Читати книгу - "Ієрогліф кохання"

Ніколи, ніколи не зможуть поєднатися Драконячі вагіна й пеніс... І ніколи потвора не відчує задоволення від справжнього сексу...

Хіба що... Хіба що з’явиться Хтось сторонній, Хто полюбить Дракона-самітни-ка...

І я собі навіть уявляв себе тим Кимось... І не раз...

Вони — Христя, Франсуа й Кім Ір Сен — виїхали по обіді в пустелю джи-пом-всюдиходом разом з провідником-бедуїном (а точніше, псевдобедуїном) та іншими трьома маленькими екіпажами, які складалися з псевдобедуїнів-провідників і західних туристів. На них чекала дивовижна програма: вечеря в шатрах у найкращих традиціях «Тисячі й однієї ночі», а після того — споглядання заходу сонця. Вночі вони мали повернутися до готелю.

«Західні туристи» були нормальні адекватні молоді люди з різних країн Європи, тому прогулянка вдалася. Вечеря в шатрі справді нагадувала улюблений цикл арабських казок, з додаванням ще одного важливого аксесуару, не передбаченого в арабських текстах, — алкоголю, яким запаслися західні туристи. Франсуа і Кім Ір Сен виявилися єдиними непитущими (крім псевдобеду-їнів, звичайно), за що їх напівжартома засудила решта компанії.

Кмітливі псевдобедуїни, поки з голів багатеньких туристів не вивітрився алкоголь, запропонували додаткові послуги, які не входили в попередній кошторис поїздки, а саме катання на верблюдах. Тверезий Франсуа довго відмовляв п’яненьку Христю, однак на те й існує випивка, щоб тверезий і п’яний не могли порозумітися.

Аж ось Христя сяк-так усілася верхи і небезпечно хитнулася, коли тварина вставала на ноги. Франсуа, знаючи схильність своєї божевільної подруги до потрапляння в катастрофічні ситуації, змушений був найняти другого верблюда і сісти на нього, щоб супроводжувати її.

Тут і почалися всі нещастя: пі д час їхнього ризикованого дефіле верблюд, на якому сидів Франсуа, почав несподівано переслідувати верблюдицю Христі, а та, в свою чергу, тікати від нього. (Пізніше їм пояснили, що на верблюда цілком раптово накотилися парувальні пристрасті, тобто він захотів Христину верблюдицю, причому НЕГАЙНО.) Скінчилося все тим, що верблюд завалив верблюдицю, а Франсуа впав і скрутив собі шию. Христя внаслідок верблюжого «кохання» не постраждала, лише трохи наїлася піску.

Цей випадок дав можливість Христі протверезіти, тому їй довелося ще раз добряче напитися, аби достойно і «в формі» зустріти захід сонця.

Інші питущі не менш «капітально» підготувалися до цієї події. Було дуже весело, і коли Христя пожартувала: «Сподіваюся, на цей раз моє невезіння не спрацює і нас не засипле піщаною бурею», — всі по-ідіотськи розіржались, як верблюди, а псевдобедуїн запевнив, що немає ніяких провісників поганої погоди.

Однак варто йому було це промовити, як на горизонті з’явилась величезна хмара куряви і стала неймовірно швидко наближатися до їхнього табору.

Псевдобедуїни заметушилися, власне саме в цей момент стало ясно, що вони не справжні бедуїни, бо поводилися в екстремальній ситуації аж надто непрофесійно. Вони загнали всіх в одне шатро, сяк-так затягнули всі входи і виходи, закутали всіх туристів з ніг до голови якимись ганчірками, лишивши маленьку щілинку для очей, наказали полягати на настил і намагатися не робити зайвих рухів.

Усі ще встигли зробити пару останніх ковтків спиртного для повного щастя і тільки тоді полягали покотом. Шатро нагадувало бляшанку зі шпротами, щоправда, відкриту, бо коли піщана буря почала теліпати шатром, шпротинки почувалися не дуже стабільно. Всі завмерли, прислухаючись. Комусь було страшно, комусь весело.

Христя пам’ятає лише, що їй було страшенно добре: порція алкоголю була ідеальною: достатньою для того, щоб розслабитися, але і щоб не обригатися.

Він прокинувся від того, що в нижній частині його тіла почало щось діятися. Від піску різало очі, а на зубах скрипіли піщинки, і він ніяк не міг отямитись. А ще йому приснився сон, ніби він займається коханням із потворним Драконом. І це було зовсім не потворно. Дракон уві сні ніжно притулився до нього і став зігрівати його своїми теплими фудзіяма-ми, від чого по тілу Кім Ір Сена прокотився імпульс солодкого задоволення.

Він боявся поворухнутись, щоб не сполохати Дракона, намагався зачаїти подих, але його маленьке серце нестримно калатало.

Дракон ще ближче присунувся до Кім Ір Сена і своїм великим щупальцем проник йому між ноги, розсунув їх, виліз перед ширінькою його джинсів, а тоді став у ній колупатися, досить довго, і при цьому сердито сопів у вухо Кім Ір Сенові. Доколупавшись до його маленької потворки, щупальця Дракона почали м’яшкорити її, і все було точнісінько так само, як у його підліткових фантазіях.

Маленька потворка дуже зраділа, що нею хтось зацікавився. І не просто якийсь ХТОСЬ, а сам Дракон, потвор-ний-препотворний Дракон.

Усі попрокидалися приблизно водночас від того, що хтось почав відкопувати їхнє шатро з піску. Це був бедуїн, який усіх привітав білосніжною посмішкою і запросив на ранкову каву.