Читати книгу - "Антологія української готичної прози. Том 1"

тім поли були людьми мирськими. Ту, видно був засновок до зовсім нової секти. Деінде духи поселяються в живу особу або беруть дещо тіла в живої якої особи, а в домі Трещаковського являлись вони в шклянці від води, і навіть без тіла були видні очима людськими. А вже найцікавіша поява тота, що духи грали на фортеп’яні «Іже Херувими» і лишили Трещаковському свої рукописи!..

Хто ж властиво був ту обманений: чи Трещаковський, чи о. Наумович, чи вони оба? Нам годі відповідати, бо справа, як кожен признає, єсть надто дразлива і делікатна.

Примечания

1

Макортет – макітра.

2

Згідно тодішньої преси, епідемія холери на Волині лютувала також у 1848 р.

3

Трембецький Станіслав (1739–1812) – придворний поет останнього короля Речі Посполитої Станіслава Августа Понятовського. Писав байки, сатири, оди, поеми, панегірики. Автор поеми «Софіївка».

4

Залеський Юзеф Богдан (1802–1886) – польськомовний поет-романтик, для якого Україна і її люд стали предметом любові і ностальгії.

5

Мальчевський Антін (1793–1826) – польськомовний поет-романтик. Походив з Волині. Автор поеми «Марія. Українська повість».

6

Гощинський Северин (1801–1876) – польськомовний поет-романтик. Родом з України. Найвидатніший його твір – поема «Канівський замок», в якій описані часи гайдамаччини.

7

Падура Томаш (1801–1871) – польськомовний та українськомовний поет. Вивчав і використовував у своїй творчості український фольклор.

8

Пйотровський Константин – польськомовний поет і перекладач. Автор виданого в 1836 р. у Бердичеві збірника віршів.

9

У 1820 р. царський уряд заборонив діяльність єзуїтів у Росії.

10

Фактор – посередник, від лат. factor – той, хто виконує.

11

Теокріт (кінець ІV ст. – перша пол. ІІІ ст. до н. е.) – старогрецький поет, заснував жанр ідилії. Окремі його твори переклав поет Симон Шимонович (1558–1629) – польсько-український поет-гуманіст, який мешкав у Львові.

12

Геснер Соломон (1730–1788) – швейцарський поет і художник‚ автор збірників «Ідилії» в прозі (1756) і «Вірші» (1762).

13

Нікітрон – один з восьми злих духів, імена яких: Ярон‚ Ірон‚ Кітрон‚ Нікітрон, Фарон, Фаразон‚ Лідон, Столідон.

14

Галчинець – село неподалік Бердичева.

15

Балабайка – інструмент з чотирма струнами, формою подібний до торбана.

16

Хорт – «Народ український має велику симпатію до полювання з хортами. Рідко можна побачити діда, який у себе не тримає хорта». (Примітка автора.)

17

Богдан Ружинський – гетьман козацький, прозваний у народі «лицарем у чорному оксамиті» через своє жалобне вбрання, яке постійно носив у пам’ять про сестру й матір, полонених татарами.

18

Коденька – «річечка, що пливе через Галчинець». (Примітка автора.)

19

Чапля на блакитному полі – герб родини Топчевських.

20

Рушили в поле – давній вираз, тотожний «рушити до бою».

21

Солотвин – «село за півмилі від Галчинця». (Примітка автора.)

22

Царина – «рівчак, що відмежовує лани один від одного або від дороги чи сіножаті. Сільська громада повинна була завше стежити за тим, щоб такі рівчаки не заростали й не осипалися». (Примітка автора.)

23

Журбинці – село поблизу Галчинця.

24

Сукуриха – «Та легенда настільки вкоренилася у народній вірі, що всі галчинецькі мешканці переконані були в тому, що їх ніколи жодна зараза не сягне. Цікаво, навіть, коли в 1830 році холера ґрасувала по всім околі, у Галчинцях не вмерла жодна особа. Воістину – віра творить чудеса». (Примітка автора.)

25

Священик Павло Немоловський – «90-кількалітній дідусь, уніат, був священиком на Запоріжжі. Після зруйнування Січі став парохом у Галчинцях. Це була ходяча хроніка історії козацької, скарбниця легенд і пісень українського народу. Мав спомини, писані власноручно, і книжку, церковним характером видрукувану, під назвою «Чорне Море», де були описані всі походи козацькі та житія кошових отаманів». (Примітка автора.) Очевидно, тут йдеться про книжку, писану церковним шрифтом від руки, бо такого друкованого видання нема ніде зафіксованого.

26

Таячка – потаємниця, подруга, якій можна все довірити.

27

Старий кіш зруйновано 1709 року, а осадились у Алешках 1712 р. (Примітка автора.)

28

Осадили Новий кіш на річці Підпольній 1735 року. (Примітка автора.)

29

Узять у неволю. (Примітка автора.)

30

Одрубати голову. (Примітка автора.)

31

Кукона – господиня.

32

Чакова – Очакова.

33

Треба дивуватися, як скоро зложився цей переказ. Як писав Куліш свою повість, тільки 95 літ минуло після збудування Лаврської дзвіниці. Народний переказ не знає справжнього її будівника німця Шеделя, приписуючи будування легендарним дванадцяти братам. (Примітка перекладача.)

34

На той час не було ще шосе. (Примітка перекладача.)

35

Монастир на Задесенні в кол. Кролевецькім повіті. (Примітка перекладача.)

36

Високий хрест з розп’яттям; на Правобережжі звичайно ставляють такі фігури на в’їзді до села. (Примітка перекладача.)

37

Мірний – той, хто знає міру.

38

Щоборше – чимдуж.

39

Борзо – швидко.

40

Ресторація – ресторан.

41

Маринарка – кітель.

42

Яр – весна.

43

Почитав’єм – поважав.

44

Сметана села – вершки.

45

Френологія – теорія, що обстоює зв’язок між окремими частинами мозку і певними здібностями розуму. Герой твору, очевидячки, має на увазі щось инше.

46

Пікуй, Зелемінь – гірські вершини.

47

Заданя – уроки, наслані лихими людьми.

48

Фуяра – флояра.

49

Походня – смолоскип.

50

Хованець – виплеканий хатній чортик.

51

Спенцирок – жупан.

52

Мерва – трухлява солома.

53

Чоловічок – зрачок.

54

Пекнув – сказав «пек тобі!»

55

Ожеж – отже ж.

56

Реєнтій – регент.

57

Стрілити зизом – глянути скоса.

58

Ренський, або ринський – грошова одиниця за Австрії.

59

Бзина – бузина.

60

Луцаки – вихованці луцької семінарії.

61

Ласо учинилося – аж заздрість бере.

62

Пособкувати – поганяти волів вигуком «соб, соб».

63

Сонмище – натовп.

64

Повали – стелі.

65

Спрятків – меблів.

66