Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"

- Помий собі рота, - холодно відреагував Джеймс. - Брудозникс!

Зі Снейпового рота вилетіли рожеві мильні бульбашки, Губи його вкрилися піною, він почав хапати ротом повітря й задихатися...

- ВІДЧЕПІТЬСЯ від нього!

Джеймс і Сіріус озирнулися. Джеймсова вільна рука відразу потяглася до волосся.

То була одна з тих дівчат, що сиділи на березі озера. Густе темне волосся з рудуватим відливом падало їй на плечі, відтінюючи дивовижні зелені мигдалеподібні очі... Гарріні очі.

Гарріна мама.

- Як ся маєш, Еванс? - привітався Джеймс, і голос його раптом став дуже лагідний, глибокий і дорослий.

- Відчепіться від нього, - повторила Лілі. Вона дуже неприязно зиркнула на Джеймса. - Що він вам зробив?

- Ну... - Джеймс обмірковував відповідь, - вистачає самого факту його існування...

Дехто засміявся. Сіріус і Червохвіст теж. Люпин, що все ще не підводив очей від підручника, не сміявся. Не засміялася й Лілі.

- Поттере, ти вважаєш, що це смішно? - холодно спитала вона. - Ти просто самовпевнений нахаба. Відчепися від нього.

- Відчеплюся, Еванс, якщо почнеш зі мною зустрічатися, - швидко сказав Джеймс. - Погодься, і я ніколи не підніму паличку на того Слинька.

Стримувальне закляття за його спиною вже почало втрачати силу. Снейп, випльовуючи з рота мильні бульбашки, поповз до своєї чарівної палички.

- Я не стала б з тобою зустрічатися, навіть якби довелося вибирати між тобою і кальмаром, - відрубала Лілі.

- Не пощастило, друже Золотороже, - весело поспівчував Джеймсові Сіріус і повернувся до Снейпа. - ОЙ!

Та було вже пізно. Снейп націлив чарівну паличку прямісінько на Джеймса. Блиснуло світло, і на Джеймсовім лиці з'явилася рана, забризкавши кров'ю мантію. Джеймс крутнувся, знову спалахнуло світло, і ось уже Снейп висів у повітрі догори дриґом, мантія закотилася йому на голову, оголивши бліді худющі ноги й сіруваті труси.

Учні в натовпі заулюлюкали, а Сіріус, Джеймс і Червохвіст аж покотилися зі сміху.

Лілі, розлючене обличчя якої ледь-ледь пересмикнулося, ніби вона й сама готова була всміхнутися, крикнула:

- Опусти його на землю!

- В момент, - погодився Джеймс і легенько смикнув чарівною паличкою. Снейп гепнувся на землю. Виплутавшись з-під власної мантії, він швидко зірвався на ноги й наставив чарівну паличку, але Сіріус вигукнув: «Петрифікус Тоталус!» - і Снейп знову повалився, мов колода.

- ВІДЧЕПІТЬСЯ ВІД НЬОГО! - закричала Лілі. Вона теж витягла чарівну паличку. Джеймс і Сіріус боязко озирнулися.

- Ой, Еванс, не змушуй мене знову хапатися за паличку, - попередив Джеймс.

- То розчаклуй його!

Джеймс тяжко зітхнув, повернувся до Снейпа і пробурмотів протизакляття.

- Будь ласка, - зітхнув він ще раз, поки Снейп зводився на ноги. - Тобі пощастило, Слинявусе, що тут була Еванс...

- Мені не потрібна допомога задрипаної бруднокровки! Лілі закліпала очима.

- Прекрасно, - холодно озвалася вона. - Надалі я тебе не рятуватиму. І не забудь випрати труси, Слинявусе.

- Попроси в Еванс пробачення! - заревів Снейпові Джеймс, погрозливо націлившись чарівною паличкою.

- Мені не потрібно, щоб ти витягав з нього вибачення, - крикнула Лілі, повертаючись до Джеймса. - Ти нічим не кращий за нього.

- Що? - вибухнув Джеймс. - Я НІКОЛИ не обізвав би тебе... сама знаєш як!

- Розтріпуєш свої патли, бо думаєш, що стаєш стильнішим, ніби щойно зліз із мітли, викаблучуєшся з тим дурним сничем, тиняєшся коридорами й зачакловуєш усіх, хто тебе дратує, тільки тому, що ти це вмієш... я ще дивуюся, як твоя мітла взагалі відривається від землі з таким придурком. Мене від тебе НУДИТЬ.

Вона розвернулася й побігла геть.

- Еванс! - крикнув їй услід Джеймс. - ЕВАНС! Але вона не озирнулася.

- Що з нею? - здивувався Джеймс, марно намагаючись вдавати, що все це не має для нього великого значення.

- Читаючи поміж рядків, старий, можна припустити, що вона вважає тебе чваньком, - пояснив Сіріус.

- Ну що ж, - розлючено буркнув Джеймс, - що ж...

Знову зблиснуло світло - і Снейп іще раз завис у повітрі догори ногами.

- Хто хоче бачити, як я скину зі Слинька труси?

Але Гаррі не встиг довідатися, чи справді Джеймс роздяг Снейпа. Його руку раптом стисли, мов кліщами, чиїсь пальці. Гаррі зіщулився й озирнувся, щоб глянути, хто його схопив. І тут, на превеликий жах, побачив величезного й цілком дорослого Снейпа, що стояв біля нього, побілілий від злості.

- Розважаєшся?

Гаррі відчув, що здіймається догори. Сонячний день довкола нього згас. Він мчав кудись угору крізь крижану темряву, а Снейпові пальці міцно стискали його руку. Тоді раптом зробив щось на зразок сальто в повітрі, ноги торкнулися кам'яної підлоги підвалу, і він знову опинився біля сита спогадів у темному кабінеті вчителя настійок.

- Ну, - Снейп так міцно стис Гарріну руку, що вона аж заніміла. - Що... Поттере, розважався?

- Н-ні, - спробував вивільнити руку Гаррі.

Це було страшне видовище - Снейпові губи тремтіли, обличчя поблідло, а зуби вишкірились.

- Веселий був твій батько, правда? - Снейп так струсонув Гаррі, що в того трохи не злетіли з носа окуляри.

- Я... не...

Снейп щосили відштовхнув Гаррі від себе і той боляче гепнувся на підлогу.

- Не смій нікому говорити про побачене! - заревів Снейп.

- Не буду, - підвівся Гаррі й позадкував якомога далі від Снейпа. - Не буду, звичайно, я не...

- Геть звідси, геть! Не хочу тебе більше бачити у своєму кабінеті!

Гаррі кинувся до виходу, а над його головою розбилася посудина з дохлими тарганами. Він вискочив за двері і так чкурнув, що зупинився аж тоді, коли його зі Снейпом уже розділяли три поверхи. Важко дихаючи, притулився до стіни й почав розтирати синець на руці.

Не мав жодного бажання так рано повертатися до ґрифіндорської вежі чи переповідати побачене Ронові й Герміоні. Гаррі почувався таким переляканим і нещасним не тому, що на нього кричали і шпурлялися банками. Просто він знав, як то буває, коли тебе принижують на очах у інших, чудово розумів, що відчував Снейп, коли його батько над ним глумився, а судячи зі щойно побаченого, батько й справді був зухвалий і зарозумілий - на чому завжди й наголошував йому Снейп.

- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТИЙ -

Консультація з працевлаштування

- А