Читати книгу - "Мир хатам, війна палацам"

І тут вже, хоч і як вимахував руками Іванов, далі говорити йому не дали. Солдати Третього авіапарку, представники від інших дислокованих у Києві військових частин, робітники «Арсеналу» й інших печерських заводів, — всі гукали в один голос, всі — одностайно і без запрошення голосувати — підняли руки вгору: за!

— Зовсім переобрати Ради! — завис крик. — Вимагаємо наших Рад! Наших! Геть із Рад паразитів і підбріхувачів!

Солдат–понтонер загилив Брилеві по плечу:

— Ну, тямиш тепер, як воно й що? За наші Ради! А ти, сучий сину, — проти!..

Мітинг вирував — годі було його втихомирити, а тим часом до Литвина–Сєдого прибіг хлопець з робітничої самооборони від Боженка з повідомленням: з долини, від Києва–Другого, посувається в напрямі до майдану якась чимала військова частина — чи не жовті кірасири?

«Жовті кірасири» були найбільш реакційною частиною київського гарнізону, — вони відмовились надіслати своїх депутатів у Раду і не раз уже нахвалялись розігнати «совдепщиків».

А мітинг вирував — і навряд чи була рація повідомляти людей про небезпеку: паніка серед кількатисячного натовпу могла б створити небезпеку ще дужчу. Литвин–Сєдой кинувся до комітету, що стояв тут же, біля машини.

Але там якраз тривала гаряча суперечка.

Коцюбинський стояв перед Івановим і П'ятаковим блідий. Завжди лагідні очі його в цю хвилину палали вогнем, чуприна розтріпалась, борода скуйовдилась.

— Що ж я тепер скажу тридцятьом тисячам солдатів–українців петроградського гарнізону? Що я доповім спеціальному в Петрограді комітету українців–більшовиків?

Встановити зв'язок між цим комітетом та більшовицькою організацією столиці України — то й було друге, неофіціальне, завдання, з яким прибув Юрій Коцюбинський в Київ з доручення Петроградського комітету партії. А третє — теж «неофіціальне» — доручення, від ЦК партії, мав Юрій Коцюбинський як уповноважений «Воєнки», тобто «Військової організації» більшовиків при ЦК та ПК: організувати вибори делегатів від Південно–Західного фронту на Всеросійську конференцію військових організацій фронту і тилу, що мала відбутися 16–го червня.

— Маю сказати, — гнівно гукав Коцюбинський, — що Україна не хоче свободи і незалежності? Чи що українським більшовикам не болять справедливі домагання свого народу?

Іванов розвів руками:

— Товаришу Коцюбинський, ти зрозумій: наші Ради не підтримали нас, меншовики блокуються з есерами і вони — дужчі. Я поставив вимогу нашої партії про автономію, але…

— Вимогу про автономію! — Коцюбинський підступив до П'ятакова. — Чому ви на мітингу не проголосували і цю вимогу? Чому ви поставили перед народом на голосування всі провалені меншовиками пункти, крім вимоги автономії України? Ви…

П'ятаков урвав розлютованого солдата перед ним:

— Товаришу Коцюбинський! Я повідомлю про вашу поведінку Центральний комітет! Ви хочете збити пролетарську революцію на буржуазний шлях! Ви — сепаратист, Коцюбинський!

— А ви — догматик!

П'ятаков зблід:

— Я апелюватиму до з'їзду партії!

— Центральний комітет обстоює автономію для України! Обстоюватиме її і з'їзд! А ви — проти автономії!

— Це — брехня! Я згодний з культурною автономією! Я тільки проти територіально–політичного сепаратизму!

— Меншовицькі ідеї «культурної автономії» спрямовані на замирення народу з своєю національною буржуазією! Ви — угодовець! — вже зовсім не при собі, лютував Коцюбинський. — Ленін висунув вимогу саме територіально–політичної автономії! Бо це відкриває дорогу довір'я української нації до нації великоруської і простелить шлях до братерського союзу обох націй в боротьбі за волю…

Литвин–Сєдой спробував втрутитися собі:

— Товариші! Зараз не час для дискусій! До мітингу наближаються карателі…

Але П'ятаков не слухав його і кинувся до Коцюбинського:

— Вас інспірувала Центральна Рада! Ви — агент Грушевського! Це — контрреволюція!

— А ви штовхаєте в обійми Центральної Ради весь український народ! Це — провокація!

І раптом суперечка стала чутна мало не цілому мітингу, бо на майдані враз знову запала тиша: мітинг не був попереджений про небезпеку, але люди вже помітили й самі.

З вулиці з'явились жовті кірасири.

Жовті кірасири від початку війни