Читати книгу - "Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш"

Існує тільки один спосіб порівняти людей – узяти рису, яку можна виміряти кількісно. Наприклад, зріст. Вочевидь, хтось вищий за інших, хтось, навпаки, нижчий. І це аж ніяк не говорить нічого про них як про особистостей, але, по суті, це достатня підстава для порівняння. На жаль, у нашому суспільстві порівняння, своєю чергою, часто стає основою для оцінки й вибудування певної ієрархії. У нас просто нав’язлива потреба – з’ясувати, хто «кращий». Ми беремо якийсь критерій – академічну успішність у школі або рівень доходу в дорослих – і оцінюємо людину за цим єдиним мірилом. Коли справді вдуматися, це не менш абсурдно, ніж оголосити, що високі люди кращі за низьких або що апельсин кращий за троянду, тому що більше важить! Проте саме так нас навчили думати – зіставляючи себе з іншими та переймаючись, чи «відповідаємо» ми стандартам.

Подумайте. Заходячи до кімнати, де багато незнайомих людей, хіба не починаєте ви одразу напівсвідомо «класифікувати» присутніх за вашим улюбленим критерієм – розумний / дурний, багатий / бідний, гарний / негарний, кваліфікований / некваліфікований тощо, – а далі оцінювати себе відносно них за тією ж шкалою? Наприклад, якщо ваше власне мірило «гарний / негарний», ваш хід думок може бути приблизно таким: «Так… Я вдягаюся з більшим смаком, ніж вона, але он у тієї очі красивіші, а…» Трохи соромно визнати, але дуже мало хто з нас не починає грати в цю гру.

Але що б сталося з цією системою, якби ви оцінювали й класифікували людей – а вони вас – із погляду індивідуального стилю? Припустімо, ви зустріли людей, які говорили «від імені кольору» в прикладах, наведених вище. Як би ви розмістили «за рангом» їхні відповіді? На якій би сходинці були ви в цій ієрархії? Хто був би «кращим»?

Авжеж. Їх і зіставити не можна, не те що вибудувати певний рейтинг. Правда в тому, що люди непорівнювані. Їх неможливо порівняти, так само як не порівняєш троянди й апельсини, гори і море чи Францію й Англію. Цілком імовірно, що вам більше подобається жити біля моря, ніж у горах. А може, ви краще поїдете у відпустку до Англії, ніж до Франції. І, звісно, вам деякі люди більш симпатичні, ніж інші. Надання чомусь переваги – вагома й серйозна річ, у якій ваш стиль також самостверджується. Однак ви б явно по-дурному почувалися, кажучи, що «Англія – краща країна, ніж Франція» або «Море краще, ніж гори». Але не менша дурниця говорити, що ви кращі за Мері, але Джо – кращий, ніж ви.

Поняття змагальності – ідея, що десь є хтось такий, як ви, тільки кращий, – неправильне. І воно заважає вам зосередитися на собі, натомість змушує концентруватися на боротьбі за відповідність хибним стандартам, орієнтованим на інших людей, – і це замість того, щоб зазирнути в себе й відкрити своє «я». Ваша індивідуальність і «незрівнянність» – єдина основа, на якій можна будувати своє життя, що приноситиме задоволення саме вам. І саме ви маєте бути задоволеним. Немає жодного авторитета поза вами, який міг би вирішувати, що правильно й добре для вас.

Тільки усвідомивши свою унікальність, ви зможете дійсно почати цінувати й поважати себе – і поважати інших! Сприймаючи людей на основі їхнього стилю, ви інстинктивно поважатимете кожного, а вони поважатимуть вас. І це буде справжній взаємний інтерес та цікавість. Якщо ми не змагаємося один з одним – якщо нас не лякають наші відмінності або ми не займаємося оцінюванням та рейтингами, – тоді ці відмінності стають ресурсами. Я не така, як ви, і не хочу бути такою, а то не буде нікого біля мене, хто б сказав мені щось, чого я не знаю, або показав те, чого я не здатна побачити. У мене була б тільки я сама. А мені потрібні ви, тому що ви – інакші.

ІІІ. Позитивні якості та «об’єктивність»

Коли ви говорили від імені свого кольору, чи вразило вас те, що ви могли казати будь-що? «Я червоний. Я завзятий і сердитий. Так, я цілком можу назвати себе сердитим! Я ж червоний, правда?»

Чи не здалося вам при цьому складним сказати щось на кшталт: «Я розумний, я пристрасний, я сумний, я самовідданий»? Чи не соромилися ви?

Це була досить прозора вправа, чи не так? Упевнена, ви одразу зрозуміли, що говорите про себе – принаймні про якусь грань своєї особистості. Якби вас попросили обрати улюблений колір іншого дня, можливо, ваш вибір був би іншим. Але, безперечно, цей колір відобразив частину вас, відкривши при цьому деякі дуже особисті речі. Ось чому, можливо, вам було складно про це говорити. Ви порушували правило нашої культури, яке забороняє вислови на кшталт: «Я людина, котра…»

Скільки з нас іде по життю, голосно говорячи собі та всім іншим: «Я пристрасна! Може, я й не організована, але в мені є вогонь та енергія»? Ні, ми говоримо: «Боже, я товстуха!» Ми робимо так, бо дуже рано засвоїли, що відкрито говорити про себе – особливо щось гарне – це табу. Якщо ви схожі на мене, то не раз у житті, зустрічаючи потенційного коханого чи роботодавця і вважаючи, що виявляєте чесність та «об’єктивність», казали: «Я одразу хочу знати все, що зі мною не так!»

На щастя, у цьому табу є кілька лазівок – сфер, у яких вам дозволено, хоча б у формі гри, заявити: «Я людина, котра…» Це журнальні тести та астрологія. Саме тому, до речі, вони такі популярні! Зауважте, що ваш знак зодіаку не говорить, що ви ідеальні. Згідно з гороскопами, ви вправно робите одні речі, але вам погано вдаються інші, оце ваші чудові якості, а оце жахливі. І ви любите їх усі. Я Лев. Це дозволяє сказати мені: «Я люблю хизуватися й грати на публіку. Я захоплююся всім. Мені потрібні любов і турбота», – і все це без найменшого зніяковіння.

Це справжня об’єктивність – об’єктивність, яка з любов’ю говорить, що ви чудові й прекрасні саме такі, як ви є. Але знявши маску астрологічного знака, ви раптом відчуєте, що вам заборонено надалі казати такі речі. Власна безпосередня характеристика вважається об’єктивною тільки за умови своєї негативності. Позитивна ж дорівнює суб’єктивній. «Об’єктивна» – значить точна, правильна, тоді як «суб’єктивна» – це марнославство й самообман.

У всіх нас у голові постійно грають платівки з переліком наших недоліків, повторюючи їх доти, доки