Читати книгу - "Вибрані твори"

де треба, — я тверда й сувора. О краю мій! Моїх ясних привітів не діставав від мене жодний ворог!

Той святий вогонь ентузіазму, запалу, любові до свого краю, який палав колись у грудях Жанни д’Арк, й примусив її взяти до рук меч, провадити військо до бою, той вогонь охоплював щораз більше душу й серце Олени Теліги, родив її поетичні твори, її діла революціонерки.

На жаль, у вирі війни, на вершинах свого життєвого досвіду, збагачена знанням української дійсності, талановита поетка не встигла передати в літературних творах своїх переживань, вражень, думок із останньої доби свого життя.

Олена Теліга прожила тільки тридцять сім років, тому й невелика її літературна спадщина. Але хоч життя цієї поетки і коротке, літературна спадщина її має в собі ті цінності, прикмети, за які щораз більше уважається її символом, ідеалом української жінки-героїні.

«Свобода», Нью-Джерзі, США. 27 квітня 1960.

Юрій Лавріненко. Олена Теліга — аглая української поезії і дійсності

Двадцять років тому в окупованому чужими арміями Києві ґестапо арештувало й розстріляло Олену Телі-гу, видатну поетку, яку вважали поетичною послідовницею Лесі Українки. Народжена в Петербурзі, Олена Те-ліга не довго жила в Києві, звідки переїхала з батьками на еміграцію. При першій же змозі вона кинулася на поміч до свого рідного і, як вона писала, «в боях раненого, трагічного Києва», де стала редактором літературного журналу «Літаври», що мав незалежний від німецької політики характер. Коли почались арешти серед українців столиці, Олена Теліга могла врятуватися виїздом на Захід, але вона не хотіла покинути своїх товаришів у біді і, як героїня, поділила з ними трагічну долю.

На еміграції Олена Теліга належала до «вістниківців», групи поетів, яка творила ядро в журналі Дмитра Донцова «Вістник». Дмитро Донцов у своїй книжці «Поет-ка вогненних меж Олена Теліга» характеризує її «як чарівну жінку і пророчицю».

В чому ж полягає секрет такої динамічної краси і сили Олени Теліги? Мабуть, у тому, що вона сама, її біографія, її творчість умістили в собі всю напругу драматичних суперечностей нашої доби. Вона зуміла загнуздати та скеровувати в собі енергії тих суперечностей, створюючи свого ліричного героя в житті, не менше, ніж в поезії. Хоч з діда-прадіда українка з-під Слов’янська, хоч батько її, видатний гідрограф, був діячем Української Народної Республіки, — але народилась вона в Петербурзі, а української мови навчилася вже дорослою на еміграції. Перебувши в Києві до 1923 року, 15-річ-на Олена тікає до батька, перейшовши під кулями нелегально кордон. Ставши емігранткою, Олена Теліга за взірець собі обрала Аглаю з роману «Вальдшнепи» Хвильового. На першу вістку про втечу сталінських опричників з Києва Олена Теліга приходить на поміч рідній столиці і тут гине від руки нового окупанта — ґестапо.

Олена Теліга пішла сміливо назустріч трагічній долі, бо в самій її душі містилися пружини драматичних контрастів доби. З одного боку, вона була вродлива молода жінка, темпераментна, ніжна і грайлива. А з другого — мала гостро відточений інтелект, волюнтаристичну дійову вдачу і безкомпромісну гордість. Не дарма ж вона опинилася в колі «вістниківців» Донцова, а потім і в активі Організації Українських Націоналістів. Але і в цьому середовищі вона не втрачала своєї ніжної жіночої вдачі. У вірші «Сучасникам» Олена дає діалог між собою і її бойовими товаришами.

Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби спокійний і суворий, Не плутай душу у горіння тіла, Сховай свій біль. Зломи раптовий порив.

Але поетка не згідна на таку партійно-догматичну обрізку своєї живої многогранної істоти. Вона відповідає:

Але для мене — у святім союзі: Душа і тіло, щастя з гострим болем. Мій біль бренить, зате коли сміюся — То сміх мій рветься джерелом на волю! Не лічу слів. Даю без міри ніжність. А може в цьому й є моя сміливість: Палити серце — в хуртовині сніжній, Купати душу у холодній зливі.