Читати книгу - "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"

Піднявши погляд, я зіткнулася з очима Сема. Він якось дивно дивився на мене, чого раніше я не помічала. Будучи під впливом феромонів або, не знаю, чого там, я на секунду глянула на його губи. Вони були злегка відкриті, через що по моїй шкірі ніби пробіглися невидимі мурашки. Я мимоволі проковтнула і знову подивилася Сему в очі, які тепер здавалися широко розкритими. Схоже, я здала себе з усім потрухом.

Сором моментально привів мене до тями, і я швидко відсторонилася. Татуювання? Гарні м'язи? Мені було вже байдуже. Відкинувшись на спину, я сперлася на лікті та уставилася на океан. І хоч я намагалася не дивитися на Сема, клянуся, якимось чином я відчувала його погляд на собі.

Повз нас пройшли Джейкоб з Ерікою сказавши, що прогуляються до табору хлопців. Ми з Вікі вже були там, а ось Джессіка та Еріка начебто ні. Згадавши зім'яте покривало, я посміхнулася. Може, вони і йшли подивитися табір, але я була впевнена, що насправді їм просто хотілося побути наодинці.

Джеймс, Джессіка, Джон і Вікі веселилися в океані, і я раптом подумала, що холодна вода могла відволікти мене від думок про красеня поряд. Ця ідея здалася мені настільки гарною, що я відразу піднялася й почала роздягатися. Стягуючи шорти, я помітила, що Сем спостерігає за мною.

— І куди ти зібралася? — спитав він.

— Пішли купатися, — з усмішкою запропонувала я, хоч потай сподівалася, що той відмовиться. Мені потрібен був особистий простір, який не включав у себе привабливого блондина.

Сем чомусь насупився і скинув одну брову. Я гадки не мала, що йому вже не сподобалося, але відразу ж почала біситися.

— Ти зараз серйозно? — спитав він.

— Так, чорт забирай, я зараз серйозно збираюся піти купатися, а ти, якщо не хочеш, то можеш лишитися тут, — роздратовано відповіла я й попрямувала в бік друзів.

— Господи, Моллі, — почулося за спиною, а потім довкола моєї талії обвилися руки й потягли назад, розвертаючи. — Я тільки-но змінив тобі бинти, — сердито буркнув Сем.

— Господи, Семе, — передражнюючи, озвалася я, — в аптечці повинні бути ще.

Я штовхнула його в груди, щоб звільнитися і просто тому, що він дратував мене. Руки Сема нехай не одразу, але все-таки розімкнулися.

— Там немає бинтів, я купив одну упаковку, — уже рівніше промовив Сем.

Навмисно шумно зітхнувши, я закотила очі й рушила в бік машини, спеціально зачепивши його плечем. Знаю, це по-дитячому, до того ж безглуздо, адже я була значно меншою. Але чесне слово, це було найкраще з того, що мені насправді хотілося зробити.

— То купиш ще, — не повертаючись, сказала я. — А ні, сама поїду та куплю.

У скронях пульсувало, у вухах гуло від злості чи роздратування, тому я не чула, йде за мною хтось чи ні. Коли я вже дійшла до машини і відчинила задні дверцята, щоб дістати аптечку, мене знову смикнули назад і розвернули. Небесні очі Сема застилали хмари, і вони пускали блискавки в мій бік. Знаєте, тоді мені здавалося, що поглядом можна вбити. Ну чи хоча б покалічити.

— Моллі, мені неважко поїхати й купити цей чортів бинт. Якщо знадобиться, то я скуплю все, що там є, — прошипів Сем крізь зуби.

«Таким злим я його ще не бачила», — подумки відзначила я й рефлекторно відступила, притулившись спиною до машини.

Але чи то на щастя, чи на розчарування, Сем також зробив крок уперед і, спираючись руками об дах по обидва боки від моєї голови, нахилився ближче.

— Не поводься як вередлива дитина, тобі це не личить, — різко промовив він, схиливши голову набік.

На моєму обличчі не було й натяку на усмішку, а очі були розплющені від суміші здивування та шоку. По-перше, Сем перший раз був досить грубий у розмові зі мною, а по-друге, на той момент він буквально притискав мене до машини на очах у наших друзів.

— Не думаю, що помилився в тобі, тож просто припини. Добре? — уже стриманіше додав він.

— Що припинити? — Голос зрадливо здригнувся, що не залишилося непоміченим.

Якийсь час Сем вивчав моє обличчя, а я буквально бачила, як змінюються емоції на його.

— Ти можеш бути зі мною такою самою, як і з подругами? — І питання, і м'який тон збили мене з пантелику.

— Якою?

— Справжньою, — тихо вимовив Сем, опустивши одну руку мені на плече, змушуючи здригнутися від несподіванки.

Ось тільки цей красень не був таким переляканим зайченятком, як Джон. Сем і бровою не повів на мою реакцію від його дотику, напевно, навіть не подумавши прибрати руку.

— Я завжди справжня, — заперечила я. — А ось ти ні! Навіщо було так кричати на мене? І все через бинт? — Відчувши м'яч на своєму боці поля, я вирішила взяти гору в суперечці.

— Вибач, Мері, — щиро сказав Сем, мало того, що використовуючи заборонений прийом, так ще й роблячи крок до мене. Відступати було вже нікуди, адже він стояв майже впритул. — Ти ж розумієш, що коли зайдеш у воду, то бинт промокне за хвилину? — серйозно запитав Сем.

— І що з того? — я задерла підборіддя й поставила зустрічне питання, потай сподіваючись, що це його розізлить.

— У ті місця, де мало мазі солона вода потрапить миттєво, а в інші трохи згодом, — м'яко пояснював Сем, а до мене потроху приходило розуміння його слів. — Але в будь-якому разі це буде дуже неприємно. Пам'ятаєш, як я тобі промивав опік? — У відповідь я лише кивнула, починаючи відчувати провину за свою безглузду поведінку. Сем узяв мене за підборіддя і, піднявши обличчя, продовжив: — Тому тобі не варто йти зараз плавати. Те, що про тебе не дбали батьки, зробивши тим самим сильною, не означає, що й мені не можна. Тому постарайся хоч іноді не суперечити, а просто слухати. Добре?