Читати книгу - "На Кожумʼяках, Іван Семенович Левицький"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Гострохвостий. Який у вас великий розум. Євфросино Сидоровно! Я тiльки стою та дивуюсь, витрiщивши очi. Отак i менi здається, як вам. Чи не можна б було нам повiнчатись хоч би i сiєї недiлi, щоб Скавичиха i не прочула про те?
Сидір Свиридович. Трохи буде швидко. Та треба ж i дочцi сукню бiлу пошити.
Євдокія Корніївна. Вже готова й сукня, й бiлi черевики купила я сама. Тiльки взяти в лавцi бiлi трясучки на голову та дещо до сукнi попришпилювати, та хоч i завтра до вiнця.
Гострохвостий. Ото й добре! То й повiнчаємось у недiлю.
Всі. Хоч i в недiлю. Нiчого нам одкладати.
Завiса падає
ДIЯ П'ЯТА
Двiр Рябка; на дворi стоїть хата з ганком; направо - баркан з брамою i хвiрткою, налiво, пiд гору - сад, обгороджений тином. Далеко видно гори, на горах - Андрiївська церква, Десятинна, Софiйський собор.
Сонце на заходi.
ВИХIД 1
Химка сама.
Химка (замiтає двiр мiтлою). Другим людям недiля, а тобi нема нi празника, нi недiлi в сих хазяїнiв. Вони весiлля справляють, а ти мети двiр у недiлю, ще й пiском посипай, ще й зеленою травою потруси, бо бач велика панi поїде вiнчатись. Знаємо, з яких ви панiв. I я була б такою самою панею, якби був живий мiй чоловiк.
ВИХIД 2
Химка й Сидір Свиридович.
Сидір Свиридович. Химко? Пiймай собаку та прив'яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та не обiрвала якiй-небудь паннi весiльної сукнi. (Входить у хату.)
Химка. Хiба в мене собачi ноги, щоб я за собаками бiгала?
ВИХIД З
Настя, Ольга й Варвара.
Настя входить в хвiртку i йде до ганку.
За нею входять Ольга й Варвара, убранi по-весiльному.
Ольга i Варвара (до Настi). Добривечiр тобi! Потривай лиш! Як ми разом з'їхались, неначе змовились.
Настя (стає серед двора). Доброго здоров'ячка, мої дорогi. (Цiлується з обома.)
Ольга (до Настi). Як же ти гарно убралась! Зовсiм, як до вiнця. Яка гарна матерiя! (Лапає.) А по чому аршин?
Настя. Трошки дорога матерiя: по два карбованцi платила.
Варвара (тихо). Отже й збрехала; я вже знаю, що платила по пiвтора карбованцi.
Ольга (до Настi). Для твоєї сукнi коли б не одкинувся Гострохвостий од своєї Євфросини.
Варвара. Я б на його мiсцi одкинулась од неї й без того.
Настя. Вже й бере! I де в його тi очi були? Хiба ж у нас нема кращих паннiв. Сам як чорнобривець, а бере сову.
Варвара. Вже й бере! Нiс, як карлючка! (Смiється.)
Ольга. Очi, як цибуля. (Смiється.)
Настя. Одначе чого ж ми тут стоїмо? Ходiмо в хату.
Всі три. Ходiмо! Ходiмо! (Йдуть у хату.)
ВИХIД 4
В хвiртку входять два Митрополичі баси в сiртуках.
1-й бас. Та цей дом менi по знаку. Я тут був з Кирилом та Тарасом.
2-й бас. Чи добре ж приймали?
1-й бас. О, ще й як добре! Хазяїн i хазяйка дуже люблять пiснi i трохи нас на руках не носили. Та тут ми гуртом уклали в копи мало не двi вiдрi горiлки. Он де Гострохвостий надибав собi дiвчину! Ой братику, та тут нас жде велика випивка. Спасибi Гострохвостому, що попросив нас на весiлля. За те ж я йому так одкатаю апостола, що церква буде дрижати!
