Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

площину. Пласке, повністю згасле Сонце, яке тепер нагадувало темно-червоне мертве море, затуляло більшу половину горизонту, видного в ілюмінаторах. Чен Сінь і АА побачили, що двовимірна площина не була абсолютно пласкою — вона здатна коливатися! Довга хвиля, що закінчувалася десь за обрієм, котилася її поверхнею. Подібне явище й інші деформації тривимірного простору підказали «Синьому простору» та «Гравітації» місцеположення викривлень, звідки можна було потрапити у чотиривимірний простір. Навіть на ділянках площини, де не було трансформованих двовимірних об’єктів, можна було помітити подібне коливання. Ці хвилі — це візуалізація двовимірного простору в тривимірному, проте ставали вони помітними лише у великих масштабах.

На борту «Зоряного кільця» просторово-часові спотворення, спричинені прискореним падінням, також почали відчуватися як витягування простору в напрямку падіння: Чен Сінь помітила, що круглі ілюмінатори стали нагадувати еліпси, а струнка АА видавалася присадкуватою. Однак Чен Сінь і АА не відчували жодного дискомфорту, а всі системи космічного корабля продовжували працювали в оптимальному режимі.

— Ми повертаємося на Плутон! — наказала Чен Сінь штучному інтелекту корабля, а потім повернулася до Ло Цзі в інформаційному вікні: — Ми мусимо повернутися по вас! Ми маємо вдосталь часу — Уран іще не завершив трансформацію у два виміри!

— З авторизованих користувачів, які перебувають на зв’язку з кораблем, Ло Цзі має найвищий пріоритет. Лише він може віддати команду на повернення до Плутона, — беземоційно відповів штучний інтелект корабля.

Ло Цзі, стоячи на тлі тунелю, усміхнувся.

— Дітки, ви ж розумієте, що, якби я захотів, то зараз був би на борту поруч із вами. Я застарий для таких далеких мандрівок. Не турбуйтеся про мене. Як я вже казав, я отримав від життя все. Готовність до криволінійного прискорення!

Остання фраза призначалася штучному інтелекту корабля.

— Параметри курсу? — перепитала бортова система.

— Слідувати прокладеним курсом. Я не знаю, куди ви захочете прямувати, гадаю, що й ви самі ще не вирішили. Коли визначитеся з пунктом призначення, просто вкажіть на зоряній карті потрібну точку. Більшість зірок на відстані 50 тисяч світлових років мають автоматичне визначення цілі.

— Підтверджую команду. Криволінійний двигун перейде в робочий режим за 30 секунд, — почувся голос штучного інтелекту.

— Нам потрібно перейти в стан глибоководного занурення? — запитала АА, хоча розуміла, що у разі звичайного способу прискорення до таких швидкостей нічого не допоможе, й їх розплющить до молекул.

— Ви не потребуєте жодних приготувань до польоту. Цей спосіб переміщення базується на викривленні самого простору, а отже, ви не відчуєте ніяких перевантажень, — почувся голос Ло Цзі.

— Криволінійний двигун увімкнено. Усі системи працюють в оптимальний спосіб. Параметри прискорення: викривлення простору — 23,8; коефіцієнт кривизни траєкторії — 3,41 до 1; «Зоряне кільце» досягне швидкості світла за 64 хвилини й 18 секунд.

Оголошення штучного інтелекту корабля більше асоціювалися з командами про заглушення двигунів, аніж із «повний уперед»: усе довкола стихло, не чулося жодного нового звуку. Вони розуміли, що термоядерний двигун вимкнено, тому зникло фонове гудіння реактора й самого двигуна, але цю порожнечу не заповнили інші звуки. Насправді важко було повірити, що щось відбувається.

Але певні ознаки увімкнення криволінійного рушія ставали дедалі помітнішими: викривлення простору поступово зникало, ілюмінатори округлювались, а АА витончувалася й додавала у зрості. Поглянувши крізь ілюмінатор, можна було побачити, що сусідній корабель-утікач усе ще рухався швидше за «Зоряне кільце», проте різниця швидкостей сильно зменшилася.

Цієї миті штучний інтелект вивів у ефір радіообмін повідомленнями між сусідніми кораблями, які, з його точки зору, стосувалися «Зоряного кільця».

