Читати книгу - "Сивий Капiтан, Володимир Миколайович Владко"

Тепер iз всюдихода було лише зрiдка видно невеличкi групи полiцейських радистiв, що чергували бiля переносних радiостанцiй. Це були пости спостереження, якi повиннi були негайно сповiщати командування операцiї в разi появи "Люцифера". А втiм, приймач всюдихода мовчав, значить, усе було в порядку, донесень не надходило.

Великий лiс справляв враження цiлком безлюдного, бо тих радистiв можна було побачити, тiльки добре придивившись. А крiм них, тут уже не було нiкого. На якусь хвилину Хуанесовi навiть здалося, що в лiсi мало живої сили. Але вiн одразу ж вiдiгнав цю думку, бо й справдi, що могли б протиставити солдати чи полiцейськi "Люциферовi"? Тiльки рушницi, кулемети та ручнi гранати, якi для таємничого автомобiля нiякої небезпеки не становили. Нi, нi, все гаразд, люди тут не потрiбнi, - хiба що тiльки для спостереження. Все зроблять загородження на шляхах, а в разi крайньої потреби - гармати!

Тiльки ближче до самої середини лiсу, за наказом особливо уповноваженого, було розмiщено кiлька груп солдатiв з частин спецiального призначення, озброєних важкими кулеметами. Цiлком можливо, що крупнокалiбернi розривнi кулi зможуть вразити "Люцифер", подолавши його загадковий невидимий захист.

Всюдихiд посувався далi й далi. Шофер уважно вглядався вперед, напружено тримаючи баранку. Так само уважно вглядався вперед i Мiгель Хуанес. Вiн вiдчував, що наближаються вирiшальнi хвилини. Споконвiчна лiсова тиша, яка оточувала їх, здавалося, була насичена тривогою. А лiс дедалi густiшав. Вiд шляху, яким посувався всюдихiд, уже не вiдгалужувалися нiякi дороги, лише з бокiв iнодi виднiлися вузенькi стежки. I всюди заплутанi кущi, товстi дерева - все це справдi утворювало непрохiднi хащi. Так, непогану схованку обрав собi цей Сивий Капiтан! Коли б не спостережливiсть Хуанеса, нiхто б i не подумав, що в цьому дикому лiсi може ховатися його "Люцифер"!

- Наближаємось до центральної частини, пане особливо уповноважений, тихо мовив шофер, не повертаючи голови.

Лiс попереду наче враз порiдшав. Мiж деревами ясно видно було велику галявину. А на нiй... на нiй стояв сiро-зелений "Люцифер"! Так, так, це вiн, помилки не може бути, бо ж його не можна не впiзнати одразу!

Всюдихiд зовсiм уповiльнив хiд. Хуанес вiдчув, як позаду нього важко дихає Хосе Френко. Ще кiлька секунд - i детектив поклав руку на плече шофера.

- Стоп! - ледве чутно наказав вiн, наче побоюючись, що його можуть почути на загадковiй машинi Сивого Капiтана.

Велетенська, довгаста, вона, здавалось, лежала на травi, немов, у неї зовсiм не було колiс. Двоє людей у комбiнезонах поралися бiля передньої її частини. Ще один сидiв на землi. Мiгель Хуанес не зводив погляду з машини.

Раптом люди в комбiнезонах випросталися, нiби прислухаючись, i одразу ж пiдбiгли до драбинки, що вела до вiдчинених дверей "Люцифера", пiднялися нею i зникли всерединi. Той, що сидiв на землi, за якусь хвилинку теж пiдвiвся й пiшов за iншими. Драбинка наче сама вскочила всередину машини, i дверi зачинилися, немов засунулися. Перед очима Хуанеса лише тьмяно виблискувала матова поверхня "Люцифера". Помiтили! Ну, тепер це байдуже, все йде гаразд!

