Читати книгу - "Досить Катрін"

Легко-легко. Я просто стала крутою. Якщо ти ходиш, як крута і розмовляєш, як крута, і вдягаєшся, як крута і ти уперта, брутальна і мила одночасно, у правильній пропорції, то стаєш крутою. Але з людьми я не стерво. У нашій школі навіть немає справжнього рейтингу популярності.

— Так говорять тільки по-справжньому популярні люди, — твердо сказав Колін.

— Ну гаразд. Але я не просто колишня шерепа, що продасть душу за те, щоб мати найкрутіших хлопців і ходити на найкрутіші вечірки, які можна знайти у Великому Ґатшоті. Вона повторила майже з викликом:

— Я не продам душу!

— Гм, окей. А хоч би й продала, — відказав Колін. — Ботани завжди кажуть, що їм плювати на популярність, але без друзів галімо. Я особисто ніколи не любив типу крутих — вважав їх за тупих покидьків. Але я, мабуть, трохи на них схожий. Я сказав якось Гассану, що я хочу щось важити — ну, щоб мене пам’ятали. А він відповів: «знаме нитий — це новотвір для популярний». І може, він має рацію, і я просто хочу бути знаменитим. До речі, я думав про це сьогодні ввечері, мабуть я хочу, щоб незнайомці думали, що я крутий, коли вже знайомі так не думають. Ми якось були в зоопарку з класом, коли мені було десять років, і я дуже захотів пі-пі. Того дня у мене взагалі були часті позиви до сечовипускання, імовірно через гіпергідратацію. До речі, ти знала, що обов’язкові вісім повних склянок води на день — повна лапша і не має жодного наукового підґрунтя?[40] Стільки речей отакі. Всі вважають їх правдою, тому що люди за природою ліниві та нецікаві; нецікаві — ті, хто не цікавиться, хоч звучить, наче ними не цікавляться.

— Я не завжди встигаю за твоєю думкою, — зауважила Ліндсі.

Колін зітхнув. Він знав, що з нього поганий оповідач — він завжди вставляє в розповідь сторонні деталі та тільки йому й цікаві розумування.

— Гаразд, так от, ця історія скінчилась тим, що лев мало не відкусив мені пеніс. І що я хочу сказати: хіба з популярними людьми колись трапляється таке лайно? Ніколи!

Ліндсі засміялась.

— Це була б класна історія, якби б ти вмів її розповідати.

Вона знову заходилася гризти собі пучку великого пальця, ніби лишилась наодинці, і з-за пальця сказала:

— Що ж, я думаю, що ти крутий, і хочу, щоб ти вважав мене крутою, от і вся популярність.

Кінець (початку)

Після першого поцілунку Колін із Катріною № 1 із дві хвилини сиділи мовчки. Катріна уважно дивилась на Коліна, а він намагався й далі перекладати Овідія. Але тут його спіткала раніше не знана проблема — він не міг зосередитися. Колін знову і знову позирав не Катріну. Її великі блакитні очі, завеликі для такого юного личка, невідривно дивилися на нього. Хлопець вирішив, що закохався. Зрештою Катріна заговорила.

— Коліне, — озвалась вона.

— Що, Катріно?

— Я розриваю стосунки з тобою.

Тоді Колін, звісно, повною мірою не відчув значення моменту. Він занурився в Овідія, мовчки переживаючи втрату, а вона ще з півгодини дивилася на нього, доки по неї не прийшли батьки. І лише через кілька нових Катрін Колін із ностальгією згадав Велику Першу, як ідеальну виразницю «Феномену Катріни». Їхні трихвилинні стосунки були його втіленням у найчистішому вигляді. Це було неодмінне танго Кидальника з Покинутим: прийшов, побачив, переміг і повернувся додому.

(вісім)

Тому, хто всє життя провів у Чикаго і довкола, яку випадку Коліна, важко зрозуміти деякі аспекти сільського буття. Взяти хоча б півня. Кукурікання півня в Коліновій уяві було не більше ніж кінематографічний чи літературний образ. Коли автор хотів, щоб героя розбудили на світанку, думав Колін, він просто використовував літературну традицію півня, щоб це сталося. Точнісінько так само, як автори пишуть про інші речі зовсім не так, як вони відбуваються насправді. Автори ніколи не розповідають всієї історії, вони одразу переходять до суті. А Колін вважав, що вся правда важлива не менше, ніж сенс оповіді, мабуть, тому і не вмів розповідати хороших історій.

Того ранку він довідався, що півні насправді починають кукурікати не на світанку. Вони починають ще до світанку — близько п'ятої ранку. Колін перевернувся у незнайомому ліжку і вдивлявся у темряву. У перші кілька секунд він почувався добре. Хоч і не доспав, і дратувався на півня. Але почувався добре. А тоді згадав, що вона його кинула, і подумав, як вона спить у своєму великому м'якому ліжку, і не снить про нього. Він перевернувся і поглянув на мобільника. Пропущених дзвінків не було.

Півень закукурікав знову. «Не кукурікай, довбню!» — пробурмотів Колін. Але той кукурікав, а на світанку до нього приєдналися притлумлені звуки ранкової мусульманської молитви і разом вони створили чудернацьку дисонансову симфонію. У ці години неспанного галасу в нього було доста часу передумати про все, відколи Катріна востаннє про нього думала, до кількох граматично правильних анаграм на слово півень.[41]

Близько сьомої ранку, на третій годині несамовитого кукурікання (може, півень був не один, і вони кукурікали позмінно), Колін поплентався до ванної, яка сполучалася і з Гассановою спальнею. Гассан був уже в душі. Попри розкішний декор, у їхній ванній не було ванни.

— Добранок, Гассе.

— Привіт, — крикнув Гассан крізь шум води. — Уяви, Голліс заснула у вітальні, дивлячись «Телемагазин». У неї будинок на мільярд баксів, а вона спить на дивані.

— Фі фуди дивні, — сказав Колін, витягнувши зубну щітку з рота посеред фрази.

— Та хоч там як, а я сподобався Голліс, вона вважає мене класним. А тебе — генієм. А з п'ятьма сотнями на тиждень мені більше ніколи не доведеться працювати. Із п'ятьма сотнями я можу протягти вдома місяців п'ять, чуваче. А з тим, що зароблю за літо — років десь до тридцяти.

— Ти напрочуд позбавлений амбіцій.

Гассан висунув руку з душа і потягнув рушник із монограмою ГАВ. За мить він з'явився у Коліновій кімнаті, обв'язавшись рушником довкола чималої талії.

— Слухай, кафіре. Серйозно. Відчепися від мене зі своїм коледжем. Дай мені спокій; а я дам тобі спокій. Можна довго кидатись лайном, але не треба переходити межу.

— Вибач. Я не знав, що вже настала межа.

Колін сів на ліжко,