Читати книгу - "Маг"

Твоя Жулі

Я перечитав листа два рази. Безперечно, старий шкарбун і далі одколює штучки. Жулі не бачила мого письма, тож він легко підробив листа, та й Деметріадес міг дати Кончісові зразки мого почерку, щоб було якомога правдоподібніше. Але навіщо він тепер зволікає, навіщо ставить нам розмаїті перешкоди? Незрозуміло. Зрештою, останні чотири слова в листі від Жулі, солодкі гадки про наше з нею життя в селі… порівняно з цим уся решта — дрібниці й дурниці. Я знову злинув духом. Відчував, що геть усе подужаю. Вона ж тут, у Греції, чекає мене й не може дочекатися…

О четвертій мене розбудив сигнал, що означав кінець сієсти. Черговий, як завжди, йшов широким кам’яним коридором житлового крила й завзято та злорадно калатав дзвінком. І, як завжди, мої колеги хором гарикали на нього із своїх кімнат. Спершись на лікоть, я знову перечитав послання від Жулі. А тоді згадав про іншого листа, покинутого на письмовому столі. Звівся, позіхнув, розпечатав конверт. Там був аркуш машинописного тексту і ще один конверт авіапошти, з обтятим краєм. Я тільки ковзнув оком по ньому. Увагу привернули два газетні витинки, приколоті до аркушика. Їх треба прочитати передусім.

Перші слова.

Ці перші слова.

Таке зі мною вже було. Те саме враження, та сама відмова повірити в очевидне, те саме відчуття потворного запаморочення й неприродного спокою. Я з приятелями вийшов з оксфордського Рандолфа й простую до іншого коледжу — Карфакса. Біля підніжжя вежі хтось продає газету «Івнінґ ньюс». Я спиняюся, й одна знайома дурепа жартує: «Гляньте-но, Ніколас вдає, що вміє читати». Я відриваюся від газети, зводжу голову, вже несучи на обличчі відбиток аварії літака біля Карачі та смерти батьків, і тихо кажу: «Мама. Тато». Неначе щойно дізнався, що жили на світі такі люди.

Перший витинок — із лондонської газети, з підвалу колонки.

САМОГУБСТВО СТЮАРДЕСИ

24-річну стюардесу Алісон Келлі, громадянку Австралії, вчора знайшли мертвою в ліжку, у квартирі будинку на майдані Рассел-сквер, яку вона винаймала разом із подругою. Тіло виявила ця подруга, Енн Тейлор, також громадянка Австралії, повернувшись із Стратфорда-на-Ейвоні, куди поїхала на вихідні. Тіло потерпілої терміново привезли до Міддлсекської лікарні, медик якої констатував смерть. Міс Тейлор лікують від шоку. Дізнання розпочнеться наступного тижня.

Другий витинок.

НЕЩАСЛИВЕ КОХАННЯ ДОВЕЛО ДО СМЕРТИ

У вівторок констебль Генрі Дейвіс повідомив помічника голборнського коронера про те, що ввечері в суботу, 29 червня, виявив молоду жінку, яка лежала в постелі й тримала в руці порожню пляшечку з-під снодійного. Констебля викликала співмешканка покійниці, фізіотерапевт Енн Тейлор, громадянка Австралії. Вона ж застала мертвою 24-річну стюардесу Алісон Келлі, повернувшись із Стратфорда-на-Ейвоні, куди їздила відпочити вихідного дня.

Офіційний вердикт — самогубство.

Зі слів міс Тейлор, хоч Алісон Келлі й потерпала від нападів депресії та нарікала на безсоння, все одно не було підстави запідозрити її в намірі накласти на себе руки. У відповідь на запитання слідчого міс Тейлор заявила: «Останнім часом моя подруга була пригнічена через нещасливе кохання, але мені здавалося, що їй вдалося перебути це лихо».

Доктор Беренс, лікарка покійниці, сказала коронерові, що міс Келлі поскаржилася їй на безсоння й вважала його причиною перевтому на роботі. На питання коронера, чи часто вона прописує пацієнтам снодійне в таких дозах, доктор Беренс відповіла: треба було зважити на те, що Келлі не завжди могла знайти час, щоб піти до аптеки. У лікарки не було підстави припустити можливість самогубства.

Слідчий зазначив, що ні один із двох листів, які знайшла поліція, не проливає світла на причину цього трагічного випадку.

На аркушику — лист від Енн Тейлор:

Шановний Ніколасе Ерфе!

Долучені газетні витинки пояснюють, чому я вирішила Вам написати. Вибачте, Вас вразить ця новина, але я не знаю, як інакше можна було б її повідомити. Алісон повернулася з Афін пригніченою, але не пояснила причини цього, так що я досі не знаю, хто з вас кого покинув. Був час, коли вона часто говорила про самогубство, але нам здавалося, що це тільки жарти.

Цей конверт вона призначила для Вас. Поліція його розпечатала. Там не було нічого написаного. Алісон залишила мені записку, але нічого не пояснила — лише попросила пробачення.

Ми всі вбиті горем. Я почуваюся винною, що не вберегла Алісон. Тільки тепер, коли її не стало, ми