Читати книгу - "Теорія права і держави: Підручник."

Порушені права суб’єкта - це конкретні права потерпілого, що вже зазнали негативної діяльності/бездіяльності з боку правопорушника, тому тут діяння потерпілого з відновлення своїх порушених інтересів мають оборонний характер. Оскаржені права суб’єкта - це результат конфлікту інтересів учасників правовідносин, кожний з яких упевнений у своїй правоті і на підставі означених правових домагань чинить діяння, котрі неоднозначно сприймаються зацікавленими чи оточуючими особами. Тут законодавець, не маючи можливості охороняти усе коло домагань з одного й того ж питання, гарантує правовий захист у судових чи адміністративних органах держави.

Санкція може вказувати й на сприятливі наслідки у вигляді заохочення (нагородження, премія та ін.) за виконання суспільно корисної діяльності суб’єкта права на рівні, який перевищує загальні вимоги. Така санкція пов’язується з позитивною (проспективною) відповідальністю на відміну від негативної (ретроспективної) відповідальності, для якої властива санкція примусового характеру.

Ювенальне право України не кодифіковане. Його джерела - нормативні акти, а також постанови Пленумів Верховного Суду України, що містять конкретизуючі правові норми, котрі є похідними від витлумачених законів.

Прихильники вузького розуміння національного законодавства (під яким розуміються закони у формальному змісті), коли мова заходить про галузеве законодавство, нерідко мають на увазі усю систему діючих нормативних актів даної галузі (закони і підзаконні акти), тобто розширюють її до поняття законів у матеріальному змісті.

Термін «правова сім’я» був запропонований учасниками І Міжнародного конгресу порівняльного права 1900 р.

Луць Л.А. Сучасні правові системи світу : Навч. посіб.- Л., 2003.- С. 42.

Цвайгерт К, Кетц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. - М.: Международньїе отношения, 2000.- Т. 1.- С. 58-59.

Скакун О. Ф. Правова система України на правовій карті світу.- X.: Еспада, 2004.-С. 88-94.

Школа юристів ХІ-ХІИ ст. виникла в Болоньї, дістала назву від приміток (глос), якими юристи постачали тексти кодексу Юстиніана.

У Європі утвердилася назва «англо-саксонська сім’я правових систем», що є неточною і відкидається науковими колами в країнах, які належать до цієї сім’ї. Англо-саксонським періодом в Англії вважається період до нормандського завоювання 1066 р., коли англійське загальне право ще не складалося. Відповідною до суті сучасного «загального права» є назва «англо-американська сім’я (тип) правових систем», якою охоплюються його основні групи (англійська й американська).

Правова доктрина країн «загального права» менш жорстко прив’язує право до держави, ніж країн континентальної Європи.

Так, рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України, що потребують його підпису. Відомчий нормативно- правовий акт загального характеру (правила, порядок, регламент, статут, положення, інструкція) підлягає утвердженню розпорядчим документом (наказом, постановою, розпорядженням), без якого він не має юридичної сили. На відомчому акті, що поданий на розпорядче схвалення, може бути кілька підписів, але обов’язковим є підпис керівника структурного підрозділу установи, яка підготувала акт. На розпорядчому документі ставиться, як правило, один підпис керівника органу, котрий є відповідальним за цей акт (якщо акт готується в міністерстві, то на ньому має бути підпис міністра чи його заступника).

Прикінцеві положення - система нормативних приписів, що вказують на особливості застосування певного нормативно-правового акта: термін набрання чинності; доручення відповідному органу держави, пов’язані з прийняттям даного акта та приведенням у відповідність з ним інших нормативних актів. Прикінцеві положення можуть містити норми, які зупиняють дію низки норм інших законів. Останнім часом вони формулюються не тільки в законодавчих, а й у підзаконних актах.

Перехідні положення - система нормативних приписів, які поєднують правила, що визначають застосування закону в часі або стосовно закону, котрий він має замінити собою (старого закону), або ж щодо існуючої ситуації, яка не набула подібного врегулювання. Вони мають проміжний, тимчасовий характер, тобто розраховані на певний термін, зазвичай до прийняття нових законів.

Додатки до нормативно-правових актів - складові частини нормативно- правових актів, які служать доповненнями до них (таблиці, схеми, діаграми, переліки та інші інформаційно-довідкові матеріали). Вони готуються одночасно з відповідним проектом і являють собою, як правило, перелік елементів, включення яких до складу самого тексту утруднило б його читання. їх юридична сила така ж, як і норм права, що містяться у правових приписах цих актів.

Примітки в нормативно-правовому акті - особливий прийом юридичної техніки, який використовують при оформленні змісту нестандартного, додаткового матеріалу, і який може містити законодавчі дефініції, схеми, таблиці, переліки.

Акти нормативного тлумачення відносять до нормативних актів, а акти індивідуального тлумачення - до актів правозастосування