Мiгель Хуанес озирнувся. Його зiркий погляд помiтив кiлька груп солдатiв, озброєних важкими кулеметами. З "Люцифера" їх, безумовно, не було видно, бо вони ховалися за деревами. Добре, дiї розгортаються точно за планом. "Люцифер" нiкуди не вислизне з пастки!

Хуанес навмисно перечекав ще хвилину, стримуючи нервове збудження. Ось вiн перед ним, орден Бiлого Орла, нагорода i слава людини, яка знешкодила злочинного Сивого Капiтана! Тепер потрiбнi цiлковитий спокiй i витримка. Треба вжити всiх заходiв для того, щоб виконати волю каудiльйо i взяти "Люцифер" непошкодженим. Та коли в цього Сивого Капiтана залишилася хоч малесенька частинка розуму, вiн мусить, мусить зрозумiти, що в нього нема iншого виходу, нiж покiрно здатися. Слiд тiльки все йому розтлумачити, довести, що вiн у пастцi.

Нахилившись до мiкрофона радiостанцiї, Мiгель Хуанес неголосно наказав:

- Тримати всi сили напоготовi! Починаю переговори.

Вiн знав, що це його розпорядження прийняте всiма iнспекторами, якi керують загонами. Курок зброї зведено, тепер досить одного його слова, щоб та зброя почала дiяти.

Особливо уповноважений вийшов з усюдихода i рушив уперед, до "Люцифера", який не подавав нiяких ознак життя. Мiгель Хуанес не ховався. Вiн iшов, не виймаючи рук з кишень плаща.

Вiн iшов, майже фiзично вiдчуваючи на собi погляди десяткiв очей - i його вiрного Хосе Френко, i шофера всюдихода, i солдатiв, що виглядали з-за дерев. Усi цi люди дивляться на нього, вони захопленi мужнiстю i вiдвагою Хуанеса, який, не виймаючи рук з кишень, спокiйно наближається до страшного "Люцифера". Дурнi! Вони не вмiють логiчно мiркувати, як робить це вiн, славетний Мiгель! Адже людина, яка розмовляє так, як цей Сивий Капiтан говорив по телефону з начальником полiцiї, напевне належить до категорiї так званих iнтелiгентiв; вiн просто не зможе заподiяти шкоди тому, хто отак спокiйно йде до нього. Це ж цiлком ясно!

А втiм, звiсно, певна обережнiсть не завадить. Мiгель Хуанес спинився, не доходячи до "Люцифера" крокiв iз двадцять.

Вiн ще раз оглянув загадковий автомобiль. Тепер, зблизька, "Люцифер", який усе ще стояв нерухомо, наче завмер, здавався ще бiльш важким i неповоротким.

Мiгель Хуанес нарештi вийняв руки з кишень плаща. Вiн пiднiс їх, склавши рупором, до рота i гучно прокричав:

- Гей, там, на "Люциферi"! Слухайте! Ви чуєте мене?

На кiлька секунд запала тиша. її порушувало тiльки щебетання безтурботних лiсових пташок. Потiм на даху таємничого велетенського автомобiля з'явилася якась чорна округла рiч, що нагадувала плескатий гучномовець. З "Люцифера" раптом залунав голос. I Мiгель Хуанес здригнувся, вражений: це був знайомий йому мужнiй голос Сивого Капiтана. Цього детектив нiяк не чекав. Як мiг опинитися тут Сивий Капiтан? Як вiн дiстався з столицi до середини Фонтiвероса, коли полiцейськi застави не пропускали сюди жодної людини?..

Та мiркувати з цього приводу не було часу. Зрештою, зараз це не змiнює становища.

- Я слухаю, - чiтко пролунав голос з "Люцифера". - Чого вам треба тут?

Мiгель Хуанес перевiв подих. Треба було створити враження найбiльшого спокою i впевненостi.

- За дорученням уряду я прибув сюди для переговорiв з вами, - почав вiн. - Якщо ви й є той самий Сивий Капiтан, який...

Голос з "Люцифера" обiрвав його мову:

- Менi нема чого говорити