Читати книгу - "Мауглі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Багато хто так і зробить, поки знову зійде місяць, — промовив Балу. — Каа добре пополює… на свій лад.
— Але що це все значить? — спитав Мауглі, який не знав про могутні чари пітона. — Я нічого не бачив, крім величезного змія, що по-дурному звивався, аж доки стемніло. Тільки от ніс він собі розбив. Ну, ну!
— Мауглі! — гнівно сказала Багіра. — Коли у Каа розбитий ніс, то винен у цьому ти; мої вуха, боки і лапи, а також шия і плечі Балу покусані також через тебе. Ані Балу, ані Багіра багато днів тепер не зможуть полювати собі на втіху.
— Не біда, — сказав Балу. — Зате Людське дитинча знову а нами!
— Твоя правда, але воно дісталося нам ціною часу, який ми могли б витратити на добре полювання, ціною ран, шерсті — у мене майже півспини вискубли, а головне, ціною честі, бо пам'ятай, Мауглі: через тебе я, чорна пантера, була змушена звернутись по допомогу до Каа, а потім ми з Балу подуріли, як маленькі пташки, зачаровані його Танцем Голоду. Ось, дитинча, що вийшло з твоїх забавок з Бандар-Логами!
— Так, це правда, — сумно відповів Мауглі. — Я погане Людське дитинча, і мені болить душа!
— Гм! Як велить Закон Джунглів, Балу?
Балу не хотів, щоб Мауглі зазнавав нових неприємностей, але він не міг перечити Закону Джунглів і процідив крізь зуби:
— Каяття не рятує від кари. Але пам'ятай, Багіро, він ще дуже малий!
— Я це пам'ятаю, але він накликав біду і повинен дістати кару. Що ти на це скажеш, Мауглі?
— Нічого. Я зробив негарно. Ти і Балу поранені. Це справедливо.
Багіра одважила йому півдесятка стусанів, звичайно, з погляду пантери, ніжних (вони, напевно, не збудили б її власних дітей), але для семирічного хлопчика це була досить важка кара. Коли все було скінчено, Мауглі чхнув і встав, не кажучи ані слова.
— Ну, — сказала Багіра, — стрибай мені на спину, Братику, та подамося вже додому!
Звичаї Джунглів тим гарні, що коли винного покарано, то про Його вчинок вразу ж забувають, і ніхто ні на кого не дметься. Мауглі поклав голову на спину Багіри і заснув так міцно, що не прокинувся навіть тоді, коли друзі принесли його до рідної печери під бік Матері Вовчиці.
ДОРОЖНЯ ПІСНЯ БАНДАР-ЛОГІВ
Як граціозно ми лісом нічним
Просто під місяцем заздрим летим!
Правда, хотіли б ви в коло до нас?
Правда, бракує вам рук повсякчас?
Правда, бажали б ви мати, крім рук,
Хвіст отакий, мов амурів лук?
Сердишся, любий? Та ти постривай…
Брате, хвостом веселіше махай!
Ось посідали ми й диспут ведем,
Голови сушимо, нігті гризем:
Плани складаємо — добрі, корисні,
Мудрі, величні та ще й славнозвісні!
їх неодмінно нам треба здійснить —
Всі… лиш єдиним бажанням і вмить!..
Ах, ми й забули!.. Та ти постривай…
Брате, хвостом веселіше махай!
Все, що ми чули за мандри свої
Бід звіра, від птаха, а чи від змії —
Бід товстошкірих, пернатих, лускатих, —
Все те відтворимо
Дружно,
Завзято!
Браво! Чудесно!
Повторимо знов!
Людям би вчитися з наших розмов!..
Ну й замололи!.. Але постривай!..
Брате, хвостом веселіше махай!
Ось ми які, всі побачать нехай!
Тож не гайтесь, до нас приставайте
І за нами чимдуж поспішайте
Верховіттям дерев, де сплелися в гірлянди ліани!
Сміття, кинуте нами, покаже вам путь,
Співи наші чудові до нас доведуть;
Вірте, вірте, нам вдасться здійснити омріяні плани!
ЯК СТРАХ ПРИЙШОВ
Замовкли струмки, пересохла земля –
Віднині ми друзі — і ти, і я;
Запалені очі, сухі язики
В усіх, що зібрались на берег ріки.
Нема тут ловців, позабуті двобої –
Всі жертвами стали посухи страшної.
Он хижа пантера, і дика свиня,
І тигр, і ведмідь, і мале оленя,
І вовк зголоднілий, і сарна худюща
З одної ковбані п'ють воду цілющу.
Замовкли струмки, пересохла земля –
ми друзями будемо — ти і я,–
Аж поки хмарки не прилинуть сюди
І дощ не розіб'є наш Мир Води.
Закон Джунглів, що набагато старіший за всі інші закони світу, передбачає всі несподіванки, які можуть спіткати мешканців Джунглів. Він і досі такий довершений, який має бути закон, створений часом і звичаями. Якщо ви читали інші оповідання про Мауглі, то, мабуть, пам'ятаєте, що він довго жив серед Сіонійської Вовчої Зграї і вивчив Закон а допомогою Балу, бурого ведмедя. І коли хлопчикові набридало зубрити нескінченні правила, Балу говорив йому, що Закон схожий на гігантську ліану, 6g обвиває кожного, і ніхто не може від нього утекти.
— Коли ти проживеш стільки, скільки прожив я, Братику, то побачиш, що всі Джунглі підкоряються принаймні одному Закону. Але то буде невеселе видовище, — додав Балу.
Його слова влітали в одне вухо Мауглі і вилітали в друге, бо хлопчик, у якого тільки й роботи, що їсти і пити, не думає про біду, аж поки зіткнеться а нею віч-на-віч. Та настав рік, коли слова Балу справдилися, і Мауглі переконався, що всі Джунглі перебувають під владою одного Закону.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мауглі», після закриття браузера.