Читати книгу - "Мудрі жінки"

Я зібралась швиденько і тихо вийшла в загальний коридор. Від несподіванки втратила дар мови: зустрічаю Сергія, з яким із дверей виходить наша спільна знайома. Розлучена жінка, яка має маленького сина. Сергій аж змінився на обличчі, а вона — ні, гордою павою виходить, вітається і йде до ліфта. Я боялась, що від нашого важкого мовчання зупиниться ліфт. Але доїхали.

Купила хліб, але готувати суботні смакоти для своєї сім’ї мені враз розхотілось. Півдня думала: говорити чоловікові про побачене чи ні. Але все вирішилося дуже просто: Сергій сам прийшов до нас і розказав моєму чоловікові про все, попросив тримати його таємницю. Важко, дуже важко мовчати про таке і не поділитися із кращою подругою, бо це розіб’є її серце, а потім і сім’ю. Ніколи не розкажу! Буду мовчати.

Сплинув рікою час, настав день приїзду Світлани. Переступила поріг не просто гарна жінка, а мрія кожного мужчини. Загоріла, посвіжіла, очі переливаються зеленим вогнем. У нас вдома зробили святкову вечерю. Я вже давно не дивувала своїх найрідніших такими делікатесами та шедеврами кулінарного мистецтва. Дивитися Світлані в очі я не могла, все бігала по кухні, метушилась, і вона не помітила моєї прихованої ніяковості. Слава Богу!

Немає таких сімей, де все життя тривали б тільки кришталево-чисті і чесні стосунки і не було б таких прикрих випадків. Життя ввійшло у звичне русло — усі на роботі. Бачимось тільки у вихідні та в разі потреби увечері в будні.

Результатів лікування, на жаль, ще не було. Минула друга половина літа, настала осінь. І ось перед Новим роком приходить до сусідів великий рекомендований лист. їх не було вдома, тому листоноша залишила його мені. Конверт великий, мабуть, якісь папери. Зворотна адреса — Крим. Напевно, Світлана мала нових друзів у Криму. Шкода, що не написали від кого, бо мене вже розбирала жіноча цікавість.

Рипнули вхідні двері — повернувся з роботи мій чоловік, з ним прийшли й наші сусіди.

— Привіт, — кажу. — Танцюйте, вам великий лист.

Сусіди здивувались: від кого б це? Узяли ножиці, розрізали. У конверті — великі світлини, а на них — моя сусідка на морі в купальнику, обнімається і цілується з гарним молодим мужчиною.

На іншій світлині той мужчина вже у білому халаті, і Світлана в нього на прийомі — чоловік був лікарем у санаторії. У нас всіх відняло мову. Світлану наче громом ударило. Сергій вийшов, не пустивши й пари з вуст. Мій чоловік також мовчки пішов до кімнати. Ми з подругою залишились у кухні. Світлана — в плач, я також. Жіноча солідарність! Мені враз пригадалася Сергієва інтрижка. Та сказати про це сусідці не можу — не хочу підливати масла у вогонь.

Світлана пригадала, що в санаторії було святкування дня Нептуна на пляжі, вона лікаря вітала після якогось конкурсу. А світлини в кабінеті робили для стенду про санаторій. Єдине, чого вона не змогла зразу пояснити ні собі, ні мені, — хто б міг надіслати їй ці фото і навіщо. Потім, правда, згадала, що був у санаторії старший лікар, який домагався її прихильності, а вона йому відмовила. І він таким чином помстився їй. онайшов адресу і зробив їй такий новорічний подарунок… Про це Світлана розповіла мені, але як зрозуміє цю ситуацію Сергій? Світлана поплакала, позітхала, але додому все-таки йти треба.

Ми з чоловіком усе прислухалися, чи не буде за стіною «громів і блискавок». Не роздягалися до півночі, не знали, як реагувати на все, що сталося. Але, Слава Богу, за стіною було тихо. Коли люди ревнують одне одне, то кохання часто стає ще міцнішим.

Світлана зуміла довести своєму чоловікові, який прикрий випадок трапився з нею, вона уміло розв’язала цей заплутаний вузол.

Сергій, маючи свою таємницю від Світлани, вирішив не торкатися теми санаторію, світлини порвав і викинув. Після ревнощів у сім’ї наших сусідів настав медовий місяць. Новий рік зустрічали разом, усі були веселі і радісні.

На день Валентина сусіди зробили святкову вечерю і запросили нас до себе. Вони були щасливі. Стіл був просто розкішний, закуски — царські. Не було на столі тільки міцних алкогольних напоїв: Сергій урочисто сповістив нам, що Світлана вагітна, і що ми будемо хресними батьками їхньої дитини.

Правду говорять: щоб вийти з якоїсь критичної ситуації, треба, щоб кожен прогорнув книгу свого життя, зробив іспит своїй совісті, заспокоївся, почав життя з чистої сторінки. Наше щастя залежить від того, як ми сприймаємо і трактуємо події нашого життя, а не від природи самих подій.

…Через вісім місяців у наших друзів народилися двійнята — донечка і син. Щастю молодих батьків не було краю.

Ранок був чудовий. Після двотижневого безперервного дощу нарешті на небі засяяло сонце. Воно ще боролося з хмарами, але світло завжди перемагає темряву. Отже, сонце впевнено прозирало з-за важких темних хмар, і нарешті засвітило так, як може світити тільки в червні — яскраво і сліпучо.

У Марії аж в очах замерехтіло від нього та різнобарв’я квітів на її подвір’ї. Вона задоволено сіла на поріг свого гарного одноповерхового будинку, безжурно підставила обличчя під ласкаві промені.

Як приємно так сидіти! Заплющити очі, мріяти і згадувати щось гарне, нікуди не поспішати. У Марії був чудовий настрій. Учора ввечері приїхав її коханий чоловік. Приїхав утомлений, змерзлий.

Вона