Читати книгу - "Незнайко в Сонячному місті"

— От ви і вдома, — сказала вона. — Хочете відпочити з дороги? Ліворуч од вас двері в кімнати. Заходьте і влаштовуйтеся без церемоній. Свої капелюхи можете повісити тут у передпокої на вішалці або в шафі, що стоїть перед вами. Це удосконалена шафа-пилосос. Вона чистить одяг й автоматично висмоктує з нього пилюку. Праворуч двері до ванної кімнати. Може, хто-небудь із вас хоче прийняти душ або ванну чи хоча б просто вмитися? — запитала вона, з посмішкою глянувши на Пістрявенького.

— Ми вашу пропозицію обміркуємо, — відповів Пістрявенький.

— От, от обміркуйте, будь ласка! У кого-небудь є запитання?

— У мене є, — сказав Пістрявенький. — Хто ви, де ви і як вас звати?

— Я черговий директор готелю, моє місце в директорському кабінеті, а звати мене Лілія.

— А мене Пістрявенький, тобто… тьху! Бруднуале Пістряніні — от!

— У мене теж запитання, — сказав Незнайко. — Як увімкнути шафу-пилосос?

— Її вмикати зовсім не треба. Досить вам покласти в шафу свої речі й зачинити дверці, як механізм пилососа автоматично увімкнеться. Ще є запитання?

— Поки що більше нема, — відповів Незнайко.

Лілія кивнула головою Незнайкові й Кнопочці, потім перевела погляд на Пістрявенького, широко посміхнулась і зникла з екрана.

— Цікаво, чому вона весь час посміхається, — запитав Пістрявенький. — Як подивиться на мене, так одразу й посміхається.

— Ясно чому, — відповіла Кнопочка. — Як побачить, який ти в нас чистюля, так і не може утриматись од сміху.

Незнайко тим часом зацікавився обладнанням шафи-пилососа. Відчинивши дверцята, він заглянув усередину й побачив, що підлога й стеля шафи була в суцільних дрібних дірочках і своїм виглядом скидалася на бджолині щільники.

Незнайко поклав у шафу чарівну паличку, повісив на гачок капелюх, після чого зачинив дверцята й став прислухатися. Із шафи долинало приглушене гудіння, неначе з бджолиного вулика. Незнайко відчинив шафу — гудіння припинилося, зачинив — гудіння знову почулося.

— Ану, Пістрявенький, зараз ми зробимо дослід, — сказав Незнайко. — Я залізу в шафу, а ти мене зачини у ній. Мені хочеться побачити, як вона працює.

Відчинивши шафу, Незнайко заліз у неї, а Пістрявенький причинив дверцята. Опинившись у темноті, Незнайко почув гудіння, відчув, що на нього подуло вітром. Вітер дедалі дужчав і дужчав. За хвилину Незнайко вже не міг на ногах триматися. Його віднесло вбік і притиснуло до стінки шафи. Несподівано вітер змінив напрямок і подув у другий бік. Незнайка відкинуло до протилежної стінки. Після цього вітер подув знизу. Штани й сорочка на Незнайкові роздулися вбоки, ніби наповнились повітрям, волосся стало на голові дибки, й він відчув, що ось-ось полетить угору, як на повітряній кулі. Щоб утриматися внизу, Незнайко сів на підлогу й швиденько відчинив зсередини дверцята..

— Ну як, удався дослід? — спитав Пістрявенький, побачивши, що Незнайко перекошланий вилазить із шафи рачки.

— Цілком удався, — відповів Незнайко, — дуже цікавий дослід! Спробуй сам, якщо хочеш.

— А як там, у шафі, не страшно? — боязко запитав Пістрявенький.

— Зовсім не страшно! Тебе просто пропилососить трошечки — та й усе.

— А як це?

— Ну, це ніби на повітряній кулі летиш. Дуже цікаво! От залізай у шафу — побачиш. Не бійся!