— Погляньте, наскільки блискавично прискорюється той корабель! — кричала якась жінка.

— Боже, людей усередині має розплющити у фарш! — відповідав їй чоловічий голос.

Його перебив інший чоловік:

— Ви ідіоти! Таке прискорення має розчавити й сам корабель! Але нічого подібного ми не спостерігаємо, тож він рухається не за допомогою термоядерного двигуна, а під дією криволінійного рушія!

— Криволінійний двигун?! Космічний корабель, який здатен пересуватися зі швидкістю світла?! Це надшвидкісний корабель!!!

— Здається, чутки виявилися правдивими. Вони таємно будували цей корабель, а тепер зможуть врятуватися від смерті…

— А-а-а-а-а!!! А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!!! А-А-А-А-А-А-А-А-А-А!!!! — почулося волання першої жінки.

— Гей, хто там збоку від нього, йдіть на перехоплення! Протараньте його!! Знищіть!!!

— А-а-а-а! — знову почувся голос першої жінки. — Вони зможуть досягти швидкості втечі та врятуватися! Вони житимуть!!! А-а-а-а!!! Я теж хочу надшвидкісний корабель!!! Зупиніть їх! Убийте тих, хто всередині!!!

Почувся ще один крик, але цього разу зсередини «Зоряного кільця». Це була АА.

— Боже мій! Чому ми бачимо два Плутони?

Чен Сінь повернулася до інформаційного вікна, в яке дивилася АА, і побачила зображення Плутона через системи спостереження корабля. Зараз планета перебувала досить далеко, але деталі залишалися легко помітними. Як і казала АА, Плутон і Харон отримали близнюків, які розташовувалися неподалік від справжніх небесних тіл. Чен Сінь помітила, що й деякі об’єкти на двовимірній поверхні також частково подвоїлися, подібно до того, як у графічному редакторі виділяється певна частина зображення, аби скопіювати її та розмістити поруч із оригіналом.

— Цей ефект виникає тому, що світло у доріжці слідів, які залишає по собі «Зоряне кільце» під час прискорення, сповільнюється, — пояснив Ло Цзі. Його зображення в інформаційному вікні почало розмиватися, але голос лунав чітко й без спотворень. — Один із бачених вами Плутонів є зображенням, яке передається світлом із нижчою швидкістю. Але позаяк планета все ще перебуває у русі, то, опинившись за межами доріжки слідів, вона знову вигулькнула на небосхилі перед вами. Ось чому ви бачите подвоєне зображення.

— Швидкість світла сповільнюється? — Чен Сінь відчула, що вони доторкнулися до великої таємниці буття.

Ло Цзі продовжив думку:

— Мені оповідали, що ви дізналися про криволінійне прискорення, провівши експеримент із милом і човником. А чи повторили ви експеримент після того, коли човник проплив через усю ванну і досяг борта? Ви повернули його у початкове положення?

Вони тоді цього не зробили. Налякана можливою присутністю софонів, Чен Сінь забрала човник і викинула його геть. Але легко було здогадатися про результати повторного експерименту.

— Човник узагалі не зрушив би з місця чи плив би значно повільніше, оскільки коефіцієнт поверхневого натягу води зменшився, — відповіла Чен Сінь.

— Абсолютно правильно. Те саме відбувається і після розгону корабля до швидкості світла. На траєкторії руху літального апарата з криволінійним рушієм структура самого простору також змінюється. Якщо аналогічний корабель помістити в колію, залишену першим, то він заледве зможе рухатися. Для забезпечення руху доведеться використовувати потужніший двигун, але й він не зможе розігнати наступний корабель до швидкості першого. Імовірно, досягнута швидкість різнитиметься в рази. Інакше кажучи, в колії, що утворюється під час подібного руху, швидкість руху світла у вакуумі значно зменшується.

— До якого значення можна зменшити швидкість світла?

— Теоретично й до нуля, але на практиці це майже неможливо. Однак якщо ви встановите високе значення коефіцієнта кривизни траєкторії двигуна «Зоряного кільця», то вам вдасться досягти позначки у 16,7 кілометра на секунду — позначки, про яку так мріяло людство.

— Але ж це… — почала говорити АА, вдивляючись у зображення Ло Цзі.

Чорний домен, — подумала Чен Сінь, але нічого не сказала.

—