2-й бас. Пiддам i я басом жару. Ну вип'ємо ж цього вечора!
1-й бас. О, що вип'ємо, то вип'ємо! От буде лахва!
ВИХIД 5
Ті самі i Гострохвостий з двома шаферами.
Гострохвостий. (до басiв). Здрастуйте! Як живете, як двигаєтесь!
Баси. Вашими молитвами помаленьку живемо! Цей двiр нам трошки по знаку. Добрi люди живуть в цiм дворi i, здається, не вбогi.
Гострохвостий. О, не вбогi.
Шафери. Авжеж не вбогi. Рябкова лавка швидко перейде на першу улицю на Подолi.
Баси (до Гострохвостого). Наберете в кишенi всякого добра?
Гострохвостий. (гордо). Авжеж наберемо: не в дурнiв удались.
Всі. От щасливий чоловiк. Багатому чорт дiтей колише.
Всі йдуть до хати.
Гострохвостий зостається й виглядає в хвiртку.
Гострохвостий. Ой боже мiй! Аж трушусь. А що, як почує та й прибiжить скажена Скавичиха! Ой-ой-ой! Душа моя тривожиться. (Зiтхає i йде в санок. Йому назустрiч виходить Сидiр Свиридович, обнiмає його й цiлується.)
ВИХIД 6
Гострохвостий, Сидір Свиридович, шафери й два баси.
Сидір Свиридович. От тепер ви вже наш. Вже нас нiхто не розлучить. Будьте ж щасливi в новiй жизнi. Вас жде Євфросина. Прошу до хати. Поблагословимо вас, та, про мене, й до вiнця. Здрастуйте. (Здоровкається з паничами. Всi входять у хату. Сидiр Свиридович з сiней.) Химко! Йди, голубко, одчиняй ворота, та широко-широко.
Химка виходить, одчиняє ворота.
В ворота заглядають погоничі й міщанки.
Химка вертається в хату.
З хати на ганок виходять шафери з образами й свiчками, сходять по схiдцях i стають по обидва боки ганку; за ними виходить один бас i несе хлiб-сiль, за басом виходить другий бас.
Гострохвостий i Євфросина, Сидір Свиридович, Євдокія Корніївна, убрана в чудний старомодний чепчик, дружки, кілька міщанок i Химка.
Євдокія Корніївна i Міщанки плачуть i втирають очi хусточками.
ВИХIД 7
Гострохвостий, Євфросина, Сидір Свиридович, Євдокія Корніївна, шафери, дружки, Митрополичі баси, Міщанки й Химка.
Гострохвостий. (до одного баса). Гукнiть, будьте ласкавi, щоб звощики пiд'їхали пiд самi ворота.
1-й бас (вибiгає за ворота й гукає). Гей, звощики! Сiдайте на козла та подавайте конi, бо вже молодi йдуть. (Вертається.)
Євдокія Корніївна (плачучи). Нiхто не знає, одна мати знає, як тяжко видавати замiж одним одну дочку. Була, жила в хатi, а завтра хто його зна де й дiлась. Нi до кого буде й слова промовити. Так, неначе й не було в мене дочки.
Сидір Свиридович. Не плач, стара! Не тепер, то в четвер, а все-таки дiвчат не мине те лихо. Треба ж колись оддати дочку.
Гострохвостий. (тихо). Нема Скавичихи на весiллi. Слава ж тобi, господи! Збувся я клопоту.
Сидір Свиридович (бере хлiб i сiль). Ще раз благословляю вас святим хлiбом перед вiнцем. Даруй же вам, боже, щастя й здоров'я i добра повну хату!
ВИХIД 8
Ті самі й Горпина Корніївна.
Горпина Корніївна (прожогом вбiгає в ворота, розпихаючи людей, i кидається з плачем i з криком
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На Кожумʼяках, Іван Семенович Левицький», після закриття браузера.