Читати книгу - "Українська література 17 століття"

43 ...з сином своїм, воєводою во л и н с ьк и м...—Йдеться про Януша Костянтиновича Острозького (1554—1620).

4^Скарга Петро (Петро Повенський; 1536—1612) — польський церковно-політичний діяч, єзуїт, теолог, письмеваик-полеміст, проповідник, автор житій святих; ідеолог польської контрреформації, провідник ідеї унії православної церкви з католицькою в Речі Посполитій; засновник єзуїтських колегій, ректор єзуїтської школи у Вільні; один з ініціаторів і пропагандистів Брестської унії 1596 р.

45 ...в і л е н с ь к о є [братство] вкупі зостало, маючи при собі геретиков, которих їм господь бог заступцями д а в.— Йдеться, мабуть, про спілкування віденських православних братчиків з протестантами.

40 «Не бойся, малоє моє стадо, яко благоволив отець ваш небесний дати вам царство небесно є» — Див. Євангеліє від Луки, гл. 12, ст. 32.

47 «...брами пекельнії не могли перемочи».— Див. Євангеліє від Матфея, гл. 16, ст. 18.

48 ...почавши од Жикгмонта, кроля старого, діда кроля його милості...— Йдеться про Зигмунда І Старого (1467—1548), короля польського і великого князя литовського з 1506 p., сина Казимира Ягелончика; разом із своєю жінкою Боною він змагався за зміцнення королівської влади, спираючись па магнатів; за його панування точилася боротьба між різними магнатськими партіями, а шляхта виступала проти магнатської олігархії. Водночас це була доба розквіту культури, науки і мистецтва польського Ренесансу.

49 ...Августа, вуя [його]...— Тобто Зигмунта II Августа (1520— 1572), польського короля формально з 1529, а фактично з 1548 p., великого князя литовського з 1529 p., сина Зигмунта Старого і Бони; намагався дотримуватися віросповідної толеранції й уникати релігійних зіткнень; протегував мистецтву і науці, продовжуючи культурну політику своїх батьків.

60 ...Г е н р і к а...— Йдеться про Генріха Валуа (1551 —1589), сина французького короля Генріха II; був обраний польським королем у 1573 p., але, прибувши до Польщі 1574 p., через кілька місяців утік до Франції, де успадкував трон по смерті свого брата Карла IX.

51 ...Стефана...— польського короля Стефана Баторія.

52 Мальборк—місто поблизу Гданська; виросло навколо замку Марієнбург, побудованого хрестоносцями; у 1309—1457 pp. було резиденцією великого магістра ордену хрестоносців; потужна фортеця; з 1460 р. належало Польщі.

63 ...по реченому П а в л о м-а п о ст о л о м: «Нев-Ьжду страхом спасати».— Див.: Послання апостола Павла до филип’ян, гл. 2, ст. 12.

54 ...і найвищому пастиру...— папі римському.

55 ...єще, коли поганин не держав і самого патріархи і панства в руках своїх не ма в.— Йдеться про час, коли турки ще не підкорили Візантію і Константинополь.

66 ...л ь в о в с ь к и й і п ре м и с л ь с ь к и й...— Гедеон Балабан і Ми-хаїл Копистенс'ький.

57 ...митрополита Михаїла...— Михаїла Рогозу.

58 Школу к грець кую...— львівську братську школу.

59 Розказаннєм вселенського патріарх а...— константинопольського патріарха Ієремії.

: ; 60 Іосиф (Іосиф II) —константинопольський патріарх у 1416 — 1439 pp.

Іоанн Палеолокг — візантійський імператор Іоанн VIII Па-леолог (1425—1448); брав участь у Ферраро-Флорентійському церковному соборі; прихильник унії православної і католицької церков.

Євгеній — тобто Євгеній IV, обраний папою в 1431 p.; за нього з його участю проходив Ферраро-Флорентійський церковний собор і в 1439 р. було укладено Флорентійську унію між католицькою і православною церквами.

63 А турці заразом Константинополь взяли. Юж тому по л тор а ста літ минуло.— Турки взйли Константинополь в 1453 р.

64 ...по одпаденню римських заходних народов...-Йдеться про розділення християнської церкви.

65 ...митрополит... Михайло...— тобто Михаїл Рогоза.

66 ...яко би Вага пініте в о Я з оті з Д а гоном...—.Місце попсоване, треба: «... яко би от Авенезера во Язот з Дагоном...» (див.: Перша Книга Царств, гл. 5, ст. 1). Авенезер (Авап-Езер)—згадувана в Біблії місцевість, де пророк Самуїл поставив камінь на відзнаку перемоги ізраїльтян над філістимлянами (Перша Книга Царств, гл. 4, ст. 1, 12); точне місцезнаходження її невідоме. Язот (Азот) — одне з п’яти головних філістимських, міст, багате й укріплене, з храмом Дагону (Книга Ісуса Навіна, тл. 13, ст. 3). Д а г о н — філістимське божество; уявлялось у вигляді морської риби з людським лицем і руками.

67 Ієлій (Ілій, Ілія) —біблійний старозавітний персоналі — ізраїльський первосвященик і суддя; життя його припало на часи релігійно-морального розкладу давніх євреїв і підкорення їх філістимлянам.

6 Офній і Фінн (Офні і Фінеєс) — біблійні старозавітні персонажі — сини первосвященика Ілії; уславились негідним поводженням; бог покарав їх на смерть.

9 Іоанн Златоуст (бл. 347—407) —візантійський християнський письменник-теолог, архієпископ і патріарх константинопольський у 398—403 та 404 pp., один із отців церкви; блискучий проповідник (звідси прізвисько); гостро критикував тогочасне суспільство. Помер на засланні.

70 Стефан Зизаній Тустановський (бл. 1570—після 1.600) — український письменник-полеміст, проповідник і педагог, один із засновників львівської братської школи; автор «Катехізису» (1595), «Ізло-женія о вірі...» (1596), «Казанія святого Кирила...» (1596); викривав зловживання церковної верхівки, закликав протистояти католицькій експансії.

71 Христофор Філалет (Христосвіт Правдолюбний)—псевдонім автора одного з найвидатніших творів української полемічної літератури кінця XVI ст.: Апокрисис, альбо одповідь на книжки о соборі берестейськом... (1597—1598). Твір написано з антипапських позицій; припускають, що під цим псевдонімом заховався учасник острозького вченого гуртка Мартин Броневський.

72 Л я т о с Ян (1539 — початок XVII ст.) — лікар і астроном, професор Краківського університету, католик. Критикував новий календар, введений папою Григорієм XIII в 1582 p.; залишив Краків і оселився при дворі князя Кос тя нти н а - В а си л я О с троз ького.

73 Віссаріон — архієпископ нікейський, вождь латинофільської партії серед візантійського духівництва; на Ферраро-Флорентійському соборі

1439 р. під його впливом греки, погрожувані турками, схилились до унії з латинською церквою; став кардиналом; автор полемічних творів уніатського спрямування; очолював грецьких гуманістів в Італії, перекладав Арістотеля і Феофраста, популяризував Платона, організував «академію» — гурток вчених людей і бібліотеку, яку згодом передав Венеції у громадське користування.

74 Марко (? —1450) —ефеський митрополит, захисник православ’я на Ферраро-Флорентійському соборі 1439 р. і після нього. Автор полемічних антикатолицьких творів «Послання про Флорентійський собор», «Окружне послання до всіх, хто живе на