Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

Клімат і помірний пояс, де дмуть західні вітри

Течія

Гольфстріму

Західна частина материка зазнає ефекту закону Коріоліса — його обдувають майже постійні теплі й вологі південно-західні вітри і на нього також впливає течія Гольфстрім; обидва феномени пом’якшують температуру навіть у найвищих широтах. У центральній смузі атлантичної частини материка, що відповідає Північній Іспанії, західній половині та північному узбережжю Франції, так само як і всім Британським островам, — подібний вплив дає змогу визначити клімат і навколишнє середовище як «місцевість панування помірних західних вітрів». Цьому поясу властиві прохолодне літо (середнє значення влітку нижче за +20—21 °С), помірна зима (середнє значення в січні вище за +2 °С) і дуже мінлива погода — з дощем, який є необов’язково рясним, зате триває кілька днів, притаманний усім порам року та становить перевагу зимнього періоду, сприяючи розвитку рослин практично протягом усього року, адже вегетаційний період, як правило, починається при температурі від +4 °С. Щодо лісів (де дерева зазвичай мають широке листя), то вони можуть бути великими, але їх розвитку заважатимуть надмірна вологість та/або сильний вітер. Також слід згадати простори Ірландії, Шотландії та Англії, де лісу або взагалі немає, або після вирубки він не може вирости самотужки і поступається місцем болотам. Найпрохолодніша зона цього середовища — яка відповідає більшості територій Британських островів (хоча подібне явище також можна побачити на берегах Норвегії) — була найпривабливішою територією для ведення традиційного сільського господарства, що за умови пристосування самого довкілля надає багато можливостей для людської діяльності. Йдеться про так звану систему infield—outfield9, яка полягає в постійному обробітку присадибної ділянки для ведення сільського господарства (infield) та збереження інших територій (outfield) — земель, придатних для подальшого обробітку і розширення пасовиськ. Овес — як і ячмінь — зазвичай використовувався для сівби завдяки короткому вегетативному періоду, після якого пасовисько залишалося вільним протягом усієї зими. Постійна вологість також сприяла росту довгостеб­лових рослин і, відповідно, — особливо на Британських островах — поширенню солом’яних дахів більше, ніж будь-де. У крайній південній частині Атлантики наслідком добре збалансованої вологості та високих літніх температур є введення — серед традиційно культивованих — інших видів рослин, чутливих до згаданих вище характеристик: це стосується кукурудзи, що росла в Галісії й Астурії з давніх-давен і яку продовжують вирощувати й досі. У такій місцевості, як Аквітанія, де нижчі температури поєднуються з меншою кількістю опадів через відсутність гірських бар’єрів, які затримують вологу з океану, формуються сприятливі умови для росту виноградної лози. Добре відомим є те, що ця рослина, яка найліпше розвивається в середземноморському кліматі, може давати плоди і в інших регіонах, навіть пізньої осені.

9 З англ. infield — присадибна ділянка, на якій часто проводяться сільськогосподарські роботи, outfield — віддалена земельна ділянка, що рідко обробляється. — Прим. пер.

Система

infield—outfield

Кукурудза

та виноград

Клімат і пояси Середземномор’я

Ще одним доволі неоднорідним помірним кліматом Європи є субтропічний середземноморський, який у різних видах охоплює практично всю територію на північ від однойменного моря (за винятком Паданської рівнини), майже всю Португалію, більшу частину не атлантичної Іспанії і краєчок Кримського півострова у Чорному морі. Основними рисами цього типу клімату є майже така сама м’яка й волога зима, як і на території, де дмуть західні вітри (середня температура в січні вища за +4 °С), однак більш тепле літо (середній показник у липні перевищує +20—21 °С) через наближеність до одного з найспекотніших місць на Землі — пустелі Сахара. Також літо є не тільки теплим, а й посушливим. Чергування між сухим і вологим періодами залежить від поширення на регіон впливу західних вітрів та антициклону із сухих тропіків. Тривалість періоду літньої посухи є різною і зростає від півночі до півдня і від заходу до сходу: наприклад, у Каталонії посуха триває два місяці, а на Пелопоннесі — п’ять чи шість. Хоч у північній частині Середземномор’я максимальна кількість опадів випадає восени, ніж узимку. Через поєднання спеки й посухи влітку в диких рослин спрацьовує захисний механізм від надмірного випаровування вологи: переважають рослини, що пристосовані до посухи (ксерофіти) та мають такі властивості, як щільне (склерофіти) чи голкоподібне листя. Вічнозелені дуби (кам’яний дуб, пробковий дуб, quercus coccifera — кермесовий дуб), деякі види сосен (марітіма, пінія алепська), і особливо чагарники — віничник прутовидний (spartium junceum), дике оливкове дерево, мирт, мастикове дерево, еріка і т. ін. — є частинами середземноморського лісу в всьому його різноманітті. Територія лісу, який, цілком імовірно, походить із прибережних та південних районів, була збільшена саме людськими руками, адже кліматичні умови часто перешкоджають необмеженому росту дерев та їх спонтанному відновленню. Звідси й дефіцит давніх порід дерев, що може пояснити брак стаціонарних пристроїв для побутового опалення великої житлової площі (у поєднанні з не дуже холодним кліматом) чи домашніх дахів без використання дерев’яних балок (у хатинках-«трулло», бунгало та ін.). Ефект, спричинений труднощами з відновленням кількості дерев, відсутність або невелика кількість трав’янистого покриву землі у посушливий літній період, а також часта жорсткість опадів роблять середовище Середземномор’я схильним до ризиків механічної ерозії та руйнування органічних частин ґрунту і, відповідно, доволі крихким у європейському контексті. Ця крихкість, як правило, посилюється з інтенсифікацією рослинництва та тваринництва. Іншою особливістю Середземномор’я є помітна схильність — з огляду на високі температури влітку — на розмноження в застійних водах збуднику малярії — комара анофелеса: саме цей фактор на тривалий час зробив велику кількість територій рівнин недоступними для людей.

Зима і літо

Середземноморський

ліс

Критичність

високих

температур

Найпоширенішою традиційною аграрною системою у постійно оброблюваних районах Середземномор’я є дворічна сівозміна, коли рік сівби чергується з роком спокою (можливо, частково зайнятий посадкою бобових культур). Посівні роботи відбуваються восени, адже, зважаючи на літню