Недовго думаючи, Незнайко вштовхнув Пістрявенького в шафу й зачинив дверцята. Декілька хвилин він з посмішкою прислухався до гудіння і глухих поштовхів, котрі чути було з шафи. Нарешті дверцята розчинились, і з шафи викотився Пістрявенький.

— Дуже цікаво! — сказав він, устаючи з підлоги. — Ану, Кнопочко, тепер твоя черга.

— Ще що вигадаєш! — відповіла Кнопочка. — Дуже мені треба займатися такими дрібницями!

— Ні, ти не кажи! Це не такі вже й дрібниці! Справа серйозна.

Але Кнопочка сказала:

— Не будемо гаяти часу. Ходімо краще подивимось кімнати.

Вона відчинила двері, й наші мандрівники увійшли до просторої кімнати з начищеною до блиску жовтою паркетною підлогою. Посеред кімнати стояв круглий стіл. Біля стін стояли буфет, великий диван, оббитий зеленим полотном, два м'яких крісла й кілька стільців. Біля вікна стояв невеликий стіл з шахами, шашками та доміно. В одному кутку кімнати стояв радіоприймач, а в другому — телевізор.

Поряд з цією кімнатою, по правий бік, була ще одна кімната, з двома ліжками, по лівий бік була третя кімната, з одним ліжком.

— Ця кімнатка буде моя, — сказала Кнопочка. — А ваша — де два ліжка.

— А середня кімната буде спільна, — сказав Пістрявенький. — Ми будемо тут слухати радіо, дивитись телепередачі, а також сидіти та обмірковувати різні питання. Насамперед я пропоную обговорити питання, як би пообідати…

— Про обід можеш не турбуватися, — сказала Кнопочка. — В кого є чарівна паличка, в того завжди буде і обід, і вечеря. Але тобі передусім треба помитись у ванні.

— Навіщо ж мені ще ванна, коли я вже пропилососився? — заперечив Пістрявенький.

— Хоча ти й пропилососився, але чистішим не став. Нізащо не сяду за стіл з таким бруднулею! Або йди купайся, або не будеш обідати!

Довелося Пістрявенькому скоритися. Він пішов до ванної кімнати й вирішив умити тільки обличчя, а Кнопочці сказати, що скупався весь. Підійшовши до вмивальника, він заходився вивчати його побудову. Над умивальником була дошка я пластмаси, що ніби правила за пульт управління. У центрі цього пульта було кругле дзеркало. Під дзеркалом містився ряд кнопок з малюнками. Під кнопками було декілька рукояток у вигляді рогульок. У верхній частині пульта, над дзеркалом стирчала широка вигнута трубка у вигляді рупора. Шд рупором був прикріплений до дошки їжакуватий валик. А що вище, під самою стелею, була ще одна вигнута трубка з наконечником, як у садової поливальниці. Обабіч дзеркала було декілька висувних шухлядок. Висунувши шухлядку, на якій було намальовано мило, Пістрявенький побачив, що в ній лежить брусочок мила. Заглянувши в шухлядку з зображенням зубної щітки, Пістрявенький побачив зубну щітку. В шухлядці з зображенням зубної пасти він знайшов тюбик з зубною пастою.

— Нічого дивного: що намальовано, те й лежить, — з задоволенням відзначив Пістрявенький і став розглядати кнопки, що були під дзеркалом.

Під однією кнопкою була намальована трубочка у вигляді рупора. Пістрявенький натиснув цю кнопку, й зараз же рупор, що стирчав зверху, трошки нахилився, і з нього подуло теплим повітрям.

— Ага! — зміркував Пістрявенький. — Це, без сумніву, трубка для просушування волосся після миття голови.

Він натиснув другу кнопку, під якою було намальовано щось схоже на йоржик для чистки посуду, й одразу йому на голову опустився їжакуватий валик і став крутитися, причісуючи волосся. Пістрявенький спочатку навіть присів од переляку, але, побачивши, що валик спокійно крутиться, осмілів і, підставивши під нього голову, сказав:

— Нічого страшного! Просто автоматична щітка для причісування волосся.