Читати книгу - "Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab"

– Ні! - Закричала Єва.

Головний радник закрив рота і проковтнув провісницю. Його тіло затріпотіло і набрякло. Дев'ять нових маленьких товстеньких ручок проросло з тулуба, відкрилися три пари нових очей.

Єва позадкувала від радника, запнулася і впала на підлогу. Вона поповзла в тінь завіс по звалених приношеннях і випадково впустила підставку, на якій стояла таця з улюбленою їжею Арії - свіжими яйцями шип-хробака.

«Господиня не господиня», – повідомив Єви шип-хробак. Він проповз у кімнату балками і відклав ще одне яйце. Воно ляснулося поруч із дівчинкою.

І тут радник заговорив. Його слова залунали триголосся.

- Єва Дев'ята, твоє минуле привело мене до моєї сестри. Моя сестра відтепер – минуле. - Він кинув Єви її омніпод. Той брякнувся об підлогу і трохи прокотився ним.

- Лорок, - буркнула Єва.

- Я Лорок. Я сила. Я влада. Моя сестра Арія нині приєдналася до моєї сестри Дарії. Тепер я бачу минуле. Тепер бачу майбутнє. - Він підлетів до Єви ближче. Вона ніяково схопилася на ноги і кинулася геть, але Лорок схопив її за волосся і притяг до себе. – Сьогодні день мого возз'єднання з Арією. Завтра я об'єднаюся з Дзіном. І тоді я нарешті досягну цілісності, досконалості.

– І що потім? - Єва намагалася вирватися з хватки ворога, але все було без толку.

- Багато бажань короля Охо втіляться. А багато хто поступиться місцем бажанням нового короля.

- Ти будеш королем? - Єва чомусь згадала, як її схопив піщаний снайпер у стародавніх руїнах, і - як тоді - вона розслабилася, борючись із панічним бажанням вивільнитися. Продовжуючи розмовляти з Лороком, дівчинка відправила уявне послання шип-черв'ю. - А як же Кадм?

- Кадм переможе сьогодні, щоб програти завтра, - відповів Лорок. - Я зроблю з ним так само, як збираюся вчинити з тобою.

«Допоможи мені, – думала Єва. - Допоможи мені звільнитися... заради Арії. Заради твоєї господині».

– А тебе я збираюся вбити, – сказав Лорок. Він узявся за голову дівчинки так, ніби хотів переламати їй шию, але раптом випустив її і впав на спину - щось велике прилетіло на нього зі стелі.

Єва, раптово звільнена з чіпких рученят Лорока, піднялася з підлоги і озирнулася: гігантський шпилька Арії тяг радника в передпокій. Він щільно обвив жертву кільцями, не даючи йому поворухнутися. Не бачачи іншого виходу, Єва вилізла через вікно і вилізла на дах. Тепер вона стояла посеред зграйки вертиплавців і дивилася на Лакус із найвищої точки села. Далеко внизу об опору вежі грізно билися хвилі озера.

Дівчинка похитнулася під різким поривом вітру, стала на карачки і поповзла між пташиних гнізд.

Але тут середина даху розлетілася, і перелякані вертиплавці кинулися хто куди.

- Втеча не врятує тебе, маленьке створіння. - Лорок, який став ще більшим, ніж раніше, виплив з дірки.

- І ти не зможеш уникнути своєї, - відповіла Єва і, повернувшись до нього обличчям, процитувала слова Арії:

Німфу земля народила, залізна мати виховала. Німфа прокладе шлях крізь ненависть, страх і війну.

- Я бачив своє майбутнє, німфа, - зарозуміло промовив Лорок. – Може, ти і є «та сама» дитина, але тобі не під силу зупинити розпочату.

- Так само, як і тобі, - наполягала Єва.

- Можливо. Але знай: я не впаду від твоєї руки. Ти ж упадеш від моєї. - І Лорок кинувся на дівчинку.

Ухиляючись від нього, Єва оступилася і впала з даху хатини Арії. Вона жорстко приземлилася на покрівлю іншої хатини – поверхом нижче. Незважаючи на біль від удару, Єва знову піднялася на ноги і стала обличчям до Лорока серед гнізд вертиплавців.

«В атаку на непроханого гостя, – подумки скомандувала вона птахам. – Він розорить ваші гнізда». Зграя вертиплавців кинулася на Лорока, і той опинився в епіцентрі крил, що б'ються, і гострих дзьобів.

Єва простягла руки вбік.

"От би я вміла літати".

Декілька самок вертиплавників піднялися з гнізд і оточили дівчинку, потім сіли на її руки і плечі, щільно вчепившись в одяг кіптистими лапами. В одну мить усі вони заляпали крилами і злетіли в повітря.

Стопи Єви відірвалися від даху халупи. Біле волосся майоріло в обличчя, і крізь нього дівчинка бачила, як відступає Лорок під натиском птахів, що атакують його. Вертиплавці несли Єву геть, червоне сонце ховалося за обрієм, і світ поринав у темряву.

Епілог

Єва Дев'ять сиділа на гілці блукаючого дерева, а ніч остуджувала землю. Дерево рухалося на південь, туди, де солончаки межували з лісом. у погоню. Вона все чекала, що з лісової. засідки вилетить корабель або вискочить бойовий робот, але нічого такого не відбувалося.

Що мені тепер робити? Єва розраховувала знайти відповіді у Арії. Вона так сподівалася, що застане Арію живими.

- Аріє, ти мене чуєш? - Покликала вона.

Відповіді не було.

«Мені потрібно допомогти Ровендеру, але всі альціони ненавидять мене. Я могла б попередити Дзіну та королеву Охо про напад Кадма, але вони вже напевно в курсі. І в Нову Аттику мені не повернутися… Куди ж іти?