з вершини піраміди в гондолу вдарив спалах світла. Яскравий промінь цього святилища описував повне коло на кшталт старого маяка з голограм. Примружившись у світлі променя, що ковзнув по їх гондолі, Єва розрізнила на піку піраміди величезне обертове око.

Гондола підлетіла до входу в будинок і відчинила двері кабіни. Щойно ступивши на землю, Єва опинилась у натовпі городян, що поспішали.

Повз снували люди всіляких кольорів і відтінків, а також роботи, зайняті міським господарством. Зграйка горобців із гучним цвіріньканням злетіла в повітря і приземлилася на сусідньому дереві. Вгорі, навколо піраміди, циркулював невичерпний потік гондол. Над багатьма будинками миготіли яскраві тривимірні голограми. Тут гучність міської музики трохи зменшили, і з невидимих ​​динаміків пролунав теплий голос:

– Доброго ранку, жителі Аттики та мої співгромадяни. На годиннику десять тридцять. Погода на сьогодні: мінлива хмарність, двадцять два градуси за Цельсієм. На вечір, приблизно о двадцять двадцять, незадовго до настання комендантської години, запланована злива. Через деякий час ми повернемось до вас з іншими новинами. До завтрашньої долі.

Єва простягла руку і схопила якогось перехожого трохи вище за ліктя. Гарний хлопець старший за Хейлі і з блідо-зеленою шкірою щось говорив у відкриту долоню.

- Стів, почекай наносік ... Так?

Єва прибрала руку і витріщилася на його зап'ястя, навколо якого танцювали язики полум'я – татуювання рухалося.

- Вибачте, - вимовила вона. – Я просто хотіла переконатися, що ви справжній… Що це все справжнє.

- Справжнє? – засміявся зелений чоловік. – Перебрала голограм, га? Убережи себе, роби регулярні перерви. Запевняю, реальний світ анітрохи не гірший.

- Гаразд. Дякую, - відповіла спантеличена Єва.

– До завтрашньої долі!

Людина потріпала Єву по голові і пішла у своїх справах.

- Гей, Єва, - гукнув дівчинку Хейлі, вказуючи на відчинені ворота будівлі. – Нам час. Ходімо.

– Але мені хочеться озирнутися, – запротестовала вона.

Єва обернулася, почувши якийсь електронний звуковий сигнал, і помітила, що настала яскравий логотип, вмонтований у тротуар. З логотипу з'явилася голограма дівчинки-підлітка з рудим волоссям, заплетеним у тугі скручені вузлики, і з темним макіяжем, що підкреслює очі та губи. Дівчинка привіталася із Євою і запитала:

- Хочеш поділитися своїм настроєм?

Потім вона почала зображати різні емоції: надула губи, радісно посміхнулася, зневажливо посміхнулася. З кожним новим виразом обличчя змінювався колір її яскравого вбрання.

– Покажи всьому світу свій справжній колір. Нова модна колекція емоодягу доступна в «Аттичній галереї». Це просто ульот!

Голограма розлетілася хмарою світлових частинок і зникла.

Хтось торкнувся Єви за плече.

- Ей, потім витратиш свою квотакарту, - сказав Хейлі. - Спочатку реєстрація, пам'ятаєш?

Але тут повз них прокотилася Матр блідо-жовтого кольору з запеленим у рожеве малюком на руках.

Матре!

Єва із заздрістю проводила очима робота-няньку. Та зустрілася з ще однією такою ж, і обидві загубилися у натовпі.

- Єва, ходімо. Пора вже, - квапив Хейлі.

– Добре.

Так само оточена натовпом, Єва пішла за своїм провідником пішохідним мостом через озеро, який привів їх прямо до входу в піраміду. По обидва боки височіли великі позолочені колони, що становили величну колонаду. Їх виснажували знаки стародавніх комп'ютерних кодів. Єви пригадалися голографічні передачі про єгипетські храми, покриті ієрогліфами. Двоє мандрівників увійшли до елегантного лобі і попрямували вперед під голопроекцією якогось маніфесту.

- Тут навалом усіляких контор, і я ніяк не можу запам'ятати, де бюро реєстрації, - промовив Хейлі, вивчаючи докладний план поверхів на своєму омніподі. - Дай я покличу робослужбовця. Зараз повернуся.

- Гаразд.

Єва відійшла в бік від роззяв і прочитала маніфест. Слова яскраво висвічувалися просто в повітрі, видно було всім.

Людина створила технологію на допомогу людині.

Технологія взяла він багато турботи людини; вона стежить за безпекою його миру.

Технологія продовжує життя людини. Вона виганяє хвороби та покращує людське потомство.

Технологія створює для людини житло та міське середовище, стабільне та надійне.

Технологія зберігає колективне знання, накопичене людиною.

Людина довіряє технології як самому собі.

Людина створила технологію, щоб пам'ятати минуле.

Людина створила технологію, щоб впливати на майбутнє.

З Технологією будь-яка мрія є досяжною.

Єва розглядала людей, що проходять повз, і розмірковувала про прочитане: «Поза Притулком і Технологією, і омніпод виявилися марними. Навіть Матр було важко на поверхні». У пам'яті сплив виступ Кадма про створення ПВЧ; залишалося лише гадати, як давно це сталося і скільки вже існує місто.

– Офіси муніципалітету з того боку. - Хейлі повернувся з циліндричним одноколісним роботом висотою йому до пояса.

– Ласкаво просимо до мерії Аттики, – бадьоро почав робослужитель. – Прошу вас йти за мною в бюро реєстрації.

Робот провів Єву та Хейлі до скляного ліфта, який забрав їх кудись високо-високо. Вийшовши з ліфта, трійця попрямувала довгим звивистим коридором з безліччю дверей, прикрашеному настінними розписами, що рухаються. Єва придивилася до однієї з картин: пейзаж, що зображує густі джунглі, поступово перетворювався на пустелю, а потім назад на джунглі. На протилежній стіні вхід до відділу громадських робіт прикрашав розпис, на якому штормовий океан пересихав до крихітного струмка, а потім знову наповнювався водою.

– Бюро реєстрації – наступні двері з правого боку. – Механічна палиця-рука висунулася з корпусу робота та вказала напрям. - Я можу допомогти вам ще чимось?